http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/18 Mon, 06 Apr 2026 12:50:32 GMT 2026-04-06T12:50:32Z http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/24353 Название: Клиническая характеристика язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки в сопоставлении с морфологическими и гистохимическими изменениями слизистой оболочки резецированных желудков Авторы: Настека, Иван Денисович Mon, 01 Jan 1979 00:00:00 GMT http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/24353 1979-01-01T00:00:00Z http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/10648 Название: Оптимізація метода вибору хірургічного лікування токсичного зобу Авторы: Доля, Олег Сергійович Аннотация: В дисертації розглянуті питання оперативного лікування дифузного токсичного зобу (ДТЗ). Метою даного дослідження було покращення результатів хірургічного лікування хворих ДТЗ, шляхом розробки алгоритму обстеження та лікування на основі вивчення антитиреоїдного імунітету. В основі дослідження є аналіз лікування 118 хворих ДТЗ. Хворі розділені на контрольну групу – 66 хворих, об’єм операції визначався емпірично та основну – 52 хворих, об’єм операції визначався згідно запропонованого алгоритму (патент України №53211 – 2010). Його суть полягала у першочерговому визначенні рівня антитіл до рецептора ТТГ, при виявленні рівня більше 8 ОД/л, виконували тиреоїдектомію в іншому випадку визначали рівень антитіл до ТПО (Ат-ТПО). Коли рівень Ат-ТПО перевищував 300 Од/мл, також виконували тиреоїдектомію, в іншому випадку один з варіантів субтотальних резекцій. Запропонований алгоритм збільшив кількість тиреоїдектомій в двічі в порівнянні з кількістю хворих з субтотальними резекціями. Незважаючи на це, в порівнянні з контрольною групою статистично достовірно кількість ускладнень не зросла (р = 0,83; ТКФ). Відстеженні віддалені результати у 89 % хворих. Статистично достовірно зменшилась кількість рецидивів захворювання в основній групі у порівнянні з контрольною (р = 0,02; ТКФ). Динаміка гормонпродукуючої функції протягом терміну спостереження свідчить про зростання кількості хворих з післяопераційним гіпотиреозом не зважаючи на еутиреоїдний їх стан в ранньому післяопераційному періоді. Одним из наиболее распространенных методов лечения токсического зоба (ДТЗ) выступает хирургический. Несмотря на то, что оперативный метод является наиболее старым, остается ряд проблемных вопросов связанных с объемом выполненного вмешательства и полученными результатами в раннем и отдалённом периоде. Актуальным остается проблема определения сроков окончания консервативного лечения и показания к радикальному вмешательству, недооцененное влияние аутоиммунных изменений на непосредственные и отсроченные результаты эндокринной функции тиреоидного остатка. В связи с этим, целью данного обследования было улучшение результатов хирургического лечения больных ДТ3, путем разработки алгоритма лечения на основе изучения антитиреоидного иммунитета и теоретического обоснования дифференцированного подхода к выбору объема оперативного вмешательства. Основу работы составил анализ хирургического лечения 118 больных с ДТЗ. Больные разделены на контрольную – 66 пациентов (объем операции определялся эмпирически) и основную группы– 52 больных (объём операции определялся в зависимости от выявленных уровней антител к тиреопероксидазе (Ат-ТПО) и рецептору ТТГ (Ат-рТТГ)). Установили (патент Украины №53211 – 2010), что у больных с уровнем Ат-ТПО более 300 Ед/мл наблюдается уменьшение объема тиреоидного остатка в отдалённом периоде наблюдения. Данные гормонального исследования у этих больных отражали постепенную потерю эндокринной функции. Поэтому, в этой группе больных допустимо выполнение тиреоидэктомии. У больных контрольной группы с рецидивом заболевания выявили уровень Ат-рТТГ выше 8,0 Ед/л при отсутствии прочих причин возврата болезни. Эти предположения были положены в основу определения объёма оперативного вмешательства больным основной группы. Предложенная методика привела к увеличению количества радикальных оперативных вмешательств. В ранние сроки после операции наблюдали ряд осложнений. Однако увеличение количества радикальных оперативных вмешательств статистически достоверно