DSpace Собрание:http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/9102024-03-29T10:36:40Z2024-03-29T10:36:40ZКлінічні аспекти поліморфізму гена ендотеліальної NO-синтази у професійних спортсменівМалахова, Світлана МиколаївнаМалахова, С. Н.Malakhova, S. N.http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/51612016-12-26T15:35:27Z2016-01-01T00:00:00ZНазвание: Клінічні аспекти поліморфізму гена ендотеліальної NO-синтази у професійних спортсменів
Авторы: Малахова, Світлана Миколаївна; Малахова, С. Н.; Malakhova, S. N.
Аннотация: У статті висвітлені питання властивостей і біологічної ролі молекули оксиду азоту, що має вазодилятувальні, нейротрансмітерні та стреслімітувальні властивості, бере участь у реакціях оксидантного стресу, глутамат-кальцієвого каскаду та запалення.
Тривають дослідження взаємозв’язку ендотеліальної NO-синтази з ризиком серцево-судинних, ішемічних та респіраторних захворювань у популяції нетренованих осіб і спортсменів.
Мета роботи – за даними наукової літератури дослідити сучасний стан питання впливу поліморфізму гена ендотеліальної NO-синтази на формування фізичних якостей сили, витривалості, швидкості у професійних спортсменів та його зміни й вплив
на функціональний стан організму спортсмена. На сучасному етапі розвитку медичної генетики доведено, що реалізація дії кожної окремої ізоформи ферменту NO-синтази зумовлена наявністю того чи іншого поліморфізму. Найбільш вивченими є Т-786С поліморфізм промотора гена eNOS, G894T (Glu298Asp) поліморфізм 7 екзону, 4a/b−4 інтрону eNOS, але їхній вплив не є остаточно доведеним і зумовлений наявністю гомо- чи гетерозиготи. Генетичні дослідження серед професійних спортсменів доводять значущу роль системи оксиду азоту в підвищенні фізичної працездатності, але не дають можливості оцінити особливості цього впливу з урахуванням різноспрямованого тренувального процесу й рівня спортивної кваліфікації та прогнозувати дальшу професійну успішність і збереження нормального функціонування серцево-судинної, респіраторної та інших систем організму.
Висновки. Отже, завдяки сучасним дослідженням можна стверджувати: синтез оксиду має провідну роль у функціонуванні організму спортсменів зокрема, але вони не дають можливості оцінити ці зміни у спортсменів різної спортивної кваліфікації. Доведено, що поліморфізм гена eNOS пов’язаний з ішемічними захворюваннями, раннім розвитком атеросклерозу, порушенням
ендотелійзалежної вазодилятації, хворобами респіраторної системи та іншими змінами організму. Але недостатньо вивченим залишається питання змін функціонального стану у спортсменів різної спортивної кваліфікації залежно від поліморфізму гена
ендотеліальної NO-синтази.
В статье освещены вопросы свойств и биологической роли молекулы оксида азота, которая характеризуется вазодилатирующим, нейротрансмиттерным и стресслимитирующим действием, принимает участие в реакциях оксидантного стресса, глутамат-кальциевого каскада и воспаления. Продолжаются исследования взаимосвязи эндотелиальной NO-синтазы с риском сердечно-сосудистых, ишемических и респираторных заболеваний в популяции нетренированных лиц и спортсменов.
Цель работы – изучить на основании данных научной литературы современное состояние вопроса влияния полиморфизма гена эндотелиальной NO-синтазы на формирование физических качеств силы, выносливости и скорости у профессиональных спортсменов, его изменения и влияние на функциональное состояние организма спортсмена.
На современном этапе развития медицинской генетики доказано, что реализация действия каждой отдельной изоформы фермента NO-синтазы обусловлена наличием того или иного полиморфизма. Наиболее изученными являются Т-786С полиморфизм промотора гена eNOS, G894T (Glu298Asp) полиморфизм 7 экзона, 4a/b–4 интрона eNOS, но их влияние не является
окончательно доказанным и обусловлено наличием гомо- или гетерозиготы. Генетические исследования среди профессиональных спортсменов доказывают значимую роль системы оксида азота в повышении физической работоспособности, но не позволяют оценить особенности этого влияния с учётом разнонаправленного тренировочного процесса и уровня спортивной
квалификации, а также прогнозировать дальнейшую профессиональную успешность и сохранение нормального функционирования сердечно-сосудистой, дыхательной и других систем организма.
