http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/954 2026-04-27T18:16:54Z 2026-04-27T18:16:54Z Колесник, И. П. Шевченко, А. И. Колесник, Іван Петрович Шевченко, Анатолій Іванович Kolesnyk, I. P. Shevchenko, A. I. http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/4068 2020-09-03T09:54:59Z 2015-01-01T00:00:00Z

Название: Адъювантная химиотерапия при раке желудка Авторы: Колесник, И. П.; Шевченко, А. И.; Колесник, Іван Петрович; Шевченко, Анатолій Іванович; Kolesnyk, I. P.; Shevchenko, A. I. Аннотация: Лечение рака желудка остаётся актуальным вопросом онкологии. С целью улучшения результатов практически во всех странах мира рекомендован комбинированный подход к лечению этого заболевания. С середины XX века активно изучается роль адъювантной химиотерапии. В нашем критическом обзоре представлены базовые клинические исследования, посвящённые данной проблеме. Было выяснено, что результаты научных работ, проведённых в США и странах Европы, существенно отличаются от результатов, полученных в Японии и Корее. По данным клинических исследований, адъювантная химиотерапия показала свою эффективность только у пациентов «восточной» популяции с объёмом лимфодиссекции D2. В то же время у пациентов «западной» популяции этот режим химиотерапии оказался неэффективным. При этом в большей части работ из США и стран Европы выполнялся ограниченный объём лимфодиссекции, который в настоящее время является неприемлемым при хирургическом лечении пациентов с резектабельным раком желудка. Актуальным остаётся проведение клинических исследований, посвящённых изучению эффективности адъювантной химиотерапии у пациентов «западного» региона после радикальной операции с D2 лимфодиссекцией. Лікування раку шлунка залишається актуальним питанням онкології. З метою поліпшення результатів лікування раку шлунка комбінований підхід рекомендований практично в усіх країнах світу. Із середини XX століття активно вивчається роль ад’ювантної хіміотерапії під час лікування цього захворювання. У нашому критичному огляді висвітлили базові клінічні дослідження, котрі присвячені цій проблемі. Встановили, що результати досліджень науковців із США і країн Європи суттєво відрізняються від результатів, що отримали вчені Японії та Кореї. За даними клінічних досліджень, ад’ювантна хіміотерапія показала свою ефективність тільки в пацієнтів «східної» популяції з об’ємом лімфодисекціі D2. У пацієнтів «західної» популяції цей режим хіміотерапії виявився неефективним. При цьому в значній частині робіт із США і країн Європи виконувався обмежений обсяг лімфодисекціі, який натепер є неприйнятним при хірургічному лікуванні пацієнтів із резектабельним раком шлунка. На підставі аналізу визначили, що актуальним залишається вивчення ефективності ад’ювантної хіміотерапії в пацієнтів «західного» регіону після радикальної операції з D2 лімфодисекцією. Gastric cancer remains one of the most interesting problem of the oncology. Combined approach is recommended for treatment of gastric cancer patients and it use almost in all countries of the world. The role of adjuvant chemotherapy for patients with gastric cancer discusses since the mid of XX century. Aim. This critical review consider the basic clinical research on this issue. It was found that the results of studies from theUSand European countries differ significantly from the results obtained in the works from Japan and Korea. According to clinical studies, adjuvant chemotherapy has demonstrated its efficacy only in patients ‘eastern’ population with a D2 lymph node dissection. At the same time, this chemotherapy regimen was not effective in patients of ‘Western’ populations. In this case, most of the works from the US and Europe had limited volume of lymph node dissection. Conclusion. It is very important to start new investigations for studying the role of adjuvant chemotherapy for patients from «west» region after radical operation with D2 lymph node dissection.

2015-01-01T00:00:00Z Авраменко, Н. В. Гридина, И. Б. Ломейко, Е. А. Авраменко, Наталія Вікторівна Грідіна, Ірина Борисівна Ломейко, Олена Олександрівна Avramenko, N. V. Gridina, I. B. Lomeyko, H. A. http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/4067 2022-01-29T07:21:21Z 2015-01-01T00:00:00Z

