DSpace Собрание:

Функціональний стан лімфоцитів брижового лімфатичного вузла у нащадків щурів з експериментальним гестаційним діабетом і в умовах індукції оральної толерантності до інсуліну

2020-01-01T00:00:00Z

Название: Функціональний стан лімфоцитів брижового лімфатичного вузла у нащадків щурів з експериментальним гестаційним діабетом і в умовах індукції оральної толерантності до інсуліну Авторы: Прозорова, Тетяна Михайлівна; Prozorova, T. M. Аннотация: Дисертаційна робота присвячена з’ясуванню особливостей змін функціонального стану лімфоцитів брижових лімфатичних вузлів у нащадків щурів з експериментальним гестаційним діабетом і в умовах індукції оральної толерантності до інсуліну з допомогою імунофлюоресцентних і молекулярно- генетичних методів. Встановлено, що у нащадків щурів з експериментальним гестаційним діабетом спостерігається значне зниження вмісту мРНК аутоімунного регулятора Aire в 8,1 рази у 1-місячних та в 2,3 рази у 6-місячних щурів. Вміст мРНК транскрипційного регулятора Deaf1 у 1-місячних тварин достовірно не змінювався, а у 6-місячних нащадків спостерігалося її зменшення в 9,2 рази. Що стосується мРНК транскрипційного фактору Foxp3, то у 1-місячних щурів виявлено значне його зменшення – у 50 раз, а у 6-місячних – в 2,5 рази у порівнянні з контролем. Транскрипційна репресія гена Foxp3 призводить до дефіциту супресорної сигналізації, що підтверджується пригніченням експресії генів супресорного цитокіну IL-10 та негативної костимуляторної молекули Ctla4. Групи тварин, нащадків щурів з ЕГД, яким перорально протягом перших 14 днів життя вводили інсулін показали наступні результати: у 1-місячних щурів спостерігалася транскрипційна індукція гену Aire − вміст мРНК аутоімунного регулятора збільшувався в 13,2 рази, у 6-місячних – в 2 рази. Транскрипційний регулятор Deaf1 в першій віковій групі продемонстрував значне зростання – в 11,5 разів. Дослідження експресії транскрипційного фактору Foxp3 показало, що у 1-місячних щурів відбулося збільшення вмісту його мРНК в 5,2 рази, а у 6-місячних – в 3,3 рази. The dissertation is devoted to the clarification of the peculiarities of changes in the functional state of the mesenteric lymph nodes in the rats with experimental gestational diabetes and in the induction of oral insulin tolerance by means of immunofluorescence and molecular genetic methods. It has been established that in the offspring of experimental rats with gestational diabetes, a significant decrease in the content of mRNA of the autoimmune regulator Aire was 8.1 times in the 1-month and 2.3-fold in the 6-month rats. The content of mRNA of the transcriptional regulator Deaf1 in 1-month-old animals did not significantly change, and in the 6-month-old descendants it was observed to decrease by 9.2 times. Regarding mRNA of the transcription factor Foxp3, in the 1-month-old rats, a significant decrease was detected – 50-fold, and 6-month – two-fold, compared to control. Animal groups, the descendants of rats with EGD, which were injected insulin over the first 14 days of life, showed the following results: in the 1-month-old rats, transcriptional induction of the Aire gene was observed: the content of the autoimmune regulator mRNA increased by 13.2 times, at 6 months at 2 times The transcriptional regulator Deaf1 in the first age group showed a significant increase – 11.5 times. The Foxp3 transcription factor expression study showed that in one-monthold rats, the content of its mRNA increased by 5.2-fold, and in the 6-month-old – by 3.3-fold.

Механізми змін функціонального стану клітин панкреатичних лімфатичних вузлів та парапанкреатичної жирової тканини при експериментальному цукровому діабеті та після введень метформіну

