Assessment of prevalence and severity of lower limb varicose veins according to CEAP classification

Abstract

Chronic venous disease of the lower extremities (CVD) remains one of the most common vascular pathologies, significantly reducing patients’ quality of life and requiring a clearly standardised approach to assessing its severity and prevalence. The implementation of the international CEAP (Clinical, Etiological, Anatomical, and Pathophysiological) classification enables systematisation of clinical manifestations and justification of treatment strategies. The aim of this study was to determine the prevalence and severity of CVD based on CEAP clinical classes in patients with chronic venous insufficiency. A total of 139 patients aged 18 to 75 years with CVD at stage C3-C6 were examined. Depending on the treatment performed, patients were divided into three clinical groups. All patients underwent clinical and ultrasound examinations followed by statistical data processing. The most common clinical class was C3, identified in 47.5% of patients, while C4a was found in 28.8%, and severe forms C5-C6 accounted for 10.8% of cases. Women more often had C3-C4a forms, while men were more likely to be diagnosed with C4b-C6. The main risk factors included positive family history (60.4%), sedentary lifestyle (59.7%), occupational exposure in the form of prolonged standing or sitting (49.6%), as well as smoking, obesity, and a history of thrombotic events. No statistically significant differences in clinical severity were observed between the treatment groups. The findings allowed for outlining the epidemiological profile of patients with CVD in the stage of chronic venous insufficiency (CVI), confirm the high prevalence of clinical class C3, and provide an empirical basis for further studies on the effectiveness of various options for combined surgical treatment considering reflux topography and anatomical features of venous pathology. The practical significance of this study lies in enhancing diagnostic and treatment planning through stratification of patients by CEAP clinical class, allowing for more personalised and evidence-based therapeutic decisions. Варикозна хвороба нижніх кінцівок (ВХНК) залишається однією з найпоширеніших патологій судинної системи, що суттєво знижує якість життя пацієнтів і потребує чіткого стандартизованого підходу до оцінки її тяжкості та поширеності. Впровадження міжнародної класифікації CEAP (Clinical, Etiological, Anatomical, and Pathophysiological) дозволяє систематизувати клінічні прояви хвороби та обґрунтувати вибір лікувальної тактики. Метою дослідження було визначення поширеності та ступеня тяжкості ВХНК за клінічними класами CEAP у пацієнтів із хронічною венозною недостатністю. Було обстежено 139 пацієнтів віком від 18 до 75 років із ВХНК у стадії С3-С6. Залежно від проведеного лікування пацієнтів розподілено на три клінічні групи. Усі хворі пройшли клінічне та ультразвукове обстеження з подальшою статистичною обробкою результатів. Найчастішим клінічним класом був С3, який виявлено у 47,5 % обстежених, клас С4а встановлено у 28,8 %, а тяжкі форми С5-С6 становили лише 10,8 % випадків. У жінок переважали форми С3-С4а, тоді як у чоловіків частіше діагностували С4b-С6. Серед основних факторів ризику визначено обтяжений сімейний анамнез (60,4 %), малорухливий спосіб життя (59,7 %), професійне навантаження у вигляді тривалого стояння або сидіння (49,6 %), а також куріння, ожиріння й тромботичні ускладнення в анамнезі. Статистично достовірної різниці у ступені клінічної тяжкості захворювання між групами лікування не виявлено. Отримані результати дозволяють окреслити епідеміологічний профіль пацієнтів із ВХНК у стадії хронічної венозної недостатності (ХВН), підтверджують високу поширеність клінічного класу С3 та надають емпіричну основу для подальших досліджень ефективності різних варіантів комбінованого хірургічного лікування з урахуванням топографії рефлюксу та анатомічних особливостей венозної патології. Практичне значення цього дослідження полягає в покращенні діагностичного та лікувального планування шляхом стратифікації пацієнтів за клінічним класом CEAP, що дозволяє приймати більш персоналізовані та науково обґрунтовані терапевтичні рішення.