DSpace Собрание:
http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/15721
2024-03-28T23:49:35ZКлініко-патогенетичні аспекти перебігу гіпертонічної хвороби та прогнозування ефективності лікування хворих з наявністю модифікованих факторів ризику
http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/17046
Название: Клініко-патогенетичні аспекти перебігу гіпертонічної хвороби та прогнозування ефективності лікування хворих з наявністю модифікованих факторів ризику
Авторы: Візір-Тронова, Олена Вадимівна; Vizir-Tronova, O. V.
Аннотация: Дисертаційна робота присвячена оптимізації діагностики та прогнозування ефективності лікування хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) II стадії на підставі вивчення впливу модифікованих факторів ризику (ФР) на показники гемодинаміки, кардіоваскулярного ремоделювання та стан вегетативного балансу.
Обстежено 126 хворих на ГХ II стадії, першого-другого ступеня артеріальної гіпертензії (АГ), з яких 26 осіб у подальшому були виключені з дослідження. За гендерною ознакою пацієнти розподілились таким чином: 54 чоловіка (54,0 %) та 46 жінок (46,0 %). Групу контролю становили 10 хворих на ГХ II ст. без ФР. В залежності від наявності модифікованих ФР, а саме: тютюнопаління (ТП), ожиріння, гіперхолестеринемія (ГХЕ) та їх комбінацій, серед хворих на ГХ II ст. були сформовані сім груп спостереження. Першу групу склали 31 хворий з наявністю ТП, другу - 81 пацієнт з ожирінням, а третю – 71 особа з ГХЕ. З урахуванням комбінації двох ФР додатково були виокремлені наступні групи: четверта (ожиріння+ТП) - 24 особи, п’ята (ГХЕ+ожиріння) – 59 осіб та шоста (ТП+ГХЕ) – 25 осіб. До сьомої групи спостереження увійшло 23 хворих на ГХ II ст. з поєднанням трьох ФР (ТП+ожиріння+ГХЕ).
Всі групи спостереження були порівняні між собою, мали переважно нормальний розподіл та адекватно відповідали вимогам до репрезентативної вибірки. The dissertation is devoted to optimization of diagnostics and prognosis of treatment effectiveness in patients with essential hypertension (EH) of II stage based on investigation of modifiable risk factors (MRF) effects on hemodynamics, cardiovascular remodeling and vegetative balance.
The study involved 126 patients with essential hypertension stage II, first and second grade of arterial hypertension (AH), among them 26 people were subsequently excluded from the study. The patients were distributed by gender as follows: 54 men (54.0 %) and 46 women (46.0 %). The control group included 10 patients with EH of II stage without risk factors. Depending on the presence of the following MRF, namely: tobacco smoking (TS), obesity, hypercholesterolemia (HCE) and their combinations, seven observation groups were formed among patients with EH stage II. The first group consisted of 31 patients with TS, the second - 81 patients with obesity, and the third – 71 patients with HCE. Taking into account the combination of two risk factors, the following groups were additionally distinguished: the fourth (obesity + TS) – 24 subjects, the fifth (HCE + obesity) - 59 and the sixth (TS + HCE) - 25 subjects. The seventh observational group included 23 patients with EH II stage with a combination of three risk factors (TS + obesity + HCE).
All study groups were comparable with each other, had a predominantly normal distribution and adequately met the requirements for a representative sample.2019-01-01T00:00:00ZКлінічні та прогностичні чинники перебігу інфаркту міокарда у хворих, яким проведена тромболітична терапія
http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/15770
Название: Клінічні та прогностичні чинники перебігу інфаркту міокарда у хворих, яким проведена тромболітична терапія
Авторы: Матузок, Ольга Едуардівна; Matuzok, О. Е.
Аннотация: Дисертаційна робота присвячена удосконаленню реперфузіїної стратегії лікування гострого коронарного синдрому (ГКС) та прогнозуванню перебігу інфаркту міокарда (ІМ) у хворих, яким проведена тромболітична терапія, на підставі вивчення взаємозв’язків клініко-інструментальних, генетичних та біохімічних чинників.
Дизайн дослідження складався з 2 етапів. На першому етапі з метою аналіза клінічної ефективності терапії ГКС з елевацією сегменту БТ в повсякденній практиці та її впливу на перебіг захворювання був проведений аналіз 100 архівних медичних карток стаціонарних хворих, яким була проведена тромболітична терапія (ТЛТ) з приводу ГКС з елевацією сегменту БТ. На другому етапі роботи проспективно обстежено 107 хворих на ГКС з елевацією сегменту БТ, госпіталізованих не пізніше ніж через 6 годин після розвитку ангінозного синдрому. Всім хворим була проведена ТЛТ та медикаментозне лікування, що відповідало наказу МОЗ України № 455 від 02.07.2014.