Название: Хронический эндометрит как фактор нарушения репродуктивного здоровья женщин Авторы: Авраменко, Н. В.; Гридина, И. Б.; Ломейко, Е. А.; Авраменко, Наталія Вікторівна; Грідіна, Ірина Борисівна; Ломейко, Олена Олександрівна; Avramenko, N. V.; Gridina, I. B.; Lomeyko, H. A. Аннотация: Ухудшение демографической ситуации в Украине ставит перед акушерами-гинекологами важную социально-медицинскую задачу – сохранение репродуктивного здоровья женщин. Наиболее значимое негативное влияние на здоровье женщин репродуктивного возраста оказывают хронические воспалительные заболевания органов малого таза и особенно матки. Более 80% женщин возрастной группы 21–45 лет страдают хроническим эндометритом. Бесплодие, невынашивание беременности является основной особенностью клинических проявлений хронического эндометрита. Отсутствует единая концепция патогенеза, диагностики и терапии хронического эндометрита. С целью представить и обобщить современный взгляд на этиологию, патогенез, особенности обследования и современные подходы в лечении хронического эндометрита проведён обзор специализированной литературы. Предложен алгоритм обследования и лечения женщин репродуктивного возраста, способствующий сохранению репродуктивного здоровья.; Погіршення демографічної ситуації в Україні покладає на акушерів-гінекологів важливе соціально-медичне завдання – збереження репродуктивного здоров’я жінок. Найбільш вагомий негативний вплив на здоров’я жінок репродуктивного віку мають хронічні запальні захворювання органів малого таза, особливо матки. Більш ніж 80% жінок вікової групи 21–45 років страждають на хронічний ендометрит. Непліддя, невиношування вагітності є основною особливістю клінічних проявів хронічного ендометриту. Відсутня єдина концепція патогенезу, діагностики та терапії хронічного ендометриту. З метою висвітлити та узагальнити сучасний погляд на етіологію, патогенез, особливості дослідження та сучасних підходів лікування хронічного ендометриту виконали огляд спеціалізованої літератури. Запропонований алгоритм дослідження та лікування жінок репродуктивного віку, що дасть змогу зберегти репродуктивне здоров’я жінок.; Worsening of the demographic situation inUkraineis important socio-medical problem that underlines need in the preservation of women’s reproductive health. Aim. With the purpose to present and summarize the modern view on etiology, pathogenesis, features of the survey and modern approaches in the treatment of chronic endometritis the review of specialized literature. Methods and results. In the process of research methods have been used: the semantic evaluation of scientific documents, the comparison system, as well as the structural-logical analysis. The most significant negative impact on the health of women of reproductive age has chronic inflammatory diseases of the pelvic organs, especially the uterus. More than 80% of women in age group of 21–45 years suffer from chronic endometritis. Conclusion. Infertility, miscarriage is a key feature of clinical manifestations of chronic endometritis. There is no unified concept of pathogenesis, diagnosis and therapy of chronic endometritis.

2015-01-01T00:00:00Z Кошля, В. И. Мартыненко, А. В. Кошля, В. І. Мартиненко, А. В. Koshlia, V. I. Martynenko, A. V. http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/4065 2016-09-21T15:34:47Z 2015-01-01T00:00:00Z

Название: Безболевая ишемия миокарда при сахарном диабете 2 типа Авторы: Кошля, В. И.; Мартыненко, А. В.; Кошля, В. І.; Мартиненко, А. В.; Koshlia, V. I.; Martynenko, A. V. Аннотация: В последние десятилетия к проблеме безболевой ишемии миокарда наблюдается повышенный интерес, что обусловлено большой распространённостью этого феномена и указаниями на неблагоприятное прогностическое значение ББИМ у больных без клинических проявлений ИБС, но имеющих факторы риска этого заболевания. Особое место среди факторов риска ИБС занимает сахарный диабет 2 типа. Распространённость безболевой ишемии миокарда среди больных с сахарным диабетом значительно выше (в 2–7 раз), чем у лиц без диабета. Многие связывают это с более высокой распространённостью атеросклероза и ИБС в целом в популяции диабетических пациентов. Но обращает на себя внимание осложнение сахарного диабета – диабетическая автономная нейропатия, в частности кардиоваскулярная её форма. Анализ литературы показывает, что, несмотря на очевидные успехи в изучении ББИМ, до настоящего времени остаются разногласия во взглядах на возможные причины и механизмы формирования этого феномена ИБС. В обзоре литературы представлены сведения о патофизиологических особенностях ББИМ при сахарном диабете 2 типа, изложены данные о распространённости, методах диагностики и основных направлениях в лечении, отражено прогностическое значение безболевой ишемии миокарда у лиц с сахарным диабетом 2 типа. В останні десятиріччя до проблеми безбольової ішемії міокарда спостерігається підвищений інтерес, що зумовлений великою поширеністю цього феномена та вказівками на несприятливе прогностичне значення ББІМ у хворих без клінічних проявів ІХС, але які мають фактори ризику цього захворювання. Особливе місце серед факторів ризику ІХС посідає цукровий діабет 2 типу. Поширеність безбольової ішемії серед хворих із цукровим діабетом є значно вищою (у 2–7 разів), ніж в осіб без діабету. Багато хто пов’язує це з більш високою поширеністю атеросклерозу та ІХС в цілому серед діабетичних пацієнтів, однак привертає увагу ускладнення цукрового діабету – діабетична автономна нейропатія, зокрема кардіоваскулярна її форма. Аналіз літератури показує, що, незважаючи на очевидні успіхи у вивченні ББІМ, дотепер залишаються розбіжності в поглядах на можливі причини та механізми формування цього феномена ІХС. В огляді літератури представлені відомості про патофізіологічні особливості ББІМ при цукровому діабеті 2 типу, викладені дані про поширеність, методи діагностики та основні напрями в лікуванні, показано прогностичне значення безбольової ішемії міокарда в осіб із цукровим діабетом 2 типу. Increased interest to the high prevalence of the phenomenon of silent myocardial ischemia was detected nowadays in the literature. Aim. To study role of the diabetes mellitus in the development of the silent myocardial ischemia. To underline main patophysiological features, diagnostic approaches and main streams in the treatment. Methods and results. Literature review of the Ukrainian and foreign issues. Results. Special place among the risk factors for CHD is type 2 diabetes takes silent myocardial ischemia. The prevalence of silent myocardial ischemia in patients with diabetes is significantly higher (2-7 times) than in those without diabetes. Many attribute this to the higher incidence of atherosclerosis and coronary heart disease in the general population in diabetic patients, but attention is drawn to a complication of diabetes - diabetic autonomic neuropathy, particularly cardiovascular its shape. Analysis of the literature showed that, despite the obvious successes in the study of SMI, still remain differences in views on the possible causes and mechanisms of this phenomenon CHD. Conclusion. The literature review provides information about the pathophysiological features of SMI in diabetes mellitus type 2, presented data on its prevalence, methods of diagnosis and treatment of the main directions reflected the prognostic significance of silent myocardial ischemia in patients with type 2 diabetes.

