Корекція депресивних розладів у хворих на ускладнений синдром діабетичної стопи

Abstract

Попри розвиток медичної науки, багато питань методологічного підходу до лікування хворих на синдром діабетичної стопи (СДС) потребують додаткового вивчення та з’ясування. Це передусім стосується особливостей депресивних розладів. Метою дослідження було оцінити частоту та виразність депресивного розладу у хворих на ускладнений СДС, а також ефективність фармакотерапії венлафаксином. Проведено комплексне клініко- психопатологічне обстеження 289 пацієнтів з ускладненим синдромом діабетичної стопи упродовж 2020–2025 рр. Усі пацієнти мали ЦД ІІ типу та перебували на лікуванні в міському гнійно-септичному центрі з ліжками для пацієнтів із синдромом діабетичної стопи КНП «Міська лікарня № 4» м. Запоріжжя. Критеріями включення у дослідження були: гнійно-некротичні процеси стопи діабетика та випадки, коли захворювання ускладнювалося сепсисом. Критерії виключення: цукровий діабет І типу та хворі, що знаходилися на гемодіалізі. Середній вік пацієнтів становив 66,2±2,3 років. Середня тривалість захворювання на цукровий діабет – 12,3±1,6 років. Усі хворі оперовані, проведено розтин і дренування гнійно-некротичного вогнища стопи або ампутації різного рівня. Депресивні розлади виявлено у 180 пацієнтів (62,3%). Для оцінювання ефективності психофармакотерапії депресивних розладів хворих розподілили на дві групи. Пацієнти контрольної групи (n=94) отримували стандартну терапію (місцеве лікування ран, антибактеріальну, інфузійну, дезагрегантну та судинну терапії, знеболювання, корекцію глікемії). Пацієнтам основної групи (n=86) разом зі стандартною терапією призначали венлафаксин (Venlafaxine) у дозуванні 75–150 мг вранці під час їди протягом трьох місяців. Психопатологічне дослідження проводили за допомогою шкали Гамільтона для оцінення депресії (HDRS) під час госпіталізації до стаціонару на 20–21-шу добу лікування і через три місяці після початку терапії. Оцінку якості життя хворих на ускладнений СДС при депресії проводили на основі опитувальника SF-36. Статистичний аналіз проводили з використанням програмного пакета Statgraphics Plus for Windows 7.0. У контрольній групі (стандартна терапія) депресивний розлад не мав достовірного (p>0,05) поліпшення. Проведений курс психофармакотерапії депресивних розладів у пацієнтів з ускладненим СДС продемонстрував значну ефективність як щодо зменшення проявів депресії (p<0,05), так і щодо поліпшення якості життя пацієнтів (p<0,05). Застосування венлафаксину дозволило знизити вираженість депресії вже на 20–21-шу добу лікування. Редукція депресивної симптоматики найбільш виразно зафіксована через три місяці від початку терапії. Annotation. Despite the development of medical science, many issues of the methodological approach to the treatment of patients with diabetic foot syndrome (DFS) require additional study and clarification. This applies, first of all, to the features of depressive disorders. The aim of the study was to assess the frequency and severity of depressive disorders in patients with complicated DFS, as well as the effectiveness of pharmacotherapy with venlafaxine in them. A comprehensive clinical and psychopathological examination of 289 patients with complicated diabetic foot syndrome was conducted for the period 2020-2025. All patients had type II diabetes and were being treated at the city purulent-septic center with diabetic foot beds of the KNP «City Hospital No. 4» in Zaporizhia. The inclusion criteria in the study were: purulent-necrotic processes of the diabetic foot and cases when the disease was complicated by the development of sepsis. Exclusion criteria: type I diabetes and patients on hemodialysis. Depressive disorders were detected in 180 patients, which was 62.3%. To assess the effectiveness of psychopharmacotherapy of depressive disorders, patients were divided into two groups. Patients in the control group (n=94) received standard therapy (local wound treatment, antibacterial, infusion, antiplatelet and vascular therapy, anesthesia, correction of glycemia). Patients in the main group (n=86) were prescribed venlafaxine (Venlafaxine) in a dose of 75-150 mg in the morning with meals for 3 months, along with standard therapy. Psychopathological examination using the Hamilton Depression Rating Scale (HDRS) was performed during hospitalization in the hospital, on the 20-21st day of treatment and 3 months after the start of therapy. The assessment of the quality of life of patients with complicated SDS with depression was carried out on the basis of the questionnaire SF-36. Statistical analysis was performed using the software package «Statgraphics Plus for Windows 7.0». In the control group (standard therapy), depressive disorder did not undergo significant (p>0.05) improvement. All patients underwent surgery, an autopsy and drainage of the purulent-necrotic focus of the foot or amputation at different levels were performed. The average age of the patients was 66.2±2.3 years. The average duration of diabetes mellitus was 12.3±1.6 years. In the control group (standard therapy), depressive disorder did not undergo significant (p>0.05) improvement. The conducted course of psychopharmacotherapy of depressive disorders in patients with complicated SDS had a significant effect, both on the manifestations of depression itself (p<0.05) and on the improvement of the quality of life of patients (p<0.05). Treatment with venlafaxine allowed to reduce the manifestations of depression already on the 20-21st day of treatment. The reduction of depressive symptoms was most clearly recorded 3 months after the start of therapy.