http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/15612 2026-04-28T23:21:07Z http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/24942 Название: Удосконалення комплексної патогенетично обґрунтованої терапії клімактеричної кератодермії з урахуванням клінічних, дерматоскопічних, біохімічних та морфологічних порушень Авторы: Синах, Ольга Костянтинівна; Synakh, O. K. Аннотация: Дисертаційна робота присвячена підвищенню ефективності терапії жінок з клімактеричною кератодермію шляхом корекції окислювально- антиоксидантного дисбалансу з урахуванням клінічних, дерматоскопічних, біохімічних та морфологічних показників, їх впливу на якість життя. Результати проведеного дослідження базуються на даних, отриманих під час комплексної оцінки та динамічного спостереження за 127 жінками, з яких 92 знаходилися на етапі перименопаузального переходу або менопаузи (з них 62 мали прояви клімактеричної кератодермії і склали основну (І групу), 30 – не мали ознак ураження шкіри і склали групу порівняння), а 35 були репродуктивного віку (група контролю). Аналіз демографічних особливостей свідчить, що в цілому когорта жінок пери- та менопаузального періоду представлена середнім віком 52,9±1,16 років, маніфестація менопаузи настала у віці 47,9±0,7 років, клінічні ж прояви дерматозу стартували в середньому через 1,76±0,18 років від початку менопаузи. Співвідношення мешканок міста та сільської місцевості представлено відповідно показниками 81% та 19%. The dissertation is devoted to improving the effectiveness of therapy in women with climacteric keratoderma by correcting the oxidative-antioxidant imbalance, taking into account clinical, dermatoscopic, biochemical, and morphological parameters, as well as their impact on quality of life. The results of the study are based on data obtained during a comprehensive assessment and dynamic follow-up of 127 women, of whom 92 were in the perimenopausal transition or menopause (including 62 with manifestations of climacteric keratoderma who constituted the main group (group I), and 30 without signs of skin involvement who formed the comparison group), while 35 were of reproductive age (control group). The analysis of demographic characteristics indicates that the cohort of perimenopausal and menopausal women had a mean age of 52,9 ± 1,16 years. The onset of menopause occurred at a mean age of 47,9 ± 0,7 years, while clinical manifestations of the dermatosis developed on average 1,76 ± 0,18 years after the onset of menopause. The proportion of urban and rural residents was 81% and 19%, respectively. 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/24941 Название: Клініко-імунологічні особливості та оптимізація лікування пацієнтів з лікарсько-стійким туберкульозом на фоні ВІЛ-інфекції Авторы: Сагайдак, Тетяна Костянтинівна; Sahaidak, T. K. Аннотация: Дисертаційна робота присвячена удосконаленню тактики ведення пацієнтів з ко-інфекцією лікарсько-стійкий туберкульоз/ВІЛ шляхом дослідження маркерів системного запалення (NLR, PLR. MLR і SII), рівнів ТІМР-1 та мелатоніну, визначення депресивних та когнітивних порушень у хворих, а також обґрунтування необхідності психологічних інтервенцій з метою оптимізації лікування та підвищення його ефективності. Для досягнення поставленої мети та розв’язання задач проведене відкрите, проспективне, обсерваційне дослідження. У період з листопада 2019 р. по березень 2025 р. на базі стаціонарного відділення резистентного туберкульозу КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради обстежено 103 хворих на лікарсько-стійкий туберкульоз у віці від 23 до 69 років. The dissertation is devoted to improving the management strategies of patients with drug-resistant tuberculosis/HIV co-infection in general clinical practice through the study of systemic inflammatory markers (NLR, PLR, MLR, and SII), levels of TIMP-1 and melatonin, assessment of depressive and cognitive disorders in such patients, as well as substantiation of the need for psychological support to optimize treatment and increase its effectiveness. To achieve the aim and solve the tasks, an open, prospective, observational study was conducted. In the period from November 2019 to March 2025, 103 patients with drug-resistant tuberculosis aged 23 to 69 years were examined at the inpatient department of resistant tuberculosis of the Municipal Non-Profit Enterprise “Regional Clinical Institution for Psychoneurological Care and Socially Significant Diseases” of the Zaporizhzhia Regional Council. 