2015-01-01T00:00:00Z Колесник, Михайло Юрійович Михайловський, Ярослав Максимович Колесник, М. Ю. Михайловский, Я. М. Kolesnyk, M. Yu. Mykhaylovskyi, Ya. M. http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/4063 2020-05-27T08:57:06Z 2015-01-01T00:00:00Z

Название: Сучасні алгоритми підбору дози варфарину у хворих із фібриляцією передсердь Авторы: Колесник, Михайло Юрійович; Михайловський, Ярослав Максимович; Колесник, М. Ю.; Михайловский, Я. М.; Kolesnyk, M. Yu.; Mykhaylovskyi, Ya. M. Аннотация: Тромбоемболічні ускладнення є основною причиною смертності хворих із фібриляцією передсердь. З метою узагальнити та представити сучасні підходи до антикоагулянтної терапії варфарином здійснили огляд спеціалізованої літератури. З’ясували, що варфарин характеризується певними труднощами застосування, котрі обмежують частоту його призначення пацієнтам із фібриляцією передсердь. Встановили, що на метаболізм препарату впливає багато факторів, серед них важлива роль належить генетичним чинникам. Показали, що традиційний емпіричний підхід до підбору та корекції дози варфарину має низку недоліків, котрі пов’язані з варіабельністю фармакокінетики, необхідністю постійного контролю за його антикоагулянтним ефектом і високим ризиком розвитку кровотеч. Перспективним є персоналізований підхід до застосування варфарину шляхом здійснення фармакогенетичного тестування. Тромбоэмболические осложнения являются основной причиной смертности больных с фибрилляцией предсердий. С целью обобщить и представить современные подходы к антикоагулянтной терапии варфарином провели обзор специализированной литературы. Установлено, что варфарин характеризуется определёнными трудностями в применении, которые ограничивают частоту его назначения пациентам с фибрилляцией предсердий. Установлено, что на метаболизм препарата влияет много факторов, среди которых важная роль отводится генетическим. Показано, что традиционный эмпирический подход к подбору и коррекции дозы варфарина имеет ряд недостатков, связанных с вариабельностью фармакокинетики, необходимостью постоянного контроля за его антикоагулянтным эффектом и высоким риском развития кровотечений. Перспективным является персонализированный подход к применению варфарина путём проведения фармакогенетического тестирования. Aim. Thromboembolic complications are the leading cause of mortality in patients with atrial fibrillation. In order to summarize and represent a modern view on the anticoagulation therapy with warfarin recent specialized literature was reviewed. It was found that warfarin therapy is characterized by some difficulties in applying that limit the frequency of its appointment in patients with atrial fibrillation. It was found that the metabolism of warfarin is influenced by many factors, among which important role is given to genetic factors. Conclusions. It is shown that the traditional empirical approach to the warfarin dosing has a number of disadvantages associated with variability in pharmacokinetics, necessity to constant monitor its anticoagulant effect and a high risk of bleeding. Personalized approach of warfarin dosing based on pharmacogenetic testing is promising.

2015-01-01T00:00:00Z