Динаміка функціональних патогенетичних взаємозв’язків виразності клінічної симптоматики езофагеальної дисфункції та загального стану якості життя у хворих на ахалазію кардії після виконання модифікованої пероральної ендоскопічної міотомії стравоходу в рамках статистичного моделювання алгоритмів бінарного регресійного аналізу

Abstract

Актуальність проблеми ахалазії стравоходу зумовлена зростанням її поширеності, невизначеністю етіопатогенетичних механізмів, ризиком розвитку злоякісних ускладнень і складністю лікування рецидивних форм. Особливого значення ця патологія набуває через ураження переважно осіб працездатного віку та суттєве зниження якості їхнього життя. Мета. Оцінити динаміку функціональних взаємозв’язків між тяжкістю езофагеальної дисфункції та показниками якості життя у пацієнтів з ахалазією кардії ІІ–ІІІ стадії до та після виконання модифікованої пероральної ендоскопічної міотомії стравоходу з використанням регресійного аналізу. Матеріали і методи. У 2019–2023 роках обстежено та прооперовано 32 пацієнти з ахалазією кардії ІІ–ІІІ стадії (16 чоловіків і 16 жінок, середній вік 47,72±2,88 року). Діагностику здійснювали на основі клінічних даних, рентген-контрастного дослідження стравоходу та ендоскопії. Ефективність лікування оцінювали за шкалою Eckardt та опитувальником SF-36 до операції та через 3 місяці після втручання. The relevance of esophageal achalasia is determined by its increasing prevalence, the incomplete understanding of its etiopathogenetic mechanisms, the risk of malignant transformation, and the challenges associated with managing recurrent forms. This condition is of particular clinical importance due to its predominance among individuals of working age and its substantial negative impact on quality of life. Objective. To assess the dynamics of functional relationships between the severity of esophageal dysfunction and quality of life in patients with stage II–III achalasia before and after modified peroral endoscopic myotomy (POEM) using regression analysis. Participants and Methods. Between 2019 and 2023, 32 patients with stage II–III achalasia (16 men and 16 women; mean age 47.72±2.88 years) underwent modified peroral endoscopic myotomy. Diagnosis was based on clinical presentation, contrast radiography of the esophagus, and endoscopic examination. Treatment efficacy was evaluated using the Eckardt symptom score and the SF-36 quality of life questionnaire before surgery and at 3 months postoperatively.