Структурно-функціональні особливості серця у хворих на гострий Q-інфаркт міокарда передньої стінки лівого шлуночка при наявності легеневої гіпертензії

Abstract

Мета. Оцінити структурно-функціональні особливості серця при гострому інфаркті міокарда (ГІМ) передньої стінки лівого шлуночка (ЛШ) при наявності легеневої гіпертензії (ЛГ) для розробки більш інформативних діагностичних маркерів, предикторів прогнозу та підвищення ефективність лікування хворих. Матеріали та методи. Обстежено 90 хворих (53 чоловіка та 37 жінок) на ГІМ передньої стінки ЛШ з зубцем Q (ГІМ ПС), які знаходились у відділенні інтенсивної терапії гострої коронарної недостатності Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради. Пацієнти були розподілені на дві групи: 55 пацієнтів з ГІМ ПС при наявності ЛГ (середній вік 70,65±1,83 років), 35 хворих на ГІМ ПС без ЛГ (середній вік 66,80±2,02 років). Всім пацієнтам в перші три дні після госпіталізації проводилась двомірна ехокардіографія на апараті "MyLab50" ("Esaote", Італія) згідно рекомендацій Американського товариства ехокардіографії. Для статистичної обробки даних використовували пакет статистичних програм "Statistica 6.0 for Windows", (StatSoft Inc., № AXXR712D833214FAN5). Достовірність відмінностей в групах оцінювалась з використанням подвійного t-критерія Ст'юдента для незалежних вибірок. Для оцінки спряженості показників визначали критерій χ2 з поправкою Йейтса. Достовірність відмінностей між показниками підтверджувалась при р <0,05. Результати. У хворих на ГІМ ПС з ЛГ порівняно з пацієнтами з ГІМ ПС без ЛГ спостерігалось достовірне зниження фракції викиду (на 22,3 %; p<0,05), збільшення індексу маси міокарда лівого шлуночка (на 18,3 %; p<0,05) та кінцево-систолічного розміру (на 12,4 %; p<0,05), дилатація лівого передсердя (на 11,6 % (p<0,05), правого шлуночка (ПШ) (на 27,3 %; p<0,05) та правого передсердя (ПП) (на 20,9 %; p<0,05). При оцінці типів ремоделювання ЛШ виявлено, що у хворих на ГІМ ПС з ЛГ переважно спостерігалась ексцентрична гіпертрофія (90,9 %), що достовірно вище порівняно з групою ГІМ ПС без ЛГ. У хворих на ГІМ ПС з ЛГ спостерігається достовірне прискорення піку Е наповнення мітрального клапану (на 34,4 %; p<0,05), збільшення співвідношення Е/А мітрального клапану (на 61,1 %; p<0,05), подовження часу ізоволюметричного розслаблення ЛШ (на 13,9 %; p<0,05) та прискорення піку Е трикуспідального клапану (на 28,3 %; p<0,05) у хворих з ЛГ. За даними тканинної допплерографії у хворих на ГІМ ПС з ЛГ виявлено збільшення співвідношень E/E' мітрального клапану (MV E/E') (на 46,5 %; p<0,05) та E/E' трикуспідального клапану (ТV E/E') (на 39,3 %; p<0,05) порівняно з пацієнтами без ЛГ. У пацієнтів з ГІМ ПС з ЛГ переважав псевдонормальний тип діастолічної дисфункції (40 % випадків), в групі ГІМ ПС без ЛГ переважав тип діастолічної дисфункції з порушенням релаксації (71,4 %). Висновки. У хворих на ГІМ ПС легенева гіпертензія розвивається на тлі дилатації лівих камер серця з формуванням ексцентричної гіпертрофії та систолічної дисфункції ЛШ, перевантаження правих камер серця зі збільшенням розмірів ПШ та ПП. Хворі на ГІМ ПС з ЛГ мали переважно псевдонормальний тип діастолічної дисфункції ЛШ зі збільшенням співвідношення MV E/E' та діастолічну дисфункцію ПШ, про що свідчить збільшення співвідношення ТV E/E'.