Диагностика и коррекция депрессивных расстройств у больных с осложненным синдромом диабетической стопы

Abstract

Проведено комплексне клініко-психопатологічне обстеження 270 пацієнтів на ускладнений синдром діабетичної стопи (СДС) за період 2013–2014 рр. Усі хворі оперовані, проведено розтин і дренування гнійно-некротичного вогнища стопи або ампутація на різному рівні. Середній вік пацієнтів склав 64,2±2,3 років. Середня тривалість захворювання на цукровий діабет становила 12,4±1,6 років. Депресивні розлади були виявлені у 169 пацієнтів, що склало 62,6% від загальної групи, з них – 106 жінок (62,7%) і 63 чоловіків (37,3%). Для оцінки ефективності психофармакотерапії депресивних розладів хворі були розподілені на дві групи. Пацієнти контрольної групи (n=84) отримували стандартну терапію (місцеве лікування ран, антибактеріальна, інфузійна, дезагрегантна терапії, знеболювання, корекція глікемії ). Пацієнтам основної групи (n=85) поряд зі стандартною терапією призначався венлафаксин (Venlafaxine) у дозі 75–150 мг вранці під час їжі, протягом 3 місяців. Психопатологічне дослідження проводилося при госпіталізації в стаціонар, на 20–21 добу лікування і через 3 місяці після початку терапії. У контрольній групі (стандартна терапія) депресивний розлад не зазнав достовірного (Р>0,05) поліпшення. Проведений курс психофармакотерапії депресивних розладів у хворих на ускладнений СДС надав значний ефект, як щодо проявів самої депресії (Р<0,05), так і поліпшення якості життя пацієнтів (Р<0,05). Лікування венлафаксином дозволило знизити прояви депресії вже на 20–21 добу лікування. Редукція депресивної симптоматики найбільш виразно зафіксована через 3 місяці від початку терапії. A comprehensive clinical and psychopathological examination of 270 patients with complicated diabetic foot syndrome (DFS) for the period 2013–2014. All patients were operated on - incision and drainage of necrotic suppurative focus or foot amputation at different levels. Mean age was 64,2±2,3 years. The average duration of diabetes incidence was 12,4±1,6 years. Depressive disorders have been identified in patients 169, representing 62,6% of the total group of 106 women (62,7%) and 63 men (37,3%). To assess the effectiveness of pharmacotherapy of depressive disorders the patients were divided into two groups. Patients in the control group (n=84) received standard therapy (topical treatment of wounds, antibiotic, infusion, antiplatelet therapy, pain relief, correction of glycemia). Patients of the main group (n=85) along with standard therapy was prescribed Venlafaxine at a dose of 75–150 mg in the morning while eating for 3 months. Psychopathological study was conducted at admission to hospital for 20–21 days of treatment and 3 months after initiation of therapy. In the control group (standard therapy) the depressive disorder has not undergone significant (P>0,05) improvement. Conducted course of psychopharmacotherapy of depressive disorders in patients with complicated DFS had a significant effect both in terms of manifestations of the most depressed (P<0,05), and improve the quality of life of patients (P<0,05). Treatment with venlafaxine has reduced the manifestations of depression already on 20–21 days of treatment. Reduction in depressive symptoms most clearly detected after 3 months of therapy.