http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/127 2026-08-19T07:18:33Z 2026-08-19T07:18:33Z Чорний, Вадим Миколайович Грешта, В. Л. Шаломєєв, В. А. Павленко, Д. В. Ткач, Д. В. Chornyi, V. M. Greshta, V. L. Shalomeev, V. A. Pavlenko, D. V. Tkach, D. V. http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/25714 2026-08-19T07:03:43Z 2026-01-01T00:00:00Z

Название: Доклінічні та клінічні випробування біодеградувальних магнієвих сплавів системи MG-ND-ZR Авторы: Чорний, Вадим Миколайович; Грешта, В. Л.; Шаломєєв, В. А.; Павленко, Д. В.; Ткач, Д. В.; Chornyi, V. M.; Greshta, V. L.; Shalomeev, V. A.; Pavlenko, D. V.; Tkach, D. V. Аннотация: Анотація. Біодеградувальні магнієві сплави дозволяють уникнути повторного хірургічного втручання для видалення імплантату, однак комплексна валідація сплавів системи Mg–Nd–Zr із мікролегуванням сріблом від доклінічного до клінічного етапу залишається недостатньою. Метою дослідження є оцінка системної токсичності, остеорепаративних властивостей та клінічної ефективності біодеградувального сплаву доклінічними та клінічними випробуваннями. Системну токсичність оцінювали за тестом «відкритого поля» на щурах (дослідна група n=14, контрольна n=6; термін спостереження 6 місяців). Регенерацію кісткової тканини досліджували на моделі перелому стегнової кістки кроликів (Mg–Nd–Zr проти нержавіючої сталі 12Х18Н10Т (AISI 321); спостереження від 2 тижнів до 6 місяців) та на моделі інтрамедулярного остеосинтезу перелому стегнової кістки щурів із використанням стрижнів зі сплаву Mg– Nd–Zr, легованого сріблом (n=48; імуногістохімія з маркерами Кі-67, CD3, CD20; терміни 7, 14, 30 та 120 діб). Клінічні випробування охоплювали 15 пацієнтів із переломами медіальної кісточки, яким виконано остеосинтез малеолярними гвинтами діаметром 3,5 мм зі сплаву Mg–Nd–Zr, та зіставну групу порівняння з 15 пацієнтів із титановими гвинтами. Рентгенологічні, лабораторні та функціональні показники моніторували протягом 25 тижнів. Тест «відкритого поля» не виявив системної токсичності: транзиторне зниження рухової активності на 60,6% на 2-гу добу після операції зумовлене операційною травмою; показники не відрізнялися статистично значуще від контролю вже після 1-го місяця спостереження (p>0,05). Морфологічний аналіз засвідчив збереження мікросудинної мережі та фізіологічний перебіг остеорепарації під час використання імплантатів зі сплаву Mg–Nd–Zr, водночас імплантати з нержавіючої сталі спричиняли порушення мікроциркуляції та інкапсуляцію сполучною тканиною. Імплантати з легованого сріблом сплаву забезпечували безпосередній контакт кістки з поверхнею матеріалу без фіброзного прошарку та формування зрілої пластинчастої кісткової тканини на 120-ту добу. За результатами клінічних випробувань, резорбція гвинта розпочиналася на 8-му тижні синхронно з формуванням кісткового регенерату, а повне ремоделювання кісткової тканини відбувалося в терміни 16–24 тижні. Транзиторна підшкірна (2–4 доба) та внутрішньокісткова (1–8 тиждень) емфізема резорбувалася самостійно без патологічних наслідків. Показники біохімічного аналізу крові та коагулограми статистично значущо не відрізнялися від групи порівняння. Отже, сплав Mg–Nd–Zr продемонстрував біологічну безпеку, остеорепаративні властивості, що перевищують показники нержавіючої сталі, та клінічну ефективність із синхронною резорбцією імплантату і заміщенням кістковою тканиною, що обґрунтовує його перспективність для остеосинтезу переломів без необхідності повторного хірургічного втручання. Annotation. Biodegradable magnesium alloys offer the potential to eliminate revision surgery for implant removal; however, comprehensive preclinical-to-clinical validation of Mg–Nd–Zr alloys with silver microalloying remains lacking. This study aimed to evaluate the systemic toxicity, osteoreparative performance, and clinical efficacy of a biodegradable alloy through sequential preclinical and clinical trials. Systemic toxicity was assessed using the open-field test in rats (experimental group n=14, control n=6; 6-month follow-up). Bone regeneration was evaluated in a rabbit femoral fracture model (Mg–Nd–Zr vs. AISI 321 stainless steel; observation at 2 weeks to 6 months) and in a rat femoral fracture model with intramedullary fixation using Ag-alloyed Mg–Nd–Zr rods (n=48; immunohistochemistry with Ki-67, CD3, CD20; timepoints 7, 14, 30, and 120 days). Clinical trials enrolled 15 patients with medial malleolar fractures treated with 3.5 mm Mg–Nd–Zr malleolar screws versus a matched control group of 15 patients with titanium screws. Radiographic, laboratory, and functional outcomes were monitored for 25 weeks. The open-field test revealed no systemic toxicity: the transient decrease in locomotor activity (60.6%) on postoperative day 2 was attributable to surgical trauma, and values no longer differed significantly from control as early as month 1 of observation (p>0.05). Morphological analysis demonstrated preserved microvasculature and physiological bone regeneration with Mg–Nd–Zr implants, whereas stainless steel caused microcirculatory disruption and connective tissue encapsulation. Silver-alloyed implants showed direct bone-to-implant contact without fibrous interlayer and mature lamellar bone by day 120. In clinical trials, screw resorption began at week 8, synchronous with callus formation, and complete bone remodeling occurred by weeks 16–24. Transient subcutaneous (days 2–4) and intraosseous (weeks 1–8) emphysema resolved spontaneously. Blood biochemistry and coagulation parameters showed no significant differences from the titanium group. The Mg–Nd–Zr alloy demonstrated biological safety, favorable osteoreparative performance superior to stainless steel, and clinical efficacy with synchronized implant resorption and bone replacement, supporting its potential for fracture fixation without revision surgery.