Выводы. Таким образом, современные исследования позволяют утверждать, что синтез оксида обладает ведущей ролью в функционировании организма спортсменов в частности, но не позволяет оценить его влияние на организм спортсменов различной спортивной квалификации. Доказано, что полиморфизм гена eNOS связан с ишемическими заболеваниями, ранним развитием атеросклероза, нарушением эндотелийзависимой вазодилатации, болезнями дыхательной системы и другими изменениями в организме. Но недостаточно изученным остаётся вопрос изменений функционального состояния у спортсменов различной
спортивной квалификации в зависимости от полиморфизма гена эндотелиальной NO-синтазы.
The article deals the questions of properties and biological role of nitric oxide molecule, which is characterized with vasodilating, stress limiting and neurotransmitter properties, and participates in reactions of oxidative stress, glutamate and calcium cascade and infl ammation. Researches of the relationship of endothelial NO-synthase and the risk of cardiovascular, ischemic and respiratory diseases
in population of untrained persons and athletes continue.
The aim of this study was to establish, according to the literature, the present state of the influence of endothelial NO-synthase gene polymorphism on the formation of the physical qualities of strength, endurance and speed in professional athletes, its changes and influence on functional state of athlete.
At the present stage of development of medical genetics it is proved, that the implementation of the action of each individual isoform of the enzyme NO-synthase is caused by the presence of polymorphism. The most studied are the T-786С polymorphism of the eNOS gene promoter, G894T (Glu298Asp) polymorphism of the 7th exon, 4a/b–4th intron of eNOS, but their influence is not definitively proven, and is caused by the presence of homo- or heterozygotes.
Genetic researches among professional athletes prove the signifi cant role of nitric oxide system in enhancing of physical working capacity, but do not allow evaluating the characteristics of this effect, taking into account multi-directional training process and the level of sports qualification, as well as predicting future professional success and the preservation of the proper functioning of the
cardiovascular, respiratory and other body systems.
Conclusions. Thus, contemporary researches allow stating that oxide synthesis has a leading role in the functioning of the organism, and in particular athletes, but do not allow assessing its effects on the body of athletes of different sports qualifi cation.
It is proved that polymorphism of the eNOS gene is associated with ischemic disease, early development of atherosclerosis, a violation of endothelium-dependent vasodilation, diseases of the respiratory system and other changes in the body. But the question about changes in the functional state of the athletes of various sports qualification, depending on the polymorphism of endothelial NO-synthase, remains poorly understood.2016-01-01T00:00:00ZSerrated polyps as precursor lesions of colorectal cancer: current status and future directions. Mini-reviewKuzo, І. О.Кузьо, Ірина ОлександрівнаКузьо, И. А.http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/51602020-04-28T09:54:21Z2016-01-01T00:00:00ZНазвание: Serrated polyps as precursor lesions of colorectal cancer: current status and future directions. Mini-review
Авторы: Kuzo, І. О.; Кузьо, Ірина Олександрівна; Кузьо, И. А.
Аннотация: Early diagnosis of colorectal cancer (CRC) is a very urgent problem, since this disease has second place among women and the third one among men in the structure of cancer pathology. According to recent data, CRC should be considered as a heterogeneous multifactorial family of diseases with different variants. Serrated polyps of the colon are obligate precancerous condition, which can transform into cancer due to genetic aberrations.
Serrated polyps are a heterogeneous group of formations with different ways of appearance and potential malignancy. They are divided into major subtypes: hyperplastic polyps, sessile serrated adenoma/polyp and traditional serrated adenoma.
The purpose of the study was the analysis of current data about mechanisms of formation and malignization of serrated colonic polyps.
The relationship between the localization of serrated polyps and their morphology was identifi ed. Polyps located in the proximal colon are characterized by a more expressed degree of serration in the basal segment of crypts compared with polyps located in the distal part of the colon. The difference between the proximal and distal localization was confi rmed by molecular genetic testing: the majority of proximal serrated polyps develops after BRAF mutations, and the majority of polyps with distal localization develops after a KRAS mutation.
It is known that a key role in the excessive proliferation and inhibition of apoptosis in the process of malignant transformation of serrated polyps is provided by the combination of different types of genome damage, both genetic and epigenetic. Molecular changes are already present in the early stages of cell dysplasia in serrated colon polyps, and their nature determines the malignant potential.