Забір крові для лабораторних досліджень, зокрема для визначення рівня високочутливого С-реактивного білку (вчСРБ) і асиметричного діметиларгініну (АДМА), виконувався при надходженні хворих до стаціонару. Дослідження рівня АДМА проводилось за допомогою
високоефективної рідинної хроматографії. Для визначення алельного стану Т-786С поліморфізму гену ендотеліальної синтази оксиду азоту (eNOS) проводили полімеразну ланцюгову реакцію з використанням ампліфікатора «Thermal Cycler 2720» фірми «Applied Biosystems» (США), ДНК виділяли з букального епітелію. Ехокардіоскопія (ЕхоКС) в гострому періоді ІМ була проведена у всіх хворих за стандартною методикою.
The dissertation was aimed at the improvement of the reperfusion strategy of acute coronary syndrome (ACS) treatment and prognosing of myocardial infarction(MI) course in patients treated with thrombolytic therapy (TLT), on the basis of study of clinical, instrumental, genetic and biochemical factors relationships.
The study design consisted of 2 stages. At the first stage, in order to analyse clinical efficacy of ACS with ST segment elevation treatment in everyday practice and its influence on the disease course, the analysis was performed of 100 archive medical cards of hospitalized patients treated with TLT because of ACS with ST segment elevation.
At the second stage, we prospectively examined 107 patients with ACS with ST segment elevation, hospitalized no later than the first 6 hours after the onset of anginous syndrome. In all patients TLT and medicamental treatment in accordance with the order of the Ministry of Health of Ukraine # 455 of 02.07.2014 were performed.
Blood sampling for laboratory tests, in particular for assessment the level of high-sensitive C-reactive protein (hsCRP) and asymmetric dimethylarginine (ADMA), was performed at patient's hospital admission. ADMA level was assessed with high-performance liquid chromatography. Allelic state of T-786C polymorphism of endothelial nitric oxide synthase (eNOS) gene was studied with polymerase chain reaction, using the amplificator «Thermal Cycler 2720» of firm «Applied Biosystems» (USA), DNA was extracted from buccal epithelium. Cardiac ultrasound at the acute period of MI was performed in all patients according to the standard methodic.2018-01-01T00:00:00ZОптимізація діагностики та лікування гіпертонічної хвороби ІІ стадії у чоловіків з андрогенним дефіцитом
http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/15754
Название: Оптимізація діагностики та лікування гіпертонічної хвороби ІІ стадії у чоловіків з андрогенним дефіцитом
Авторы: Насоненко, О. В.; Nasonenko, O. V.
Аннотация: Дисертаційна робота присвячена підвищенню ефективності діагностики та лікування гіпертонічної хвороби (ГХ) ІІ стадії у чоловіків з андрогенним
дефіцитом на підставі вивчення сироваткових рівнів тестостерону та пролактину, показників добового моніторування артеріального тиску (ДМАТ),
центрального аортального тиску, кардіоваскулярного ремоделювання. Обстежено 113 чоловіків із ГХ, що в залежності від рівня загального
тестостерону (ЗТ) були розподілені на 2 групи: концентрація ЗТ в осіб першої групи (n=59) була нижчою за 2,5 нг/мл, пацієнтів другої групи (n=54) -
>2,5 нг/мл. До контрольної групи увійшли 27 практично здорових чоловіків. За даними імуноферментних досліджень, пацієнти з ГХ та андрогенним
дефіцитом мали вірогідно нижчі сироваткові рівні ЗТ на 49,85 % (р=0,0003) і вільного тестостерону (ВТ) на 19,12 % (р<0,001), а рівень пролактину був на
26,31 % (р=0,013) вищим, ніж у хворих другої групи. У чоловіків із ГХ та андрогенним дефіцитом вікові зміни були вірогідними тільки щодо рівня ВТ.
Симптоми андрогенного дефіциту визначались шляхом анкетування з використанням опитувальників AMS, MASSQ, ADAM і qADAM. Зіставлення
результатів скринінгових шкал та лабораторного підтвердження гіпогонадизму
дозволило визначити найвищу чутливість (85,00 %), специфічність (86,79 %), точність (85,84 %), позитивне (87,93 %) і негативне (83,63 %) прогностичне
значення шкали AMS щодо ідентифікації симптомів гіпоандрогенії.