2026-01-01T00:00:00Z Golovakha, M. L. Lisunov, M. S. Panchenko, S. P. Головаха, Максим Леонідович Лісунов, Михайло Сергійович http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/25702 2026-08-17T07:28:32Z 2026-01-01T00:00:00Z

Название: Effect of tendon-to-bone gap on adjustable-versus fixed-loop biceps tendon fixation Авторы: Golovakha, M. L.; Lisunov, M. S.; Panchenko, S. P.; Головаха, Максим Леонідович; Лісунов, Михайло Сергійович Аннотация: Background Distal biceps tendon ruptures significantly impair forearm flexion and supination strength, particularly in active individuals. Suspensory fixation using cortical button devices is a widely accepted surgical approach. Adjustable-loop techniques allow maximal tendon-to-bone apposition, while fixed-loop methods are simpler but may leave a gap. Biomechanical differences between these techniques specific to the distal biceps tendon remain poorly investigated, especially given the unique loading patterns of the elbow compared to other joints. Methods Finite element analysis was performed using ANSYS software. Three-dimensional models of the radius and distal biceps tendon were constructed from computed tomography data. Three configurations were compared: Model 1 (adjustable-loop with dense tendon-to-bone contact, 0 mm gap), Model 2 (fixed-loop with 1.0 mm gap), and Model 3 (fixed-loop with 5.0 mm gap). Cortical bone, tendon, suture, and titanium button properties were assigned based on literature values. A 500 N tensile load was applied at the proximal tendon boundary simulating 90° elbow flexion. Stress, strain, and displacement distributions were analyzed in the fixation system and tendon.

2026-01-01T00:00:00Z Головаха, Максим Леонідович Єгоров, В. Ф. Безверхий, А. А. Гавриленко, Б.С. Забєлін, І. М. Golovakha, M. L. Yegorov, V. F. Bezverkhyi, A. A. Gavrilenko, B. S. Zabelin, I. M. http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/25677 2026-08-10T08:07:49Z 2026-01-01T00:00:00Z