Conclusions. A thorough study of the molecular mechanisms of progression along the serrated pathway and transformation of serrated polyps in the CRC opens up prospects for the development of guidelines for patient management in order to prevent the development of serrated pathway cancers.
Своєчасна діагностика раннього раку товстої кишки є вкрай актуальним питанням сучасності, оскільки це захворювання посідає друге місце серед жінок і третє серед чоловіків у структурі онкологічної патології. Згідно з результатами останніх досліджень, рак товстої кишки слід розглядати як гетерогенну, мультифактор-зумовлену групу захворювань із різними варіан-
тами перебігу. Зубчасті поліпи товстої кишки є облігатним передраковим станом. У зв’язку з цим у світі активно вивчаються молекулярно-генетичні та імуноморфологічні аспекти їхнього злоякісного потенціалу. Сьогодні дослідники визнають: зубчасті поліпи товстої кишки можуть малігнізуватися шляхом послідовної трансформації, що зумовлена генетичними абераціями.
Мета роботи – аналіз сучасних даних щодо механізмів формування та малігнізації зубчастих поліпів товстої кишки.
Зубчасті поліпи є гетерогенною групою утворень, що мають різні шляхи розвитку та злоякісний потенціал. Згідно з останньою
класифікацією ВООЗ, їх поділяють на основні підтипи: гіперпластичний поліп, сидяча зубчаста аденома/поліп і традиційна зубчаста аденома, хоча натепер тривають дискусії щодо їхніх діагностичних критеріїв і злоякісного потенціалу кожного з цих підтипів.
Виявлений зв’язок між локалізацією зубчастого поліпа та його морфологією. Гіперпластичні поліпи, що розташовані у проксимальній товстій кишці, характеризуються більш вираженим ступенем зубчастості в базальному сегменті крипт, ніж поліпи, котрі розташовані в дистальних відділах. Різниця між проксимальною та дистальною локалізацією також доведена
за допомогою молекулярно-генетичного дослідження: більшість проксимальних зубчастих поліпів з’являються після BRAF мутації, а більшість поліпів дистальної локалізації розвиваються після мутації KRAS. Відомо, що провідна роль у запуску надлишкової проліферації та пригноблення апоптозу у процесі злоякісного переродження зубчастих поліпів забезпечується
комбінацією різних типів пошкодження геному як унаслідок порушення транскрипції генів, так і епігенетичних альтерацій. Молекулярні зміни наявні вже на ранній стадії клітинної дисплазії в зубчастих поліпах товстої кишки, а їх характер зумовлює їхній злоякісний потенціал.
Висновки. Детальне вивчення «зубчастого шляху» злоякісної трансформації поліпів товстої кишки в рак забезпечує майбутні перспективи щодо розробки стандартів із діагностики раннього раку товстої кишки та оцінювання його інвазивних властивостей.
Своевременная диагностика раннего рака толстой кишки является крайне актуальной проблемой, так как данное заболевание занимает второе место среди женщин и третье среди мужчин в структуре онкологической патологии. Согласно последним данным, рак толстой кишки следует рассматривать в качестве гетерогенного, мультифактор-опосредованного семейства заболеваний с различными вариантами течения.
Зубчатые полипы толстой кишки являются облигатным предраковым состоянием. В связи с этим в мире активно изучаются молекулярно-генетические и иммуноморфологические аспекты их злокачественного потенциала. В настоящее время большинство исследователей признают, что зубчатые полипы толстой кишки путём последовательной трансформации, обусловленной
генетическими аберрациями, могут трансформироваться в рак.
Цель работы – проведение анализа современных данных о механизмах формирования и малигнизации зубчатых полипов толстой кишки.
Зубчатые полипы представляют собой гетерогенную группу образований, отличных друг от друга, имеющих различные пути возникновения и потенциал озлокачествления. Согласно последней классификации ВОЗ, их разделяют на основные подтипы: гиперпластический полип, сидячая зубчатая аденома/полип и традиционная зубчатая аденома, хотя в настоящее время
продолжается дискуссия относительно диагностических критериев и злокачественного потенциала каждого из этих подтипов.
