Ефективність терапії ран негативним тиском у комплексному лікуванні вогнепальних осколкових поранень м’яких тканин

Abstract

Резюме. Вогнепальні осколкові поранення м’яких тканин характеризуються забрудненням, наявністю нежиттєздатних тканин і високим ризиком інфекційних ускладнень, тому оптимізація місцевого лікування залишається актуальним завданням хірургії. Мета роботи – оцінити ефективність терапії ран негативним тиском у комплексному лікуванні вогнепальних осколкових поранень м’яких тканин порівняно з відкритим веденням ран. Матеріал і методи. В одноцентровому порівняльному когортному дослідженні проаналізовано результати лікування 230 чоловіків віком 19–55 років із пораненнями м’яких тканин кінцівок або тулуба. До основної групи увійшли 110 пацієнтів, яким після первинної хірургічної обробки застосовували терапію негативним тиском при –125 мм рт. ст. зі зміною пов’язки кожні 72 год; до групи порівняння – 120 пацієнтів із відкритим веденням ран. Групи були зіставними за локалізацією ушкоджень і вихідними параметрами ран. Оцінювали строки очищення та появи грануляцій, динаміку площі й об’єму дефекту, бактеріологічні показники, ускладнення і тривалість госпіталізації. Resume. Gunshot fragment wounds of soft tissues are characterized by contamination, devitalized tissue and a high risk of infectious complications; therefore, optimization of local wound management remains clinically relevant. Objective – to evaluate the effectiveness of negative pressure wound therapy in the comprehensive treatment of gunshot fragment wounds of soft tissues compared with open wound management. Material and methods. This single-center comparative cohort study analyzed outcomes in 230 men aged 19–55 years with soft-tissue wounds of the extremities or trunk. The main group included 110 patients who, after primary surgical debridement, received negative pressure wound therapy at –125 mmHg with dressing changes every 72 h; the comparison group included 120 patients treated with open wound management. The groups were comparable in wound location and baseline morphometric characteristics. Outcomes included time to wound cleansing and granulation, changes in wound area and volume, microbiological findings, complications, and length of hospital stay. Results. Mean wound cleansing time was 6.2±1.4 days in the main group and 10.5±2.1 days in the comparison group; granulation tissue appeared after 7.1±1.6 and 12.0±2.3 days, respectively. By day 7, wound area decreased by 48.6% versus 22.3%, and wound volume by 52.8% versus 27.6%. Sterile cultures on day 10 were obtained in 58.2% and 20.8% of patients. The rate of purulent-inflammatory complications was 12.7% versus 34.2%, and mean hospital stay was 18.4±3.6 versus 27.1±4.2 days. Differences in cleansing time, granulation time, sterile culture frequency, complications, and hospital stay were statistically significant. Conclusions. In the studied cohort, negative pressure wound therapy was associated with faster wound cleansing, earlier granulation, greater reduction in wound defect, fewer infectious complications, and a shorter hospital stay. These findings support further prospective evaluation of the method in patients with combat-related soft-tissue injuries.