Характерною для осіб першої групи була найбільша вираженість проявів, що
входили до сексуальної (р=0,010 порівняно з другою групою) та психологічної
підшкал (р=0,024 порівняно з другою групою). Результати дослідження дозволяють прослідкувати зв’язок
гіпоандрогенії з антропометричними показниками: чоловіки з біохімічно
підтвердженою недостатністю тестостерону мали вірогідно вищі показники
співвідношення обводу талії до обводу стегон (ОТ/ОС) та ОТ до зросту.
У чоловіків з поєднаним перебігом ГХ та андрогенного дефіциту
спостерігалась значна поширеність дисліпідемії, що підтверджується
наявністю вірогідно вищих концентрацій загального холестерину (ЗХС) (між
першою та другою групою - 11,81 %; р=0,012), ЛПНЩ (11,49 %; р=0,044) та
нижчих -ЛПВЩ (18,49 %; р=0,024). Медіана концентрації розрахункового
ремнантного холестерину (РХС) у першій групі достовірно відрізнялась від
показника другої. Статистичної значущості досягли кореляції ЗТ із ЗХС
(г=- 0,27; p=0,013), ЛПВЩ (і=-0,23; p=0,033) та РХС (і=-0,21; p=0,001). Вивчення факторної структури впливу на розвиток андрогенного
дефіциту за методом головних компонент дозволило встановити, що у генезі
гіпоандрогенії мають значний внесок порушення ліпідного спектру та вік, а
підвищення показників ОТ, ОС, їх співвідношення та ІМТ сприяють
подальшому зниженню рівня андрогенів. Розрахунок кардіоваскулярного ризику за Фремінгемською шкалою,
шкалами SCORE та PROCAM дав змогу визначити більшу частку осіб з
високим ступенем ризику серед чоловіків з андрогенним дефіцитом порівняно
з пацієнтами з ГХ та нормальним рівнем ЗТ при використанні шкали PROCAM
(66,7 % пацієнтів першої групи проти 39,1 % - другої), що підтверджувалось наявністю статистично значущого негативного зворотнього зв’язку між рівнем
ЗТ та медіаною ризику за PROCAM (г=-0,43; p=0,024). Thesis is devoted to more effective diagnostics and treatment of essential
hypertension stage II in men with androgen deficiency by studying serum levels of
testosterone and prolactin, parameters of daily blood pressure monitoring, central
aortic pressure, cardiovascular remodeling. 113 hypertensive men were examined and divided into 2 groups, depending
on the level of total testosterone (TT): group 1 (n = 59) with TT concentration below
2.5 ng/ml, group 2 - >2.5 ng/ml. The control group included 27 practically healthy
men, comparable by age, BMI, smoking status. According to the ELISA results, hypertensive patients with androgen
deficiency had a significantly lower level of TT of 49.85% (p = 0.0003) and free
testosterone (FT) of 19.12% (p <0.001), while prolactin (PRL) concentration was
26.31% (p=0.013) higher than in patients of group 2. In men suffering from
hypertension and androgen deficiency, significant age-related changes only in the
level of FT were observed. Symptoms of androgen deficiency were assessed by interviewing using the
AMS, MASSQ, ADAM, and qADAM questionnaires. Comparison of the results of
screening scales and laboratory confirmation of hypogonadism allowed to determine
the highest sensitivity (85.00 %), specificity (86.79 %), accuracy (85.84 %), positive (87.93 %) and negative (83.63 %) prognostic value of the AMS scale as the optimal tool for identifying symptoms of androgen deficiency. The most pronounced
manifestations of symptoms were observed in the 1st group by sexual (p=0.010
compared with the 2nd group) and psychological subscales (p=0.024 compared with
the 2nd group). The results of the study allow to establish the relationship of
hypoandrogenism with anthropometric parameters: men with biochemically
confirmed testosterone deficiency had significantly higher WC/HC and WC/height.
Hypertensive men with androgen deficiency were characterized by a
significant prevalence of dyslipidemia, which was confirmed by significantly higher
concentrations of total cholesterol (TC) (between the first and second group -
11.81 %; p=0.012), LDL (11.4 %; p=0.044) and lower - HDL (18.49 %; p=0.024).