2018-01-01T00:00:00Z

Название: Механізми змін функціонального стану клітин панкреатичних лімфатичних вузлів та парапанкреатичної жирової тканини при експериментальному цукровому діабеті та після введень метформіну Авторы: Путілін, Денис Анатолійович; Putilin, D. А. Аннотация: Дисертаційна робота присвячена з’ясуванню особливостей змін функціонального стану лімфоцитів панкреатичних лімфатичних вузлів та парапанкреатичної жирової тканини при експериментальному цукровому діабеті та після введень метформіну з допомогою імунофлюоресцентних і молекулярно-генетичних методів. Встановлено, що ЕСІЦД викликає транскрипційну індукцію генів транспортерів глюкози Glut 1 (в 9,9-28,9 разів) і протеїнкінази mTOR (в 5,3-3,3 рази) в клітинах ПЛВ, не впливає на загальну кількість mTOR+-клітин в ПЛВ на 3-й тиждень розвитку патологічного процесу и призводить до їх зростання на 5-й тиждень ЕСІЦД – на 24 % в паракортикальній зоні та на 34 % в м'якотних тяжах переважно за рахунок збільшення ЩП mTOR+-малих і середніх лімфоцитів. Доведено, що введення метформіну щурам з цукровим діабетом призводить до зростання рівня мРНК гену AMPK1α на 87 % на 3-й тиждень та майже в 38 разів на 5-й тиждень розвитку ЕСІЦД та пригнічення експресії mTOR (в 3-14,7 разів) і Glut 1 (в 2-5,7 разів) в ПЛВ. При цьому кількість mTOR+-клітин знижувалась на 40 % лише у м'якотних тяжах ПЛВ у тварин з 5-ти тижневим ЕСІЦД. Введення метформіну знижували концентрацію мішені рапаміцину в mTOR+-імунопозитивних клітинах ПЛВ. It is determined that the ESIDM causes transcriptional induction of Glut1 glucose transport genes (in 9.9-28.9-times) and protein kinase mTOR (in 5.3-3.3- times) in PLN cells, does’nt affect the total number of mTOR+-cells in PLN on the 3rd week of the pathological process’s development and leads to their growth on the 5th week of ESIDM – in 24 % in the paracortic area and in 34 % in the pulpy bands, mainly due to the PD increase of the mTOR+ mild and middle lymphocytes. It has been shown that the introduction of metformin to the diabetic rats leads to the increase of mRNA of the gene’s level of AMPK1α in 87 % on the 3rd week and almost in 38 times on the 5th week of the ESIDM development and the suppression of mTOR expression in the PLN (in 3-14.7 times) and Glut 1 (in 2-5,7 times) in PLN. At the same time, the number of mTOR+ -cells decreased in 40 % only in the pulpy bands, in the PLN in the animals with a 5-week ESIDM. The 8 introduction of metformin reduced the concentration of rapamycin target in mTOR+ -immunopositive PLN cells.

Механізми виникнення порушень морфо-функціонального стану сперматозоїдів та їх корекція у чоловіків репродуктивного віку в умовах великого промислового міста (Запоріжжя та Запорізька область)

