Обґрунтування використання екстракорпоральної радіальної ударно-хвильової терапії при лікуванні переломів кісток з уповільненим зрощенням, псевдоартрозів

Abstract

Актуальність. Порушення процесів кісткоутворення і сьогодні є досить розповсюдженими, досягаючи 2,7-27,1%, тому пошук і використання нових ефективних методів їхнього лікування і профілактики залишаються актуальними. Одним із таких методів є екстракорпоральна ударно-хвильова терапія. Погляди на її вплив на процеси кісткоутворення суттєво відрізняються. Мета дослідження. Вивчити в умовах експерименту вплив та механізм дії ударно-хвильової терапії на процеси репаративного остеогенезу, а в клінічних умовах – вплив методу на переломи кісток з уповільненим зрощенням, псевдоартрози. Матеріали і методи. В експерименті на кролях після проведення моделі наскрізного дірчастого дефекту проксимального метадіафіза великогомілкової кістки тваринам основної групи на ділянку травми впливали радіальними низькоенергетичними ударними хвилями на 3-ю, 6-ту, 9-ту, 12-ту добу після травми. Результати лікування оцінювали за даними клінічних, рентгенологічних та гістоморфологічних досліджень. Клінічний розділ охоплював 136 хворих із порушенням зрощення переломів довгих кісток, яким попередньо проводили консервативне лікування або остеосинтез. Усім пацієнтам проведено 1-3 сеанси ударно-хвильової терапії з оцінюванням результатів після лікування через 3, 6, 12 місяців на основі рентгенологічних досліджень та функціональної шкали Neer – Crantham – Shelton. Relevance. Violation of bone formation processes continues to occupy a relatively high level, reaching 2.7-27.1%, so the search for new methods for their treatment and prevention remains relevant. One of these methods is extracorporeal shock wave therapy. Views on the influence of the extracorporeal shock wave therapy on the processes of bone formation significantly differ. Objective: to study the effect and mechanism of action of shock wave therapy on the processes of reparative osteogenesis in an experiment and the effect of the method on delayed union of bone fractures and pseudarthrosis in clinical conditions. Materials and Methods. In an experiment on rabbits, after a standard model of a perforated defect in the proximal tibial metadiaphysis on the days 3, 6, 9, and 12 after injury; the injury site of the animals of the main group was influenced with radial low-energy shock waves. The results of treatment were monitored with the help of clinical, radiological and histomorphological methods. The clinical section included 136 patients with union fracture disorder of long bones who had previously undergone conservative treatment or osteosynthesis. All patients underwent 1-3 sessions of extracorporeal shock wave therapy with evaluation of the results on 3, 6, and 12 months after treatment using the data of X-ray examinations and the Neer – Crantham – Shelton functional scale.