Название: Кореляція між магнітно-резонансною томографією та клінічним обстеженням під час аналізу ушкоджень задньолатерального кута колінного суглоба Авторы: Головаха, Максим Леонідович; Єгоров, В. Ф.; Безверхий, А. А.; Гавриленко, Б.С.; Забєлін, І. М.; Golovakha, M. L.; Yegorov, V. F.; Bezverkhyi, A. A.; Gavrilenko, B. S.; Zabelin, I. M. Аннотация: Мета. Проаналізувати кореляцію між результатами магнітно-резонансної томографії (МРТ), клінічним обстеженням і діагностичною артроскопією в разі ушкоджень задньолатерального кута (ЗЛК) колінного суглоба. Методи. Проведено порівняльний аналіз між звітами МРТ, даними клінічного обстеження та результатами діагностичної артроскопії в пацієнтів після реконструкції ЗЛК та оцінено ефективність МРТ для діагностики таких ушкоджень. У дослідженні взяли участь 33 пацієнти, 5 жінок і 28 чоловіків із середнім віком (32,9 ± 9,8) років (діапазон 18–59). МРТ виконували в середньому через (7,8 ± 3,8) міс. після травми, із мінімальним часом 3 міс. та максимальним 18. Результати. Виявлено, що МРТ у стандартних послідовностях має 100 % чутливість у разі уражень передньої схрещеної зв’язки, 86,96 — за задньої, 57,58 — за умов травм латеральної колатеральної зв’язки та 24,24 % — сухожилка підколінного м’яза. Результати нашого дослідження доводять, що, на відміну від уражень схрещених зв’язок, периферичні ураження латерального відділу рідше діагностуються за допо-могою МРТ. Висновок. Ушкодження задньолатерального кута важко візуалізувати й інтерпретувати, тому МРТ-зображення не слід використовувати окремо для діагностики. Ураження латеральної колатеральної зв’язки описано в звітах МРТ у 57,5 % випадків, а сухожилка підколінного м’яза — лише в 24,2. Зазначимо, що такими відсотками діагностики не можна керуватися під час визначення показів до хірургічного лікування. An analysis of the possibilities of MRI diagnostics of posterolateral corner injuries of the knee was performed. Thirty-three patients, 5 women and 28 men with a mean age of (32.9 ± 9.8) years (range 18–59), participated in the study. MRI was performed on average (7.8 ± 3.8) months after injury, with a minimum time of three months and a maximum of 18 months. The purpose of the study was to evaluate the correlation between MRI, clinical examination and diagnostic arthroscopy in posterolateral corner injuries of the knee. A comparative analysis was performed between MRI reports, clinical examination data and diagnostic arthroscopy results for the patients who underwent reconstruction of the posterolateral corner. Thus, we assessed the effectiveness of MRI for the diagnosis of such injuries. The results of the study showed that MRI in standard sequences has a sensitivity of 100 % for anterior cruciate ligament injuries, 86.96 % for poste-rior cruciate ligament injuries, 57.58 % for lateral collateral liga-ment injuries, and 24.24 % for hamstring tendon injuries. Conclusion: Posterolateral corner injuries are difficult to visualize and interpret; therefore, MRI imaging should not be used alone for diagnosis. Lateral collateral ligament injuries are described in MRI reports in 57.5 % of cases, and hamstring tendon injuries in only 24.2 %, and these diagnostic percentages cannot be used to guide surgical treatment. Visualization of posterolateral corner damage is possible on coronary oblique views, which are not routinely performed, so clinical diagnosis may be crucial for establishing the diagnosis.

2026-01-01T00:00:00Z Maslennikov, S. O. Golovakha, M. L. Масленніков, Сергій Олегович Головаха, Максим Леонідович http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/25646 2026-08-05T07:40:50Z 2026-01-01T00:00:00Z

Название: A conceptual prognostic scale for predicting nonunion in combat-related long bone fractures Авторы: Maslennikov, S. O.; Golovakha, M. L.; Масленніков, Сергій Олегович; Головаха, Максим Леонідович Аннотация: Nonunion of long bone fractures is relatively uncommon, yet it represents one of the most formidable complications in orthopedics and traumatology. Delayed union – characterized by a lack of bone consolidation within three months. Incidence is generally 5-10 %, varying by fracture site. Patients suffer functional deficits and require mul-tiple surgeries, escalating costs. With the increase in high-energy combat injuries, especially in conflicts like Ukraine's, complications rise sharply, necessitating innovative approaches to prediction and treatment. This study proposes a con-ceptual framework for delayed consolidation, serving as an initial concept for early prognostic evaluation and proactive management to mitigate nonunion, based on a retrospective analysis of 135 adult patients treated from 2013 to 2025. The cohort was divided into pre-2022 (n=68) and post-2022 (n=67) periods to evaluate war-related shifts. Незрощення переломів довгих кісток трапляється відносно рідко, проте є одним із найтяжчих ускладнень в ортопедії та травматології. Зростання частоти високоенергетичних бойових травм призвело до збільшення кількості ускладнень, що вимагає впровадження нових підходів до їх прогнозування та лікування. У цьому дослідженні запропоновано концептуальну прогностичну шкалу для ранньої оцінки ризику уповільненої консолідації або незрощення кісток, розроблену на основі ретроспективного аналізу даних 135 дорослих пацієнтів, які проходили лікування з 2013 по 2025 рік. Для оцінки змін, зумовлених повномасштабною війною, поранених розділено на два періоди: до 2022 року (n=68) та після 2022 року (n=67).

2026-01-01T00:00:00Z