Місце β-адреноблокаторів у комплексній терапії персистуючої форми фібриляції передсердь

Abstract

Фібриляція передсердь є одним із найбільш частих видів аритмій. При виборі терапевтичної тактики необхідно зіставити очікувану користь та потенційний ризик від антиаритмічної терапії. Бета-адреноблокатори належать до антиаритмічних препаратів II класу, ефективно знижують ЧСС, вони мають ряд прямих і непрямих механізмів дії, що можуть зменшити ризик рецидиву ФП. Ефективність β-адреноблокаторів для профілактики пароксизмів ФП, за даними різних авторів, коливається від 40 до 55 %, найкращий результат був отриманий у хворих з адренергічними пароксизмами ФП. Невеликі дослідження показують однакову або порівнянну ефективність β-адреноблокаторів з іншими рекомендованими для профілактики цієї аритмії антиаритмічними препаратами. У теперішній час відчувається нестача сучасних великих міжнародних досліджень ефективності β-адреноблокаторів для профілактики пароксизмів ФП. Atrial fibrillation is one of the most common types of arrhythmias. When choosing treatment strategies, it is necessary to compare the expected benefits and potential risks of antiarrhythmic therapy. Beta-blockers are antiarrhythmic drugs of class II, effectively reducing the heart rate, they have a number of direct and indirect mechanisms of action that may reduce the risk of atrial fibrillation (AF) recurrence. The effectiveness of β-blockers for the prevention of AF attacks, according to different authors, ranges from 40 to 55 %, the best result was obtained in patients with adrenergic AF paroxysms. Small-scale studies show the same or comparable efficacy β-blockers with other antiarrhythmic drugs recommended for the prevention of this arrhythmias. At the moment there is a lack of modern large-scale international studies of β-blockers efficacy for the prevention of AF.