Была выявлена связь между локализацией зубчатого полипа и его морфологией. Гиперпластические полипы, расположенные в проксимальной толстой кишке, характеризуются более выраженной степенью зубчатости в базальном сегменте крипт, чем полипы, расположенные в дистальных отделах. Различие между проксимальной и дистальной локализацией также подтверждено с помощью молекулярно-генетического исследования: большинство проксимальных зубчатых полипов развивается после BRAF мутации, а большинство полипов дистальной локализации развивается после мутации KRAS. Известно, что ключевая
роль в запуске избыточной пролиферации и угнетения апоптоза в процессе злокачественного перерождения зубчатых полипов обеспечивается комбинацией различных типов повреждения генома как вследствие нарушения транскрипции генов, так и эпигенетических альтераций. Молекулярные изменения присутствуют уже на ранней стадии клеточной дисплазии в зубчатых
полипах толстой кишки, а их характер предопределяет их злокачественный потенциал.
Выводы. Детальное изучение «зубчатого пути» злокачественной трансформации полипов толстой кишки в рак открывает перспективы по разработке стандартов по диагностике раннего рака толстой кишки и оценке его инвазивных свойств.2016-01-01T00:00:00ZЗміни транскрипційної активності генів регулятора клітинного циклу CDK1 і клітинної проліферації ki67 в інвазивній і неінвазивній протоковій аденокарциномі підшлункової залозиЄвсєєв, Антон ВолодимировичКамишний, Олександр МихайловичЕвсеев, А. В.Камышный, А. М.Evseyev, A. V.Kamyshnyi, A. M.http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/51592016-12-26T15:21:34Z2016-01-01T00:00:00ZНазвание: Зміни транскрипційної активності генів регулятора клітинного циклу CDK1 і клітинної проліферації ki67 в інвазивній і неінвазивній протоковій аденокарциномі підшлункової залози
Авторы: Євсєєв, Антон Володимирович; Камишний, Олександр Михайлович; Евсеев, А. В.; Камышный, А. М.; Evseyev, A. V.; Kamyshnyi, A. M.
Аннотация: Мета роботи – визначення рівнів експресії мРНК CDK1 і ki67 у протоковій аденокарциномі підшлункової залози.
Матеріали та методи. Дослідження здійснили на 20 зразках тканини пухлини підшлункової залози, що взяті під час патоморфологічного дослідження операційного матеріалу. Для визначення рівня експресії досліджуваних генів використали ампліфікатор CFX96™ Real-Time PCR Detection Systems («Bio-Rad Laboratories, Inc.», США) та набір реактивів Maxima SYBR Green/ROX qPCR Master Mix (2X) (Thermo Scientifi c, США). З використанням полімеразної ланцюгової реакції в реальному
часі визначили рівні транскрипційної активності генів CDK1 і Ki67 у клітинах інвазивної та неінвазивної протокової аденокарциноми підшлункової залози.
Результати. Визначили, що у тканині протокового раку відбувається підвищення рівнів вмісту мРНК досліджуваних генів. При цьому спостерігали значне підвищення рівня мРНК ki67 (від 14,26 до 251,97 раза) та підвищення рівня мРНК CDK1 (від 0,26 до 10,73 раза) порівняно з нормальною тканиною залози.
Висновки. Кореляційний аналіз показав, що між зростанням транскрипційної активності генів регулятора клітинного циклу CDK1 і клітинної проліферації ki67 є сильний прямий зв’язок (коефіцієнт кореляції Пірсона r=+0,70), тобто підвищення рівня мРНК CDK1 супроводжується вірогідним зростанням рівня мРНК ki67, що призводить до підвищення індексу клітинної
проліферації пухлини. Показана односпрямована динаміка зростання транскрипційної активності обох досліджуваних генів (ki67 зростав у 54,40±23,82 раза в неінвазивній та у 159,24±66,25 раза в інвазивній карциномі; CDK1 зростав у 2,10±1,47 раза та 4,16±4,04 раза відповідно) із сильним кореляційним зв’язком між цими показниками (коефіцієнт кореляції Пірсона r=+0,74
та +0,75 відповідно). Інвазивна панкреатична карцинома порівняно з аденокарциномою без інвазії характеризується вищим зростанням рівнів мРНК обох генів, однак вірогідною ця різниця є тільки для гена клітинної проліферації ki67.