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/24940 Название: Прогнозування ускладнень та оптимізація лікування хворих на Q-інфаркт міокарда після реперфузійної терапії Авторы: Савченко, Юлія Владиславівна; Savchenko, Yu. V. Аннотация: Незважаючи на суттєві досягнення сучасної кардіології в лікуванні гострого Q-інфаркту міокарда (Q-ІМ) та широке впровадження стратегій реперфузійної терапії, зокрема первинного перкутанного коронарного втручання (пПКВ), проблема розвитку віддалених несприятливих кардіоваскулярних подій у цієї категорії хворих залишається актуальною. У значної частини хворих після успішної реперфузії зберігається високий ризик повторних коронарних подій, прогресування серцевої недостатності та порушень ритму серця, що суттєво погіршує віддалений прогноз і зумовлює потребу в удосконаленні підходів до вторинної профілактики. Одним із ключових механізмів, що визначають віддалений перебіг Q-ІМ, є процеси патологічного кардіоваскулярного ремоделювання, які формуються під впливом ішемічного ушкодження, запальної активації та порушень автономної регуляції серцевої діяльності. У цьому контексті особливу увагу привертають біомаркери запалення, зокрема фракталкін (FKN), як потенційні інформативні предиктори несприятливого перебігу захворювання. Водночас дані щодо прогностичної ролі FKN у хворих на Q-ІМ після реперфузійної терапії, його взаємозв’язку з показниками кардіоваскулярного ремоделювання та параметрами добового профілю серцево-судинної регуляції залишаються обмеженими та потребують подальшого вивчення. Despite significant advances in modern cardiology in the treatment of acute Q-myocardial infarction (Q-MI) and the widespread implementation of reperfusion strategies, particularly primary percutaneous coronary intervention (pPCI), the issue of long-term adverse cardiovascular events (CVEs) in this patient population remains relevant. A considerable proportion of patients after successful reperfusion continue to face a high risk of recurrent coronary events, progression of heart failure, and arrhythmias, which substantially worsens long-term prognosis and underscores the need to improve approaches to secondary prevention. One of the key mechanisms determining the long-term course of Q-MI is pathological cardiovascular remodeling, which develops under the influence of ischemic injury, inflammatory activation, and disturbances in autonomic regulation of cardiac activity. In this context, inflammatory biomarkers, particularly fractalkine (FKN), attract special attention as potential informative predictors of adverse disease outcomes. At the same time, data regarding the prognostic role of FKN in patients with Q-MI after reperfusion therapy, as well as its relationship with cardiovascular remodeling parameters and circadian cardiovascular regulation, remain limited and require further investigation. 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/24934 Название: Клініко-патогенетична роль кардіогемодинамічних та нейрогуморальних порушень при гострому коронарному синдромі з елевацією сегмента st у пацієнтів з надлишковою масою тіла, оптимізація діагностики та прогнозування Авторы: Коваленко, Владислав Андрійович; Kovalenko, V. A. Аннотация: Дисертаційна робота присвячена підвищенню ефективності діагностичних підходів та прогнозування тяжкості перебігу гострого коронарного синдрому з елевацією сегмента ST у пацієнтів з надлишковою масою тіла та ожирінням шляхом вивчення клінічних особливостей захворювання, лабораторних маркерів некрозу, запалення, тромботичної активності та дисліпідемії, електрокардіографічних і ехокардіографічних параметрів, коронароангіографічних характеристик, активності лептину та каспази-9, а також розробки багатофакторної прогностичної моделі і шкали ризику важкого перебігу STEMI. The dissertation is devoted to improving diagnostic approaches and predicting the severity of ST-segment elevation acute coronary syndrome in overweight and obese patients by studying the clinical features of the disease, laboratory markers of necrosis, inflammation, thrombotic activity and dyslipidemia, electrocardiographic and echocardiographic parameters, coronary angiographic characteristics, leptin and caspase-9 activity, as well as by developing a multifactorial prognostic model and a risk scale for severe STEMI. 2026-01-01T00:00:00Z