DSpace Общество: створена 01.04.2023 р.

Ефективність антибактеріальної терапії у хворих із сепсисом та септичним шоком

2026-08-07T06:08:28Z

Название: Ефективність антибактеріальної терапії у хворих із сепсисом та септичним шоком Авторы: Шаповал, Сергій Дмитрович Аннотация: Мета. Проаналізувати ефективність застосування різних методів антибактеріальної терапії у хворих із сепсисом та септичним шоком. Матеріали і методи. Проведено аналіз застосування антибактеріальної терапії у 686 пацієнтів із сепсисом та 109 пацієнтів із септичним шоком за період із 1991 по 2025 рік. Результати. Мікробіологічна діагностика сепсису та септичного шоку мала головне значення при призначенні адекватної антибактеріальної терапії. Стартова емпірична антибактеріальна терапія включала один або декілька препаратів, які були активними по відношенню до найбільш вірогідних збудників та добре проникали в осередок інфекції. Хворим із сепсисом та септичним шоком призначали антибіотики широкого спектра дії до тих пір, коли були визначені збудник та його чутливість до антибіотиків. Висновки. Оптимально для емпіричної антибактеріальної терапії при сепсисі та септичному шоці використовувати карбапенеми. Антибактеріальну терапію при сепсисі та септичному шоці слід починати протягом першої години після встановлення діагнозу та взяття матеріалу для бактеріологічного дослідження.

Стан клітинного і гуморального імунітету у хворих на ускладнений сидром діабетичної стопи та при розвитку в них сепсису

2026-08-05T08:01:34Z

Название: Стан клітинного і гуморального імунітету у хворих на ускладнений сидром діабетичної стопи та при розвитку в них сепсису Авторы: Шаповал, Сергій Дмитрович; Shapoval, S. D. Аннотация: Вступ. Не зважаючи на розвиток медичної науки, багато питань методологічного підходу до лікування хворих на синдром діабетичної стопи (СДС) та при ускладнені його сепсисом потребують додаткового вивчення та з’ясування. Це відноситься, перш за все, до особливостей імунологічного статусу. Удосконалення методів інструментального обстеження та хірургічного лікування хворих на сепсис на тлі СДС дозволяють сьогодні говорити про якісно новий етап надання допомоги пацієнтам на пізніх стадіях перебігу процесу, проте багато питань методологічного підходу до лікування потребують додаткового вивчення та з’ясування. Мета дослідження: з’ясувати порушення з боку специфічної імунної ланки організму у хворих на СДС та при ускладненні захворювання сепсисом. Introduction. Despite the development of medical science, many issues of the methodological approach to the treatment of patients with diabetic foot syndrome (DFS) and its complication by sepsis require additional study and clarification. This applies, first of all, to the features of the immunological status. Aim of the study. To determine the violations of the specific immune system of the body in patients with DFS and with the complication of the disease by sepsis.

Screening potential of optical coherence tomography angiography for assessing metabolic risk prior to bariatric surgery

2026-08-04T06:45:13Z

Название: Screening potential of optical coherence tomography angiography for assessing metabolic risk prior to bariatric surgery Авторы: Isakova, O. A.; Mylytsya, K. M.; Mylytsya, M. M.; Ісакова, Оксана Анатоліївна; Милиця, Костянтин Миколайович; Милиця, Микола Миколайович Аннотация: Aim. To evaluate retinal microcirculation parameters using optical coherence tomography angiography (OCTA) in patients with metabolic syndrome (MS) prior to bariatric surgery and to assess their association with markers of metabolic risk. Materials and methods. This study included 32 patients scheduled for bariatric surgery. Patients were divided into two groups: MS without type 2 diabetes mellitus (T2DM, n = 18) and MS with T2DM (n = 14). Demographic and clinical data, anthropometry, blood pressure, and metabolic laboratory parameters (fasting glucose, insulin, HbA1c, lipid profile) were recorded; insulin resistance (IR) was estimated using HOMA-IR. All participants underwent macular OCTA (6 × 6 mm scan; RTVue XR Avanti, Optovue). Vessel density in the superficial vascular plexus (SVP), deep capillary plexus (DCP) and the foveal avascular zone (FAZ) area was analyzed. Мета роботи – оцінити параметри ретинальної мікроциркуляції за допомогою оптичної когерентної томографії-ангіографії (ОКТА) у пацієнтів із метаболічним синдромом (МС) перед баріатричною операцією та визначити їх зв’язок із маркерами метаболічного ризику. Матеріали і методи. До дослідження залучені 32 пацієнти, яким заплановано баріатричне втручання. Пацієнтів поділено на дві групи: МС без цукрового діабету (ЦД) – 18 осіб та МС із ЦД – 14 обстежених. Оцінювали демографічні та клінічні дані, антропометрію, артеріальний тиск і метаболічні лабораторні показники (глюкоза натще, інсулін, HbA1c, ліпідний профіль); інсулінорезистентність визначали за індексом HOMA-IR. Усім пацієнтам виконано ОКТА макули (6 × 6 мм; RTVue XR Avanti, Optovue). Аналізували щільність судин (vessel density, VD) у поверхневому (SVP) і глибокому капілярному сплетеннях (DCP) та площу фовеальної аваскулярної зони (FAZ).