не повлияло на частоту возникновения осложнений у больных групп наблюдения (р = 0,826; ТКФ). В ранние сроки после операции в общей совокупности у 29 % больных, которым выполнена субтотальная резекция ЩЖ возникает стойкий гипотиреоз. Все остальные больные были эутиреоидными. Выполнение радикального оперативного вмешательства имело значительное положительное влияние на проявления тиреотоксической кардиомиопатии у больных обеих групп наблюдения. Рассматривая полученные результаты можно заметить, что в не зависимости от выполненного органоуносящего или органосберегающего оперативного вмешательства на ЩЖ при достижении эутиреоза положительная динамика в проявлениях кардиомиопатии наблюдается у всех больных кроме пациентов с постоянной формой фибрилляций предсердий. Среди них у 55 % больных динамики нет. Отдалённые результаты оперативного лечения удалось проследить у 105 (89 %). Рецидив заболевания возник в контрольной группе у 9 (30 %) больных , в основной – у 1 (10 %) пациента, где объём операции определяли в зависимости от уровня Ат-ТПО. Предложенный новый подход к определению объёма оперативного вмешательства в зависимости от выявленных изменений антитиреоидного иммунитета привел к статистически достоверному снижению количества рецидивов ДТЗ (р = 0,02; ТКФ). В целом по первой группе в отдалённом периоде удельный вес больных с гипотиреозом возрос до 64,9 %, в основной группе - до 93,7 %. Количество больных с эутиреозом составило 36,7 % и 15,4 %. То есть динамика гормон продуцирующей функции тиреоидного остатка свидетельствует о существенной разнице в эндокринном статусе в течение достаточно небольшого срока наблюдения. В результате применённого комплекса лечебно-диагностических мероприятий и новых подходов в хирургической тактике в отдалённом послеоперационном периоде удалось установить, что возникающий послеоперационный гипотиреоз в отдалённом периоде является неизбежным финалом патологического процесса. The thesis concerns the issues of surgery of the Graves’ disease (GD). The aim of the work was the improvement of the outcomes of GD surgery by means of design of the algorithm which was based on the investigation of the anti-thyroid immunity and was specially intended for examination and treatment of patients with GD. The work is based on the analysis of 118 cases of the GD. Patients with GD were allocated either into the control group of 66 patients, for whom extent of thyroid resection was determined empirically, or into the investigation group of 52 patients, for whom extent of the surgery was determined according to the designed algorithm (Patent of Ukraine №53211-2010). The principal point of the algorithm was the primary testing of TSH-binding inhibiting immunoglobulins (TBII). If level of TBII exceeded 8 U/l, thyroidectomy was performed; otherwise, level of antibody thyroid peroxidase (Ab-TPO) was checked. If level of Ab-TPO exceeded 300 U/ml, thyroidectomy was performed as well; otherwise one of the variants of subtotal resections was carried out. Use of the algorithm increased the rate of carried-out thyroidectomy twofold as compared with that of subtotal resections. In spite of this, there has not been statistically significant rise of the complication rate in the investigation group by comparison with that of the control group (р = 0,83; Fisher exact). Late outcomes have been followed-up in 89 % cases. It has been revealed statistically significant fall of the recurrence rate in the investigation group as compared with that of the control group (р = 0,02; Fisher exact). Evolution of the hormone producing function during the follow-up period evidences the rise of the number of the patients with postoperative hypothyroidism in spite of their euthyroidism in the early postoperative period. Sun, 01 Jan 2012 00:00:00 GMT http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/10648 2012-01-01T00:00:00Z http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/10303 Название: Ефективність модифікованої тотальної екстраперитонеоскопічної пластики у лікуванні пахвинної грижі Авторы: Білай, Андрій Іванович; Bilai, A. Аннотация: Частота видалення грижі у хірургічних стаціонарах становить 10-25 % всіх оперативних