The median concentration of calculated remnant cholesterol (RCh) in the 1st group
significantly differed from the the 2nd. The statistical significance was achieved by
the correlation of TT with TC (r=-0,27; p=0,013), HDL (r=-0,23; p=0,033) and RCh
(r=-0,21; p=0.001). Factor analysis by the principal components method allowed to establish that
alteration of lipid spectrum and age have a significant contribution in the
development of androgen deficiency, and the increase of values of WC, HC, WC/HC
and BMI contribute to a further reduction of testosterone concentrations.
Comparison of estimated cardiovascular risk using Fremingham scale,
SCORE and PROCAM revealed the highest proportion of high-risk patients in the
group with androgen deficiency with PROCAM scale (66.7 % in 1st group vs.
39.1 % in 2nd), which was proved by a negative correlation between TT and median
risk on PROCAM scale (r=-0.43; p=0,024).2019-01-01T00:00:00ZОптимізація діагностики, лікування та прогнозування перебігу гіпертонічної хвороби на тлі ішемічної хвороби серця з урахуванням чутливості до антитромбоцитарної терапії
http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/15749
Название: Оптимізація діагностики, лікування та прогнозування перебігу гіпертонічної хвороби на тлі ішемічної хвороби серця з урахуванням чутливості до антитромбоцитарної терапії
Авторы: Ляхоцька, А. В.; Liakhotska, A. V.
Аннотация: Дисертаційна робота присвячена підвищенню ефективності
діагностики, лікування та прогнозування тромботичних ускладнень у
хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) з супутньою ішемічною хворобою
серця (ІХС) шляхом вивченням особливостей показників агрегаційної
активності тромбоцитів з урахуванням генетичної схильності до
тромбоутворення. Обстежено 167 пацієнтів, які були розподілені на три групи: до І групи
віднесли 20 осіб із ГХ та високим ризиком SCORE, до ІІ - 75 пацієнтів із ГХ
та стабільними формами ІХС та до ІІІ - 72 хворих з ГХ та ГКС. Групу
контролю склали 30 практично здорових осіб. Середній вік пацієнтів у
вибірці складав 67,2±9,1 років, а осіб контролю 65,4±8,2 років.
Першим етапом роботи було дослідження та порівняння функціональної активності тромбоцитарного гемостазу у пацієнтів з ГХ та ІХС. Виявлено, що найвищі показники функціональної активності
тромбоцитів відмічені серед групи хворих з ГХ та високим ризиком SCORE
- ступінь спонтанної агрегації тромбоцитів на 62 % був більшим за
показники ІІ групи (р<0,0001), на 46,8 % за показники ІІІ групи (р<0,0001)
та у 4,2 рази перевищував контрольні значення (р<0,001); ступінь АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів у цій же групі на 25,4 % перевищував показники ІІ групи (р<0,0001) та на 12,5 % - показники ІІІ групи (р<0,05);
ступінь АК-індукованої агрегації тромбоцитів у 2,5 рази був більшим за
показники ІІ групи (р<0,0001) та у 1,8 рази - ІІІ групи (р<0,0001).
Наступним етапом було визначення чутливості до антитромбоцитарної терапії, яке проводилось серед 147 пацієнтів з ГХ та супутньою ІХС (ІІ та ІІІ групи). Монотерапію АСК отримували 55 пацієнтів
(45 осіб ІІ гр. та 10 осіб ІІІ гр.), тієнопіридинами 32 особи (20 - ІІ гр., 12 -
ІІІ гр.) та комбінацію з обох препаратів приймали 60 пацієнтів (10 осіб ІІ гр.
та 50 осіб ІІІ гр.). При аналізі АК-індукованої агрегації тромбоцитів у
чутливих пацієнтів ІІ групи, які приймали АСК, цей показник був на 52 %
меншим за контроль (15,10+9,37; 95 % СІ 1,32-18,89 та 28,82±4,87; 95 % СІ
27,00-30,64 відповідно; р<0,001), у той час як серед пацієнтів зі зниженою
чутливістю він практично не відрізнявся. Колаген-індукована агрегація
тромбоцитів також мала суттєві відмінності серед чутливих та зі зниженою
чутливістю до АСК пацієнтами. Так у хворих ІІ групи ця різниця складала
35 % та набувала статистичної значимості (20,73+12,21; 95 % СІ 15,80-25,66
та 28,12+10,33; 95% СІ 24,11-32,12, відповідно; р=0,02), у пацієнтів ІІІ групи
- 21 % (24,54±7,39; 95 % СІ 21,62-27,47 та 29,80+10,79; 95 % СІ 25,99-33,64, відповідно; р=0,03).