2020-01-01T00:00:00Z

Название: Механізми виникнення порушень морфо-функціонального стану сперматозоїдів та їх корекція у чоловіків репродуктивного віку в умовах великого промислового міста (Запоріжжя та Запорізька область) Авторы: Ломейко, Олена Олександрівна; Lomeyko, O. O. Аннотация: Вперше було проаналізовано особливості порушення морфології сперматозоїдів та показників ендокринного статусу у чоловіків, які працюють в шкідливих виробничих умовах, розроблено ефективний лікувальний комплекс, із урахуванням етіопатогенетичних особливостей негативних професійних впливів (із переважанням високих або низьких температур, стресорних навантажень, контактів із сільськогосподарськими добривами та отрутохімікатами), при чоловічій інфертильності. Для досягнення мети дисертаційного дослідження було обстежено 187 чоловіків із безпліддям, які віднесені до основної групи, та 25 практично здорових чоловіків, які склали групу контролю. Досліджувались якісні та кількісні показники спермограм (за критеріями ВООЗ, 2010), показники ендокринного статусу (вміст загального тестостерону із розрахунком вільного, лютеїнізуючого та фолікулостимулюючого гормонів, естрадіолу, пролактину, кортизолу та інсуліну), оцінювали характер тестикулярного кровообігу. Вперше після обстеження інфертильних чоловіків визначено, що повна «триада» сперміологічних змін (за критеріями ВООЗ, 2010р.) – оліго-, астено- та тератозооспермії, формується за умов тривалого впливу високих температур або контакту із сільськогосподарськими добривами та отрутохімікатами, тоді як інші негативні професійні впливи викликають моно- або бікомпонентні порушення: низькі температури формують астенозооспермію, тривале стресорне навантаження – оліго- та астенозооспермії. В роботі вперше було встановлено, що в показниках спермограми інфертильних чоловіків, незалежно від типу негативного професійного впливу, зміни однотипні і характеризуються зниженням кількості сперматозоїдів, порушенням їх морфології та рухливої активності, натомість ступінь вираженості змін залежить від чинника, який тривало впливає на організм пацієнта під час професійної діяльності. На відміну від цього, характер гормонального статусу має етіозалежність: низькі температури не призводять до змін гормонального балансу, тривалий вплив високих температур формує субклінічний гіпогонадизм, що розвивається через зниження до нижніх нормативних значень концентрації вільного тестостерону на тлі дворазового збільшення лютеїнізуючого гормону; тривале стресорне навантаження формує вторинний гіпогонадизм із достовірним збільшенням рівнів пролактину і кортизолу на фоні низьких значень загального і вільного тестостерону; вплив сільськогосподарських добрив та отрутохімікатів сприяє розвитку первинного гіпогонадизму, зниження концентрації тестостерну розвивається на фоні збільшеного рівня лютеїнізуючого гормону. Виявлено етіозалежний вплив несприятливих професійних факторів на тестикулярний кровообіг. Проведений діагностичний комплекс показав, що в умовах впливу високих і низьких температур відбувається зниження кількісних та порушення якісних показників спермограми, найнижчі і найвиразніші значення верифікуються в групі, яка зазнавала дії високих температур. Найбільш «вразливою» була рухливість сперматозоїдів, в обох групах діагностувалася астенозооспермія з найгіршими значеннями при впливі низьких температур. Встановлено зворотній кореляційний зв’язок між кількістю рухливих сперматозоїдів у еякуляті і тривалістю професійного анамнезу; r=-0,67 (p<0,05). Вперше визначено, що порушення сперматогенезу в умовах впливу температурних чинників, як високих, так і низьких, супроводжується достовірними змінами рівнів досліджуваних гормонів (порівняно з референтними значеннями). Так, низькі температури не змінюють рівні гормонів, але через тенденції до зниження вільного тестостерону і підвищення естрадіолу мають достовірно нижчий коефіцієнт їх співвідношення майже на чверть (p<0,05). Навпаки, високі температури достовірно знижують на 40 % рівень вільного тестостерону (при знаходженні у межах референтних значень), що відбувається на тлі майже 2-разового збільшення рівня лютеїнізуючого гормону, який теж знаходився на верхній межі норми, що можна розглядати як сформований субклінічний гіпогонадизм. Достовірне зниження концентрації вільного тестостерону та тенденція до підвищення естрадіолу призводять до достовірного зниження коефіцієнта їх співвідношення на 40 % (p<0,05). For the first time the peculiarities of sperm morphology and endocrine status in men working in hazardous production conditions were analyzed, an effective treatment complex was developed, taking into account the etiopathogenetic features of negative occupational influences (with predominance of high or low temperatures, stress loads and contacts ) in male infertility. To achieve the goal of the dissertation research, 187 men with infertility were examined, who were assigned to the main group, and 25 practically healthy men who were in the control group. Qualitative and quantitative indicators of spermograms (according to WHO criteria, 2010), indicators of endocrine status (total testosterone content in the calculation of free, luteinizing and follicle-stimulating hormones, estradiol, prolactin, blood cortisol and insulinula) were studied. For the first time, after examination of infertile men, it was determined that the complete "triad" of spermiological changes (according to WHO criteria, 2010) ˗ oligo-, astheno- and teratozoospermia, are formed under conditions of prolonged exposure to high temperatures or contact with agricultural fertilizers and poisons. other negative occupational influences cause mono- or bicomponent disorders: low temperatures form asthenozoospermia, prolonged stress - oligo- and asthenozoospermia. For the first time it was found that in the spermogram of infertile men, regardless of the type of negative occupational exposure, the changes are the same and characterized by a decrease in sperm count, impaired morphology and motor activity, while the severity of changes depends on the factor affecting the patient's body. during professional activities. In contrast, the nature of hormonal status is etiodependent: low temperatures do not lead to changes in hormonal balance, prolonged exposure to high temperatures forms subclinical hypogonadism, which develops due to lower to lower normative values of free testosterone on the background of twofold increase in luteinizing hormone; prolonged stress forms secondary hypogonadism with a significant increase in prolactin and cortisol levels against the background of low values of total and free testosterone; influence of agricultural fertilizers and pesticides - promotes the development of primary hypogonadism, a decrease in the concentration of testosterone develops against the background of increased levels of luteinizing hormone. The etiodependent influence of adverse occupational factors on testicular circulation is revealed. The conducted diagnostic complex showed that in the conditions of influence of high and low temperatures there is a decrease in quantitative and qualitative indicators of spermogram, the lowest and most pronounced values are verified in the group exposed to high temperatures. The most "vulnerable" was sperm motility, in both groups asthenozoospermia was diagnosed with the worst values when exposed to low temperatures. An inverse correlation has been established between the number of motile sperm in the ejaculate and the duration of the professional history; r = -0,67 (p <0,05).

