Ендотеліальна дисфункція у хворих на персистувальну форму фібриляції передсердь

Abstract

Найбільш поширеною аритмією серця є фібриляція передсердь, вона пов’язана із збільшенням ризику інсульту і підвищенням смертності. Дослідження останніх років переконливо доводять самостійну роль ендотелію у розвитку серцево-судинних захворювань. Ендотеліальна дисфункція є самостійною детермінантою фібриляції передсердь. Загальновизнаними маркерами ендотеліальної дисфункції є фактор Віллебранда і ендотелін-1. При обстеженні хворих із фібриляцією передсердь виявляється значне підвищення фактора Віллебранда, а швидке підвищення концентрації ендотеліну-1 може спричинити порушення ритму серця. Таким чином, на сьогоднішній день оцінка і корекція ендотеліальної дисфункції є новими і найбільш перспективними напрямками в розвитку кардіології і, зокрема, вивчення патогенезу фібриляції передсердь. Atrial fibrillation is the most common arrhythmia, it is associated with an increased risk of stroke and increased mortality. Studies in recent years have convincingly demonstrate an independent role of the endothelium in the development of cardiovascular diseases. Endothelial dysfunction is an independent determinant of atrial fibrillation. Recognized markers of endothelial dysfunction is the von Willebrand factor and endothelin–1. In a study of patients with atrial fibrillation is detected a significant increase of von Willebrand factor, and the rapid increase in the concentration of endothelin–1 can cause cardiac arrhythmias. Thus to date evaluation and correction of endothelial dysfunction is the newest and most promising direction in the development of cardiology and in particular the study of the pathogenesis of atrial fibrillation.