Загальна кількість пацієнтів у складі терапії яких були тієнопіридини
- 92 особи. Аналізуючи ступінь спонтанної агрегації тромбоцитів у
пацієнтів ІІ групи зі зниженою чутливістю цей показник був на 92 % вищим
за контроль (1,69±0,74; 95 % СІ 0,07-3,30 та 0,88±0,30; 95 % СІ 0,77-1,00
відповідно) та у 2,8 рази більшим за отримані дані чутливих пацієнтів
(0,59±0,33; 95 % СІ 0,18-0,99; р=0,03). Найбільш достовірна різниця між
групами (р=0,0001) була при оцінці АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів:
серед чутливих ІІ групи - на 22 % нижче контролю (27,24±7,84; 95% СІ
23,85-30,63 та 34,75±5,23; 95 % СІ 32,80-36,71 відповідно; р<0,01) на відміну від пацієнтів зі зниженою чутливістю - на 48 % більший (40,43±4,83; 95% СІ 35,95-44,9). The thesis is devoted to increasing the efficiency of prediction of
thrombotic complications in patients with arterial hypertension (AH) with
concomitant coronary artery disease (CAD) by studying the characteristics of
platelet aggregation activity indicators taking into account the genetic
predisposition to thrombosis. 167 patients were divided into three groups: group I included 20 people with
arterial hypertension (AH) and high risk of SCORE, group II - 75 patients with
AH and stable forms of coronary artery disease (CAD), and group III - 72
patients with AH and acute coronary syndrome (ACS). The control group
consisted of 30 healthy individuals. The average age of the patients in the sample
was 67,2 ± 9,1 years, and the control subjects were 65,4 ± 8,2 years.
First step of the work was to study and compare functional activity of
platelet functional activity in patients with AH and CAD. It was found that the
highest indexes of platelet activity were noted among the group of patients with
AH and high risk SCORE - the degree of spontaneous aggregation of platelets
was on 62 % higher than the values of II group (p<0,0001), on 46,8 % for the III group (p <0,0001) and for 4,2 times of the control values (p<0,001); the degree of ADP-induced platelet aggregation in the same group was on 25,4 % higher than that of the II group (p<0,0001) and 12,5 % - group III (p<0,05); the degree of AAinduced
platelet aggregation is 2,5 times greater than that of II group (p<0,0001)
and in 1,8 times - the III group (p<0,0001), which may be due to only pathogenetic therapy in patients of the I group and present high risk of cardiovascular events. The next step of our trial was to determine the sensitivity to antiplatelet therapy, which was performed among 147 patients with AH and CAD (II and III
groups). Monotherapy by acetylsalicylic acid (AA) 55 patients was received (45
individuals of II gr. and 10 persons of III gr.), by thienopyridines - 32 persons (20
- II gr., 12 - III gr.) and a combination of both drugs was taken by 60 patients (10
persons of II gr. and 50 people III gr.). During analysis of arachidonic acidinduced
platelet aggregation in sensitive patients of group II who received AA,
this indicator was on 52% lower than control (15,10+9,37; 95 % Cl 1,32-18,89
and 28,82±4,87; 95 % Cl 27,00-30,64, respectively; р<0,001), whereas it was
almost indistinguishable among patients with reduced sensitivity. Collageninduced
platelet aggregation also had significant differences among patients with
and with sensitivity to AA. Thus, in patients of group II, this difference was 35 %
and became statistically significant (20,73+12,21; 95 % Cl 15,80-25,66 and
28,12+10,33; 95% Cl 24,11-32,12, respectively; p=0,02), in patients of group III
- 21% (24,54+7,39; 95 % Cl 21,62-27,47 and 29,80+10,79; 95 % Cl 25,99-33,64
respectively; p=0,03). The total number of patients who were treated with thienopyridine - 92.
Degree of spontaneous platelet aggregation in patients of group II with reduced
sensitivity was on 92 % higher than the control level (1,69+0,74; 95 % Cl 0,073,30
and 0,88+0,30; 95 % Cl 0,77-1,0, respectively) and in 2,8 times higher than
the data obtained from sensitive patients (0,59+0,33; 95 % Cl 0,18-0,99; p=0,03).
The most significant difference between the groups (p=0,0001) was in the
evaluation of ADP-induced platelet aggregation: among the sensitive groups of
the II group - 22 % below control (27,24+7,84; 95% Cl 23,85-30,63 and
34,75+5,23; 95 % Cl 32,80-36,71, respectively; p<0,01), unlike patients with
reduced sensitivity, 48 % more (40,43+4,83; 95% Cl 35,95-44,9).2019-01-01T00:00:00Z