Цель работы – определение уровней экспрессии мРНК CDK1 и ki67 в протоковой аденокарциноме поджелудочной железы.
Материалы и методы. Исследование проведено на 20 образцах ткани опухоли поджелудочной железы, взятых при патоморфологическом исследовании операционного материала. Для определения уровня экспрессии исследуемых генов использовали амплификаторCFX96 ™ Real-TimePCRDetectionSystems («Bio-RadLaboratories, Inc.», США) инаборреактивовMaximaSYBRGreen/ROXqPCRMasterMix (2X) (ThermoScientific, США). В работе с использованием полимеразной цепной реакции в реальном времени определены уровни экспрессии генов CDK1 и ki67 в клетках инвазивной и неинвазивной протоковой аденокарциномы поджелудочной железы.
Результаты. В результате исследования установлено, что в ткани протокового рака происходит повышение уровня содержания мРНК исследуемых генов. При этом наблюдалось значительное повышение уровня мРНК ki67 (от 14,26 до 251,97 раза) и повышение уровня мРНК CDK1 (от 0,26 до 10,73 раза) по сравнению с нормальной тканью железы.
Выводы. Корреляционный анализ показал, что между ростом транскрипционной активности генов регулятора клеточного цикла CDK1 и клеточной пролиферации ki67 существует сильная прямая связь (коэффициент корреляции Пирсона r=+0,70), то есть повышение уровня мРНК CDK1 сопровождается достоверным ростом уровня мРНК ki67, что приводит к повышению индекса клеточной пролиферации опухоли. Показана однонаправленная динамика возрастания транскрипционной активности обоих исследуемых генов (ki67 возрастал в 54,40±23,82 раза в неинвазивной и в 159,24±66,25 раза в инвазивной карциноме; CDK1 возрастал в 2,10±1,47 раза и 4,16±4,04 раза соответственно) с сильной корреляционной связью между этими показателями (коэффициент корреляции Пирсона r=+0,74 и +0,75 соответственно). Инвазивная панкреатическая карцинома в сравнении с аденокарциномой без инвазии характеризуется более значительным возрастанием уровней мРНК обоих генов, однако достоверной эта разница является только для гена клеточной пролиферации ki67.
The aim of this work was to determine the levels of mRNA expression of CDK1 and ki67 in pancreatic ductal adenocarcinoma.
Materials and methods. The study was conducted on 20 samples of pancreatic tumor tissue taken at pathomorphological examination of the operational material. To determine the level of investigated genes expression a thermal cycler CFX96 ™ Real-Time PCR DetectionSystems (“Bio-Rad Laboratories, Inc.”, USA) reagent kit and Maxima SYBR Green / ROX qPCR MasterMix (2X) (ThermoScientifi c,
USA) were used. In work using the real time polymerase chain reaction, gene expression levels of CDK1 and ki67 in noninvasive and invasive ductal pancreatic adenocarcinoma cells were identifi ed.
Results. As a result of the study it was found that in ductal carcinoma tissue there is an increase of mRNA levels of the studied genes. Thus there was a signifi cant increase in k i67 mRNA level (from 14.26 to 251.97 times) and increased CDK1 mRNA (from 0.26 to 10.73 times) as compared to normal pancreatic tissue.
Conclusion. Correlation analysis showed that between the growth of the transcriptional activity of cell cycle regulator CDK1 and cell proliferation ki67 genes there is a strong direct correlation (Pearson’s correlation coeffi cient r=+0,70), that is, increase of the level of CDK1 mRNA is accompanied by the significant increase in levels of ki67 mRNA, resulting in the enhance of tumor cell proliferation index. Unidirectional dynamics of increasing transcriptional activity of both genes was shown (ki67 increased by 54.40±23.82 times in non-invasive and 159.24±66.25 times in invasive carcinoma; CDK1 increased by 2.10±1.47 and 4.16±4.04 times, respectively) with a strong correlation between these two indicators (Pearson’s coeffi cient r=+0.74 and +0.75, respectively). Invasive pancreatic carcinoma as compared to adenocarcinoma without invasion is characterized by the signifi cant increase in the mRNA levels of both genes, however, this difference is valid only for the cell proliferation ki67 gene.2016-01-01T00:00:00ZКількісний аналіз пухлино-інфільтруючих лімфоцитів у менінгіомах головного мозкуТертишний, Сергій ІгоровичГолубович, Леонід ЛьвовичВотєва, Ванда ЄвгенівнаТертышный, С. И.Голубович, Л. Л.Вотева, В. Е.Tertishniy, S. I.Golubovitch, L. L.Voteva, W. Ye.http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/51582019-05-31T12:19:10Z2016-01-01T00:00:00ZНазвание: Кількісний аналіз пухлино-інфільтруючих лімфоцитів у менінгіомах головного мозку
Авторы: Тертишний, Сергій Ігорович; Голубович, Леонід Львович; Вотєва, Ванда Євгенівна; Тертышный, С. И.; Голубович, Л. Л.; Вотева, В. Е.; Tertishniy, S. I.; Golubovitch, L. L.; Voteva, W. Ye.
