Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія: сучасний стан та проблематика (огляд літератури)

Abstract

Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРХПГ) – провідна мінімально інвазивна технологія лікування панкреатобіліарних захворювань. У 2020–2025 рр. розвиток МРХПГ та ендоскопічного ультразвуку (ЕУЗД) суттєво обмежив діагностувальні показання, водночас терапевтичні втручання (сфінктеротомія, екстракція конкрементів, дилатація/стентування) стали стандартом допомоги. Через інвазивність і ризик ускладнень актуальними залишаються питання безпеки, ефективності та індикаторів якості. Мета – систематизувати сучасні дані щодо ролі, ефективності, ускладнень та інновацій ЕРХПГ, окреслити проблемні зони та напрями вдосконалення клінічної практики. Проведено цілеспрямований огляд міжнародних джерел (2020–2025) з фокусом на настановах і великих дослідженнях. Узагальнено показання (холедохолітіаз, доброякісні/злоякісні стриктури, ускладнення хронічного панкреатиту), а також підтверджену результативність, що у досвідчених центрах перевищує 90–95%. Описано структуру ускладнень (пост-ЕРХПГ панкреатит, кровотеча, перфорація, інфекції) і стратегії профілактики: ректальні НПЗП, селективна канюляція, профілактичне стентування протоки підшлункової залози та адекватна гідратація. Розглянуто інфекційну безпеку (одноразові/модульні дуоденоскопи), сучасні підходи при зміненій анатомії (EDGE), вплив холангіоскопії, а також співвідношення ЕРХПГ та ЕУЗД у діагностувально-лікувальних алгоритмах. Узагальнено індикатори якості та алгоритми стратифікації ризику, що дозволяють зменшити непотрібні процедури й ускладнення. Отож, ЕРХПГ має провідну роль у мінімально інвазивному лікуванні біліарної та панкреатичної патології. Дотримання доказових протоколів профілактики, стандартизація якості та впровадження інновацій підвищують безпеку й результативність. Подальші дослідження мають зосереджуватися на персоналізованій профілактиці ПЕП, оптимізації тактики при злоякісних обструкціях і інтеграції ЕУЗД. Endoscopic retrograde cholangiopancreatography (ERCP) is a leading minimally invasive technology for the treatment of pancreatobiliary diseases. In 2020-2025, the development of MRCP and endoscopic ultrasound (EUS) substantially limited diagnostic indications, while therapeutic interventions (sphincterotomy, stone extraction, dilation/stenting) became the standard of care. Due to its invasiveness and the risk of complications, the issues of safety, effectiveness, and quality indicators remain relevant. The aim was to systematize current data regarding the role, effectiveness, complications, and innovations of ERCP, to outline problem areas and directions for improving clinical practice. A targeted review of international sources (2020-2025) was conducted with a focus on guidelines and large studies. The indications (choledocholithiasis, benign/malignant strictures, complications of chronic pancreatitis) and the confirmed effectiveness, which exceeds 90-95 % in experienced centers, were summarized. The structure of complications (post-ERCP pancreatitis, bleeding, perforation, infections) and prevention strategies were described: rectal NSAIDs, selective cannulation, prophylactic pancreatic duct stenting, and adequate hydration. Infectious safety (single-use/ modular duodenoscopes), modern approaches in altered anatomy (EDGE), the role of cholangioscopy, as well as the relationship between ERCP and EUS in diagnostic and therapeutic algorithms were considered. Quality indicators and risk stratification algorithms that make it possible to reduce unnecessary procedures and complications were summarized. Thus, ERCP retains a key role in the minimally invasive treatment of biliary and pancreatic pathology. Adherence to evidence-based prevention protocols, quality standardization, and the implementation of innovations increase safety and effectiveness. Further studies should focus on personalized prevention of PEP, optimization of tactics in malignant obstructions, and integration of EUS.