Ремоделювання ендокринного апарату підшлункової залози при експериментальному цукровому діабеті у нормо- та гіпертензивних щурів

2020-01-01T00:00:00Z

Название: Ремоделювання ендокринного апарату підшлункової залози при експериментальному цукровому діабеті у нормо- та гіпертензивних щурів Авторы: Абрамова, Тетяна Вікторівна; Abramova, T. V. Аннотация: У дисертації наведене теоретичне обґрунтування і експериментальне вирішення актуальної наукової задачі, яка полягає у встановленні механізмів ремоделювання ендокринного апарату панкреатичних острівців у нормотензивних щурів лінії Wistar і спонтанно гіпертензивних щурів лінії SHR, а також вивченні реактивності ендокриноцитів при індукції експериментального цукрового діабету. Дослідження виконані на дорослих самцях щурів лінії SHR із артеріальною гіпертензією, що розвивається спонтанно та підвищує систолічний артеріальний тиск на момент експерименту до 155,7 ± 0,9 мм рт. ст., і з рівнем глікемії натще 4,73 ± 0,10 ммоль/л, що на 20 % вище, ніж у контрольних щурів лінії Wistar. Контрольна група тварин була представлена дорослими самцями щурів лінії Wistar з систолічним артеріальним тиском 105,0 ± 1,1 мм рт. ст. і рівнем глікемії натще 3,94 ± 0,09 ммоль/л. Концентрація інсуліну в крові щурів лінії SHR була на 27 % вищою, ніж у щурів лінії Wistar, і становила 10,99 ± 0,37 мкМО/мл. При цьому індекс НОМА у гіпертензивних щурів підвищувався до 3,41 ± 0,21 проти 1,43 ± 0,08 у щурів лінії Wistar. Особливістю методичного підходу до дослідження ендокринного апарату підшлункової залози було послідовне імунофлюоресцентне забарвлення на інсулін, глюкагон і соматостатин в серійних зрізах підшлункової залози. Це дозволило здійснити реконструкцію підшлункової залози, класифікувати і описати панкреатичні острівці різних типів, встановити кількісні параметри розподілу ендокриноцитів різних типів в острівцях, щільності їх популяції в підшлунковій залозі, отримати дані про питомі показники вмісту інсуліну, глюкагону і соматостатину в панкреатичних острівцях і у підшлунковій залозі. За даними кількісного імунофлюоресцентного дослідження було показано, що для гіпертензивних щурів лінії SHR характерна нормоглікемія натще, але в тесті толерантності до глюкози встановлено зміну глікемічного профілю за діабетичним типом. Формування артеріальної гіпертензії у щурів лінії SHR супроводжується ремоделюванням інсулярного апарату підшлункової залози, в якій кількість панкреатичних острівців знижується у 2 рази, чисельність бета-клітин зменшується у 8 разів, в підшлунковій залозі домінують острівці площею поперечного перерізу менш 1500 мкм2. Незважаючи на помірну гіпертрофію бета-ендокриноцитів і підвищення в них концентрації інсуліну, питомий вміст інсуліну в підшлунковій залозі у гіпертензивних тварин був приблизно у 3 рази менший, ніж у нормотензивних щурів лінії Wistar. Встановлено, що панкреатичні острівці гіпертензивних щурів лінії SHR характеризуються 2-кратним збільшенням пулу альфа- ендокриноцитів, чисельність яких та питомий вміст глюкагону в підшлунковій залозі становить в 2 рази більше, ніж у нормотензивних щурів лінії Wistar. При цьому чисельність дельта-ендокриноцитів на 18 % перевищує аналогічний показник нормотензивних щурів лінії Wistar, однак питомий вміст соматостатину становить тільки 73 % від величини даного показника у щурів лінії Wistar. Показано, що в ендокриноцитах панкреатичних острівців гіпертензивних щурів лінії SHR в 2 рази знижується площа матеріалу, імунореактивного до антиапоптотичного білку Bcl2, а його відносний вміст в панкреатичних острівцях у 3 рази нижчий, ніж у нормотензивних щурів лінії Wistar. При цьому відносно показників експресії проапоптотичного білка р53 в ендокриноцитах істотних відмінностей між нормо- і гіпертензивними щурами не спостерігається. Розширено наукові уявлення щодо реактивності і резистентності ендокриноцитів підшлункової залози до однократного введення бета- цитотоксичного антибіотика стрептозотоцину, який викликає розвиток цукрового діабету у щурів. При моделюванні діабету у експериментальних тварин спостерігалася стійка гіперглікемія, більш виражена у нормотензивних щурів лінії Wistar (17,69 ± 1,11 