Аннотация: Пухлино-інфільтруючі лімфоцити (ПІЛ) є важливим компонентом мікрооточення пухлин головного мозку, зокрема менінгіом. Вважається, що імуноклітинні інфільтрати в менінгіомах головного мозку складаються з різних популяцій імунних клітин, які виконують широкий спектр функцій.
Мета роботи – дослідити кількісний склад і розподіл CD4, CD8, CD20 пухлино-інфільтруючих лімфоцитів (ПІЛ) у пухлинному мікрооточенні менінгіом головного мозку.
Матеріали та методи. За допомогою імуногістохімічнних методів проаналізували 60 випадків менінгіом.
Результати. Найменша кількість CD4+ та СD8+ ПІЛ встановлена в ангіоматозних варіантах, натомість медіана кількості CD4+ та CD8+ ПІЛ у менінготеліоматозних варіантах була найбільшою і становила 9 (1; 26) і 16 (8; 47) клітин відповідно.
Встановили, що в менінготеліоматозних варіантах кількість CD4+ ПІЛ вірогідно перевищує їхню кількість в ангіоматозних (р=0,035) і фібробластичних варіантах (р=0,040). Кількість CD8+ ПІЛ у менінготеліоматозних варіантах статистично вірогідно більша, ніж в ангіоматозних (р=0,010) і перехідних (р=0,003). Виявили, що в менінгіомах grade I кількість CD8+ ПІЛ вірогідно перевищувала кількість CD4+ ПІЛ (р=0,003). Співвідношення CD8+/CD4+ ПІЛ становило 1,66. В анапластичних менінгіомах медіана кількості CD4+ ПІЛ становила 9 (3; 20) клітин, а CD8+ ПІЛ – 14 (9; 80) клітин. Хоча кількість CD8+ ПІЛ і перевищувала кількість CD4+ ПІЛ, але результати не були статистично вірогідними (р=0,164). Співвідношення CD8+/CD4+ ПІЛ становило 2,99. Кількість CD20+ ПІЛ наростала в ряду: фібробластичні – 1 (0;6) клітина, перехідні – 5,5 (0;10) клітини, менінготеліоматозні – 14,5 (0; 39) та анапластичні менінгіоми – 24 (2,5; 46) клітини.
Висновки. У доброякісних менінгіомах кількість CD8+ ПІЛ вірогідно перевищувала кількість CD4+ ПІЛ, що може відігравати важливу роль в обмеженні швидкості росту цих пухлин. Між менінгіомами grade I і grade III відсутня статистично вірогідна різниця кількості CD4+, CD8+ та CD20+ ПІЛ. Взаємодія імунних клітин у пухлинному мікрооточенні є складною і значною мірою залежить від фенотипу ПІЛ, тому його встановлення зможе розкрити механізми прогресії анапластичних менінгіом.
Опухоль-инфильтрирующие лимфоциты (ОИЛ) являются важным компонентом микроокружения опухолей головного мозга и в частности менингиом. Считается, что иммуноклеточные инфильтраты в менингиомах головного мозга состоят из различных популяций иммунных клеток, которые выполняют широкий спектр функций.
Цель работы – исследовать количественный состав и распределение CD4, CD8, CD20 опухоль-инфильтрирующих лимфоцитов (ОИЛ) в опухолевом микроокружении менингиом головного мозга.
Материалы и методы. С помощью иммуногистохимических методов проанализированы 60 случаев менингиом.
