Комбінований підхід у діагностиці вроджених вад нирок плода

Abstract

Обструктивні уропатії становлять від 30% до 50% структурних аномалій які виявляються при народженні. З усіх способів пренатальної діагностиці вад розвитку, найбільшого поширення набуло ультразвукове дослідження плоду, за допомогою якого можна виявити 67-68% ВВР, проте за останні роки найбільшу увагу приділяють деталізації допологової діагностики ВВР. У всьому світі як додатковий скринінговий метод виявлення вроджених вад сечової системи активно використовується магнітно-резонансна томографія (МРТ). Метою нашого дослідження було вивчення можливості застосування комбінованого підходу в діагностиці вроджених вад сечової системи у плода. Проведено аналіз 135 пар «мати-дитина» з вадами нирок і сечових шляхів. Перша група (група дослідження) склала 58 дітей, яким була проведена ультразвукова діагностика ВВР в пренатальному періоді. Друга група (група порівняння) склала 77 дітей від 0 до 3 років, яким пренатальне УЗД не проводилося. Основну групу склали 16 обстежених вагітних (16 плодів) спрямованих на проведення МРТ з підозрою на наявність двосторонніх аномалій нирок плода. Таким чином, доведено, що більшість вад розвитку сечових шляхів можна діагностувати пренатально при проведенні УЗД, проте МРТ діагностика дозволяє встановити більш точний діагноз і вирішити питання щодо пролонгації вагітності та розробки тактики постнатального ведення таких дітей. Obstructive urological pathologies range from 30% to 50% of structural anomalies detected at birth. Of all the methods of prenatal diagnosis of malformations, US fetal scanning has become the most commonly accepted. This technique enables to detect about 67-68% of congenital pathologies, but during recent years the greatest attention is paid to detail prenatal diagnosis of congenital anomalies. Worldwide magnetic resonance imaging (MRI) is used as an additional screening method for detecting congenital malformations of the urinary system. The aim of our study was to investigate the potential in using combined approaches to diagnose congenital malformations of the urinary system in the fetus. The analysis of 135 pairs of "mother-child" with renal failures and urinary tract pathologies was carried out. The first group (test group) included 58 children who underwent US diagnosis of congenital renal failure in prenatal period. The second group (control group) involved 77 children aged 0 to 3 years, who did not undergo prenatal US scanning. The control group comprised 16 pregnant women (16 foetuses) who were referred to MRI with suspected bilateral renal anomalies of the fetus. Thus, this study has proved that the majority of malformation of the urinary tract can be diagnosed prenatally by US, but MRI helps provide a more accurate diagnosis and solve the issue of prolongation of pregnancy and development of postnatal tactics for managing these children successful successfully.