втручань і є другою за поширеністю операцією у світі. Пахвинні грижі складають 70-80 % в структурі всіх гриж черевної стінки. Новітні ендовідеохірургічні технології, сучасні пластичні і шовні матеріали дозволили значно знизити частоту рецидивів. Незважаючи на велику кількість способів герніопластики пахвинних гриж, рецидиви виникають у 10-35 % оперованих при використанні класичних натяжних методик і 3-5 % - ненатяжних із застосуванням синтетичних протезів. Після лапароскопічних способів пластики первинних гриж частота рецидивів складає 1,3 %, рецидивних - близько 3 %, таким чином зниження частоти рецидивів має дуже важливе клінічне значення. Залишається невирішеною проблема якості життя пацієнтів, що в значній мірі пов'язано з розвитком після операції хронічного больового синдрому. За даними ряду досліджень, частота цього ускладнення становить 9,7- 51,6 %. Sun, 01 Jan 2017 00:00:00 GMT http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/10303 2017-01-01T00:00:00Z http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/10302 Название: Ефективність модифікованої тотальної екстраперитонеоскопічної пластики у лікуванні пахвинної грижі Авторы: Білай, Андрій Іванович; Белай, А. И.; Bilai, A. Аннотация: Дисертаційна робота присвячена актуальній задачі поліпшення результатів хірургічного лікування хворих на ПГ. У роботі показано, що незадовільні результати хірургічного лікування ПГ пов’язані з рядом недоліків відеоендоскопічних преперитонеальних пахвинних герніопластик, а саме: застосування фіксуючих матеріалів та пристроїв для створення передочеревинного простору. Хірургічне лікування проведено у 158 хворого на ПГ. Усі пацієнти були розділені на три групи в залежності від способу виконаного оперативного втручання. Основну групу склали 67 (42,4%) хворих, яким була застосована методика модифікованої тотальної екстраперитонеоскопічної пластики (TEPm), першу групу порівняння – 70 (44,3%) пацієнтів після методики лапароскопічної трансабдомінальної преперитонеальної герніопластики (TAPP), друга група порівняння була представлена 21 (13,3%) хворим, у котрих застосовувалася тотальна екстраперитонеоскопічна герніопластика з фіксацією (TEP-f).; Диссертационная работа посвящена актуальной задаче улучшения результатов хирургического лечения больных с ПГ. В работе показано, что неудовлетворительные результаты хирургического лечения ПГ обусловлены рядом недостатков видеоэндоскопических преперитонеальных паховых герниопластик, а именно: применением фиксирующих материалов (такеров, скрепок) и устройств для создания предбрюшинного пространства. Хирургическое лечение проведено у 158 больных ПГ. Все пациенты были разделены на три группы в зависимости от способа выполненного оперативного вмешательства. Основную группу составили 67 (42,4%) больных, которым была применена методика модифицированной тотальной экстраперитонеоскопической пластики (TEP-m), первую группу сравнения – 70 (44,3%) пациентов после методики лапароскопической трансабдоминальной преперитонеальной герниопластики (TAPP), вторая группа сравнения была представлена 21 (13,3%) больным с применением тотальной экстраперитонеоскопической герниопластики с фиксацией (TEP-f).; The thesis deals with an important problem of improving surgical treatment results in patients with inguinal hernia. It shows that poor results of surgical treatment are associated with a number of disadvantages in videoendoscopic preperitoneal inguinal hernia repairs, namely the use of clips and tackers and devices for preperitoneal space creation. Surgical treatment was performed in 158 patients with inguinal hernia. All patients were divided into three groups depending on a type of surgical tecnique. The main group consisted of 67 (42.4%) patients who underwent a modified technique of totally extraperitoneal plastic (TEP-m), the first comparison group consisted of – 70 (44.3%) patients after a laparoscopic transabdominal preperitoneal hernia repair (TAPP-repair), the second comparison group consisted of 21 (13.3%) patients who underwent a totally extraperitoneal plastic with fixation (TEP-f). Sun, 01 Jan 2017 00:00:00 GMT http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/10302 2017-01-01T00:00:00Z