Assessment of biochemical markers of oxidative stress in women with hypertensive disorders of pregnancy

Abstract

The aim – to evaluate biochemical markers of OS in pregnant women with HDP. Object and research methods. Prospective controlled observational study including 65 third-trimester women followed at a regional perinatal center. The HDP group (n=35) comprised gestational hypertension or moderateto- severe preeclampsia; controls (n=30) had physiological singleton pregnancies. In plasma, protein oxidative modification was profiled by aliphatic aldehyde-protein hydrazones (AFG) and carbonyl-protein hydrazones (CFG) using 2,4-dinitrophenylhydrazine. Antioxidant defense was assessed by superoxide dismutase (SOD) activity (NBT method) and glutathione reductase (GR) activity (NADPH oxidation). Data are median [Q1-Q3]. Normality was tested with Shapiro-Wilk; between-group differences with Mann-Whitney U; paired changes with Wilcoxon signed-rank; significance p<0.05. Results. In the HDP group, oxidative stimulation increased AFG from 4.28 [3.91-4.81] to 6.86 [6.13-7.44] (p<0.05) and CFG from 3.60 [3.27-4.17] to 4.76 [4.10-5.57] (p<0.05). In controls, AFG rose from 2.93 [2.44-3.15] to 4.14 [3.23-5.28] (p<0.05), whereas CFG changed from 2.98 [2.79-3.14] to 3.26 [2.84-3.39] (p>0.05). Between-group comparisons of AFG and CFG were significant both before and after stimulation (all p<0.05), indicating heightened protein susceptibility to free-radical injury in HDP. Antioxidant enzymes were reduced in HDP: SOD 7.89 [6.17-9.09] vs 13.78 [10.99-16.52] U/mg protein/min (p<0.05); GR 6.70 [6.30-6.95] vs 18.20 [17.03-18.80] μmol/g protein/min (p<0.05). Мета – оцінити біохімічні маркери ОС у вагітних із ГР. Об’єкт і методи дослідження. Проспективне контрольоване спостереження включало 65 жінок у III триместрі, які перебували під наглядом обласного перинатального центру. Основна група (n=35) охоплювала гестаційну гіпертензію або прееклампсію помірного чи тяжкого ступеня; контроль (n=30) – фізіологічні одноплідні вагітності. У плазмі оцінювали маркери окисної модифікації білків до та після окисної стимуляції in vitro за допомогою 2,4-динітрофенілгідразину: аліфатичні альдегід-білкові гідразони (АФГ, 270 нм) та карбонільні гідразони (КФГ, 363 нм). Антиоксидантний захист характеризували активністю супероксиддисмутази (СОД, метод з NBT, 540 нм) і глутатіонредуктази (GR, окиснення NADPH, 340 нм). Дані подано як медіана [Q1-Q3]. Нормальність – критерій Шапіро-Вілка; міжгрупові відмінності – U-критерій Манна-Вітні; парні порівняння – критерій Вілкоксона; значущість p<0.05. Результати. У групі ГР після стимуляції підвищилися АФГ з 4.28 до 6.86 (p<0.05) і КФГ з 3.60 до 4.76 (p<0.05). У контролі АФГ зросли з 2.93 до 4.14 (p<0.05), тоді як КФГ змінилися з 2.98 до 3.26 без досягнення значущості (p>0.05). Міжгрупові відмінності за АФГ і КФГ були значущими як до, так і після стимуляції (усі p<0.05), що свідчить про підвищену вразливість білкових структур до вільнорадикального ушкодження за ГР. Активність антиоксидантних ферментів була нижчою при ГР: СОД 7.89 [6.17-9.09] проти 13.78 [10.99-16.52] U/mg protein/ min (p<0.05); GR 6.70 [6.30-6.95] проти 18.20 [17.03-18.80] μmol/g protein/min (p<0.05).