Диагностика и коррекция депрессивных расстройств у больных с осложненным синдромом диабетической стопы

2026-07-02T06:40:02Z

Название: Диагностика и коррекция депрессивных расстройств у больных с осложненным синдромом диабетической стопы Авторы: Шаповал, С. Д.; Савон, И. Л.; Левада, О. А.; Максимова, О. О.; Шаповал, Сергій Дмитрович; Савон, І. Л.; Левада, Олег Анатолійович; Максимова, Ольга Олегівна; Shapoval, S. D.; Savon, I. L.; Levada, O. A.; Maksimova, O. O. Аннотация: Проведено комплексне клініко-психопатологічне обстеження 270 пацієнтів на ускладнений синдром діабетичної стопи (СДС) за період 2013–2014 рр. Усі хворі оперовані, проведено розтин і дренування гнійно-некротичного вогнища стопи або ампутація на різному рівні. Середній вік пацієнтів склав 64,2±2,3 років. Середня тривалість захворювання на цукровий діабет становила 12,4±1,6 років. Депресивні розлади були виявлені у 169 пацієнтів, що склало 62,6% від загальної групи, з них – 106 жінок (62,7%) і 63 чоловіків (37,3%). Для оцінки ефективності психофармакотерапії депресивних розладів хворі були розподілені на дві групи. Пацієнти контрольної групи (n=84) отримували стандартну терапію (місцеве лікування ран, антибактеріальна, інфузійна, дезагрегантна терапії, знеболювання, корекція глікемії ). Пацієнтам основної групи (n=85) поряд зі стандартною терапією призначався венлафаксин (Venlafaxine) у дозі 75–150 мг вранці під час їжі, протягом 3 місяців. Психопатологічне дослідження проводилося при госпіталізації в стаціонар, на 20–21 добу лікування і через 3 місяці після початку терапії. У контрольній групі (стандартна терапія) депресивний розлад не зазнав достовірного (Р>0,05) поліпшення. Проведений курс психофармакотерапії депресивних розладів у хворих на ускладнений СДС надав значний ефект, як щодо проявів самої депресії (Р<0,05), так і поліпшення якості життя пацієнтів (Р<0,05). Лікування венлафаксином дозволило знизити прояви депресії вже на 20–21 добу лікування. Редукція депресивної симптоматики найбільш виразно зафіксована через 3 місяці від початку терапії. A comprehensive clinical and psychopathological examination of 270 patients with complicated diabetic foot syndrome (DFS) for the period 2013–2014. All patients were operated on - incision and drainage of necrotic suppurative focus or foot amputation at different levels. Mean age was 64,2±2,3 years. The average duration of diabetes incidence was 12,4±1,6 years. Depressive disorders have been identified in patients 169, representing 62,6% of the total group of 106 women (62,7%) and 63 men (37,3%). To assess the effectiveness of pharmacotherapy of depressive disorders the patients were divided into two groups. Patients in the control group (n=84) received standard therapy (topical treatment of wounds, antibiotic, infusion, antiplatelet therapy, pain relief, correction of glycemia). Patients of the main group (n=85) along with standard therapy was prescribed Venlafaxine at a dose of 75–150 mg in the morning while eating for 3 months. Psychopathological study was conducted at admission to hospital for 20–21 days of treatment and 3 months after initiation of therapy. In the control group (standard therapy) the depressive disorder has not undergone significant (P>0,05) improvement. Conducted course of psychopharmacotherapy of depressive disorders in patients with complicated DFS had a significant effect both in terms of manifestations of the most depressed (P<0,05), and improve the quality of life of patients (P<0,05). Treatment with venlafaxine has reduced the manifestations of depression already on 20–21 days of treatment. Reduction in depressive symptoms most clearly detected after 3 months of therapy.