Предикторна цінність нейрогуморальних порушень у хворих на хронічний коронарний синдром із супутньою неалкогольною жировою хворобою печінки

Abstract

Анотація. На сьогодні актуальним є вивчення клініко-прогностичної ролі нейрогуморальних порушень у хворих зі стабільними формами хронічного коронарного синдрому (ХКС) та супутньою патологією печінки. Мета дослідження - вивчити рівні маркерів інсулінового, адипокінового балансу, системного запалення та ендотеліальної дисфункції та їх предикторну цінність щодо наявності неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) у хворих на ХКС. Обстежено 120 хворих на ХКС: стабільну стенокардію напруження ІІ-ІІІ функціонального класу (середній вік 60,0 ±0,67 років). До групи контролю увійшли 30 практично здорових осіб віком - 59,0 (58,0; 66,0) років, серед них 14 (46%) чоловіків і 16 (54%) жінок. Визначення вмісту біомаркерів (інсуліну, адипонектину, резистину, асиметричного диметиларгініну (ADMA), вчС-реактивного протеїну) у сироватці крові виконували за допомогою імуноферментного аналізу. Статистичну обробку даних проводили із застосуванням пакету ліцензійної програми "Statistica 13.0" (StatSoftInc, США, № JPZ8041382130ARCN10-J). Гіпотезу про нормальність розподілу досліджуваних показників перевіряли з використанням критерію Шапіро-Уїлка. Кількісні ознаки були представлені у вигляді M±m або Me (Q25; Q75) (залежно від виду розподілу. Достовірність відмінностей оцінювали за допомогою t-критерію Ст'юдента (при нормальному розподілі), або U-критерій Манна-Уїтні для незалежних вибірок (при розподілі, що відрізняється від нормального). Для встановлення порогових значень біомаркерів щодо прогнозування наявності НАЖХП використовували ROC-аналіз. Встановлено, що у хворих на ХКС із супутньою НАЖХП, порівняно з хворими на ХКС без патології печінки, спостерігається достовірне (p<0,05) збільшення рівня інсуліну, індексу НОМА, резистину, ADMA, вч-С-реактивного протеїну та зменшення концентрації адипонектину. За результатами ROC-аналізу виявлено, що високу чутливість, оптимальне співвідношення чутливості та специфічності щодо діагностики НАЖХП серед усіх біомаркерів, що вивчались, мав ADMA (Se=80,0; Sp=82,9; AUC=0,91). Інші біомаркери (індекс НОМА, адипонектин, резистин, співвідношення адипонектин/резистин) також мали AUC понад 0,8, проте менше значення співвідношення чутливість/специфічність. Таким чином, у хворих на ХКС, асоційований з НАЖХП, порівняно з хворими без НАЖХП, спостерігається дисбаланс адипоцитокінів на тлі інсулінорезистентності, системного запалення та ендотеліальної дисфункції. Найбільш високу чутливість, оптимальне співвідношення чутливості та специфічності щодо діагностики НАЖХП у хворих з ІХС має асиметричний диметиларгінін. Annotation. Today it is important to study the clinical and prognostic role of neurohumoral disorders in patients with stable forms of chronic coronary syndrome (CCS) and concomitant liver pathology. The aim of the study: to investigate the levels of markers of insulin, adipokine balance, systemic inflammation and endothelial dysfunction and their predictor value for the presence of non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD) in patients with CCS. The prospective monocenter double open study in parallel groups involved 120 patients with CCS: stable angina pectoris II-III functional class aged 60.0 (55.0; 64.0) years, of whom 67 (55%) men and 53 (45 %) women. The control selected group included 30 healthy individuals aged 59.0 (58.0; 66.0) years, including 14 (46%) men and 16 (54%) women. Determination of the serum concentration of biomarkers (adiponectin, resistin, insulin, asymmetric dimethylarginine (ADMA), Creactive protein) was performed using enzyme-linked immunosorbent assay. Statistical data processing was performed using the license program package "Statistica 13.0" (StatSoftInc, USA, № JPZ8041382130ARCN10-J). The hypothesis about the normality of the distribution of the studied indicators was tested using the Shapiro-Wilk test. Quantitative traits were presented as M ± m or Me (Q25; Q75), depending on the type of distribution. Significance of differences was assessed using Student's t-test (for normal distribution) or Mann-Whitney U-test for independent samples (for distribution other than normal). In order to establish the threshold values of biomarkers for predicting the presence of NAFLD ROC analysis was used. It was found that in patients with CCS with concomitant NAFLD, compared with patients with CCS without liver pathology, there is a significant (p <0,05) increase in insulin levels, HOMA index, resistin, ADMA, RF-C-reactive protein and a decrease in adiponectin concentration. According to the results of ROC analysis, it was found that ADMA (Se = 80.0; Sp = 82.9; AUC = 0.91) had a high sensitivity, the optimal ratio of sensitivity and specificity for the diagnosis of NAFLD among all studied biomarkers. Other biomarkers (HOMA index, adiponectin, resistin, adiponectin/resistin ratio) also had an AUC greater than 0.8, but smaller sensitivity/specificity ratio. Thus, in patients with CCS associated with NAFLD, compared with patients without NAFLD, an imbalance of adipocytokines on the background of insulin resistance, systemic inflammation and endothelial dysfunction is observed. Asymmetric dimethylarginine has the highest sensitivity, the optimal ratio of sensitivity and specificity for the diagnosis of NAFLD in patients with coronary artery disease.