Ефективність та переносимість комбінованого лікування хронічного болю в спині при дегенеративно-дистрофічних ураженнях хребта із застосуванням мелоксикаму і толперизону гідрохлориду

Abstract

Хронічний біль у спині є однією з найпоширеніших причин звернення за медичною допомогою та втрати працездатності: 70–80% населення мають хоча б один епізод болю в спині протягом життя, а приблизно у третини пацієнтів він набуває хронічного або рецидивуючого характеру. Багатофакторний патогенез болю при дегенеративно-дистрофічних ураженнях хребта, що включає структурні зміни, м’язовий гіпертонус, запалення та сенситизацію ноцицептивних структур, зумовлює необхідність комплексного підходу до його діагностики та лікування. Мета дослідження: оцінка ефективності та переносимості комбінованого лікування хронічного больового синдрому у спині у пацієнтів із дегенеративно-дистрофічними патологіями хребта із застосуванням мелоксикаму та толперизону гідрохлориду. Учасники і методи. У дослідження включено 68 пацієнтів із хронічним болем у спині, зумовленим дегенеративно-дистрофічними ураженнями хребта, підтвердженими комп’ютерною або магнітно-резонансною томографією. Пацієнтів розподілили на дві зіставні групи по 34 особи: перша отримувала мелоксикам, друга – комбінацію мелоксикаму та толперизону гідрохлориду протягом 14 днів. Ефективність і безпечність лікування оцінювали на початку, на 5-й та 14-й день за клінічними показниками, візуально-аналоговою шкалою болю, опитувальником Роланда–Морріса, опитувальником якості життя PROMIS Global-10, шкалою інтенсивності та локалізації болю в спині та шкалою загального клінічного враження від лікування. Результати. Обидві схеми лікування забезпечували статистично значуще клінічне покращення вже на 5-й день терапії, при цьому суттєвих відмінностей між групами за інтенсивністю болю та функціональним станом не виявлено. На 14-й день лікування комбінована терапія мелоксикамом і толперизоном гідрохлоридом продемонструвала статистично значущу перевагу над монотерапією, що проявлялося більш вираженим зменшенням інтенсивності та поширеності болю, покращенням функціонального статусу за опитувальником Роланда–Морріса та вищою оцінкою ефективності лікування пацієнтами й лікарями. За шкалою інтегральної оцінки інтенсивності болю також відзначено значніше зниження площі больової імпульсації та інтенсивності больових відчуттів у групі комбінованої терапії. Висновки. Комбіноване лікування хронічного болю в спині при дегенеративно-дистрофічних ураженнях хребта із застосуванням мелоксикаму та толперизону є більш ефективним в порівнянні зі стандартним лікуванням, що включає монотерапію неспецифічними протизапальними засобами. Chronic back pain is one of the most common reasons for seeking medical care and a leading cause of disability: about 70–80% of the population experience at least one episode of back pain during their lifetime, and approximately one-third of patients develop chronic or recurrent symptoms. The multifactorial pathogenesis of pain associated with degenerative-dystrophic spinal disorders, involving structural changes, muscle hypertonicity, inflammation, and sensitization of nociceptive structures, necessitates a comprehensive approach to its diagnosis and management. Objective: To evaluate the efficacy and tolerability of meloxicam–tolperisone combination therapy for chronic back pain in patients with degenerative dystrophic spinal disorders. Participants and Methods: The study included 68 patients with chronic back pain caused by degenerative dystrophic spinal disorders confirmed by computed tomography or magnetic resonance imaging. Patients were divided into two comparable groups of 34: the first group received meloxicam, while the second one received a combination of meloxicam and tolperisone hydrochloride for 14 days. Therapy efficacy and safety were assessed at baseline and on days 5 and 14 using clinical parameters, a visual analogue pain scale, the Roland–Morris Disability Questionnaire, the PROMIS Global-10 quality-of-life questionnaire, a scale assessing the intensity and distribution of back pain, and the Clinical Global Impression scale. Results: Both treatment regimens produced statistically significant clinical improvement by day 5, with no significant between-group differences in pain intensity or functional status. By day 14, combined therapy with meloxicam and tolperisone hydrochloride demonstrated a statistically significant advantage over monotherapy, resulting in greater reductions in pain intensity and distribution, improved functional status according to the Roland–Morris Disability Questionnaire, and higher treatment efficacy ratings by both patients and physicians. The integrated pain intensity assessment also showed a greater reduction in the area of pain distribution and pain intensity in the combined-therapy group. Conclusions: Meloxicam and tolperisone hydrochloride combitation therapy is more effective than standard therapy with nonsteroidal anti-inflammatory drug monotherapy in patients with chronic back pain associated with degenerative dystrophic spinal disorders.