ммоль/л), ніж у гіпертензивних щурів лінії SHR (11,45 ± 0,89 ммоль/л). Розвиток діабету призводив до зменшення концентрації імунореактивного інсуліну в крові на 30 % у щурів лінії Wistar, та на 43 % у щурів лінії SHR. The dissertation presents a theoretical justification and an experimental solution to an actual scientific task, which is to establish mechanisms for the remodeling of the endocrine apparatus of pancreatic islets in normotensive Wistar rats and spontaneously hypertensive SHR rats. Also, the parameters of the reactivity of endocrinocytes in the course of experimental diabetes mellitus were studied. The studies were performed on adult male SHR rats with systolic blood pressure at the time of the experiment 155.7 ± 0.9 mm Hg and fasting glycemia level 4.73 ± 0.10 mmol/L. The control group of animals was represented by adult male Wistar rats with systolic blood pressure at the time of the experiment 105.0 ± 1.1 mm Hg and fasting blood glucose level 3.94 ± 0.09 mmol/L. The insulin concentration in the blood of SHR rats was 27 % higher than that of Wistar rats, and was 10.99 ± 0.37 μIU/ml. Moreover, the HOMA index in hypertensive rats reached 3.41 ± 0.21 vs 1.43 ± 0.08 in Wistar rats. The sequential immunofluorescence staining of the serial sections of the pancreas with the detection of insulin, glucagon and somatostatin in endocrinocytes was a specific feature of the methodological approach to the study of pancreatic endocrine apparatus structure. This approach made it possible to carry out pancreatic reconstruction, to classify and describe pancreatic islets of various types, to establish quantitative parameters of endocrinocytes various types distribution in the islets, their population density in the pancreas, and to obtain data on specific contents of insulin, glucagon and somatostatin in pancreatic islets and in the pancreas in the whole. Based on a quantitative immunofluorescence study, it was shown that fasting SHR rats are characterized by fasting normoglycemia. Meanwhile, a change in the glycemic profile of a diabetic type was detected during the glucose tolerance test. The formation of arterial hypertension in SHR rats is accompanied by remodeling of the insular apparatus of the pancreas: the number of pancreatic islets is reduced by 2 times, the number of beta cells is reduced by 8 times, withal pancreatic islets with a cross-sectional area of less than 1500 μm2 prevail. Despite moderate hypertrophy of beta-endocrinocytes and an increase in insulin concentration in them, the insulin content in the pancreas in hypertensive animals is about 3 times less in comparison with normotensive Wistar rats. It was found that the pancreatic islets of hypertensive SHR rats are characterized by a 2-fold increase in the number of alphaendocrinocytes and glucagon content in the pancreas compared to normotensive Wistar rats. At the same time, the number of delta-endocrinocytes is 18 % higher than the corresponding indicator of normotensive Wistar rats, however, the specific somatostatin content is only 73 % of the value of this indicator in Wistar rats. It was shown that in the endocrinocytes of pancreatic islets of hypertensive SHR rats, the area of immunoreactive to the anti-apoptotic protein Bcl2 material is reduced by 2 times, and its relative content in pancreatic islets becomes 3 times lower than in normotensive Wistar rats. Meanwhile, there were no significant differences between normotensive and hypertensive rats in the expression values of the proapoptotic p53 protein in endocrinocytes. The scientific understanding of the reactivity and resistance of pancreatic endocrinocytes to a single injection of the beta-cytotoxic antibiotic streptozotocin, which causes the development of diabetes in rats, has been expanded. Modeling of diabetes mellitus in experimental animals caused persistent hyperglycemia, which was more pronounced in normotensive Wistar rats (17.69 ± 1.11 mmol/L) than in hypertensive SHR rats (11.45 ± 0.89 mmol/L). The development of diabetes mellitus resulted in a 30 % reduction of immunoreactive insulin concentration in Wistar rats and a 43 % reduction in SHR rats.