Результаты. Наименьшее количество CD4+ и СD8+ ОИЛ установлено в ангиоматозных вариантах, а медиана количества CD4+ и CD8+ ОИЛ в менинготелиоматозных вариантах была наибольшей и составляла 9 (1; 26) и 16 (8; 47) клеток соответственно. Установлено, что в менинготелиоматозных вариантах количество CD4+ ОИЛ достоверно превышает их количество в ангиоматозных (р=0,035) и фибробластических вариантах (р=0,040). Количество CD8+ ОИЛ в менинготелиоматозных вариантах статистически достоверно больше, чем в ангиоматозных (р=0,010) и переходных (р=0,003). Мы обнаружили, что в менингиомах grade I количество CD8+ ОИЛ достоверно превышало количество CD4+ ОИЛ (р=0,003). Соотношение CD8+/CD4+ ОИЛ составляло 1,66. В анапластических менингиомах медиана количества CD4+ ОИЛ составила 9 (3; 20) клеток, а CD8+ ОИЛ – 14 (9; 80) клеток. Хотя количество CD8+ ОИЛ и превышало количество CD4+ ОИЛ, но результаты не были статистически достоверными (р=0,164). Соотношение CD8+/CD4+ ОИЛ составляло 2,99. Количество CD20+ ОИЛ нарастало в ряду: фибробластические – 1 (0; 6) клетка, переходные – 5,5 (0; 10) клетки, менинготелиоматозные – 14,5 (0; 39) и анапластические менингиомы – 24 (2,5; 46) клетки.
Выводы. В доброкачественных менингиомах количество CD8+ ОИЛ достоверно превышало количество CD4+ ОИЛ, что может играть важную роль в ограничении скорости роста этих опухолей. Между менингиомами grade I и grade III отсутствует статистически достоверная разница количества CD4+, CD8+ и CD20+ ОИЛ. Взаимодействие иммунных клеток в опухолевом микроокружении является сложным и во многом зависит от фенотипа ОИЛ, его установление сможет раскрыть механизмы прогрессии анапластичних менингиом.
Tumor-infiltrating lymphocytes (TIL) are an important component of the microenvironment in brain tumors and particularly in meningiomas. It is considered that immune cell infi ltrates in meningiomas of the brain are composed of different populations of immune cells that perform a wide range of functions.
Objective.To investigate the quantitative composition and distribution of CD4, CD8, CD20 tumor-infiltrating lymphocytes (TIL) in the tumor microenvironment of the brain meningiomas.
Material and methods. Using immunohistochemistry 60 cases of meningiomas were analyzed.
Results. The lowest quantity of CD4+ and CD8+ TIL was established in angiomatous subtypes and the median amount of CD4+ and CD8+ TIL in meningothelial subtypes was the highest, it was equal to 9 (1; 26) and 16 (8; 47) cells respectively. It was found that the number of CD4+ TIL was significantly higher in meningothelial variants than the number of CD4+ TIL in angiomatous (p=0.035) and fi broblastic cases (p=0.040). The number of CD8+ TIL in meningothelial subtypes was statistically significantly higher than
in angiomatous (p=0.010) and transitional (p=0.003). We revealed that in grade I meningiomas number of CD8+ TIL significantly exceeded the number of CD4+ TIL (p=0.003). The CD8+/CD4+ TIL ratio was 1,66. The median number of CD4+ TIL in anaplastic meningiomas was 9 (3; 20) cells, and CD8+ TIL – 14 (9; 80) cells. Although the number of CD8+ TIL exceeded the number of CD4+ TIL, but the results were not statistically signifi cant (p=0.164). The CD8+/CD4+ TIL ratio was 2,99. Median quantity of CD20+ TIL was increased in the following row: fi broblastic – 1 (0; 6) cells, transitional – 5.5 (0; 10) cells, meningothelial – 14.5 (0; 39) cells and anaplastic meningiomas – 24 (2.5; 46) cells.
Conclusions. In benign meningiomas quantity of CD8+ TIL signifi cantly exceeded the number of CD4+ TIL, that can play an important role in limiting the rate of growth of these tumors. There was no statistically signifi cant difference in the number of CD4+, CD8+ and CD20+ TIL between grade I and grade III meningiomas. Interaction of immune cells in the tumor microenvironment is complex and largely depends on the phenotype of TIL, its establishment will be able to uncover the mechanisms of progression in anaplastic meningiomas.2016-01-01T00:00:00Z