Зміни цитокінового статусу у хворих на сепсис

Abstract

Вступ. Не зважаючи на розвиток медичної науки, багато питань методологічного підходу до лікування хворих на сепсис потребують додаткового вивчення та з’ясування. Це відноситься, перш за все, до особливостей цитокінового статусу. Мета дослідження. З’ясувати динаміку змін найбільш важливих цитокінів у хворих на сепсис. Матеріали і методи. Обстежено 126 хворих на сепсис, причиною якого був ускладнений синдром діабетичної стопи (СДС). Всі пацієнти перебували на лікуванні в міському гнійно-септичному центрі з ліжками діабетичної стопи м. Запоріжжя за період з 2005 по 2025 рр. Середній вік пацієнтів склав (62,8 ± 3,4) років. Середня тривалість цукрового діабету (ІІ типу) була (12,1 ± 3,2) років. Причиною сепсису у 115 хворих були «вологі» гангрени нижніх кінцівок. Вони спостерігались у 91,3% випадків, у інших 11 хворих (8,7%) пусковим моментом розвитку сепсису були флегмони та розповсюджений остеомієліт стопи. Всі пацієнти були оперовані під загальним знеболенням, Післяопераційна летальність склала 30,4% (померло 38 хворих). Introduction. Despite the development of medical science, many issues of the methodological approach to the treatment of patients with sepsis require additional study and clarification. This applies, first of all, to the features of cytokine status. Purpose of the study. To determine the dynamics of changes in the most important cytokines in patients with sepsis. Materials and methods. 126 patients with sepsis, the cause of which was complicated by diabetic foot syndrome (SCD), were examined. All patients were treated in the city purulent-septic center with diabetic foot beds in Zaporizhia for the period from 2005 to 2025. The average age of patients was (62,8 ± 3,4) years. The average duration of diabetes mellitus (type II) was (12,1 ± 3,2) years. The cause of sepsis in 115 patients was “wet” gangrene of the lower extremities. They were observed in 91,3% of cases, in the remaining 11 patients (8,7%) the trigger for the development of sepsis was phlegmon and widespread osteomyelitis of the foot. All patients were operated on under general anesthesia, Postoperative mortality was 30,4% (38 patients died).