Структура та досвід лікування бойової травми черевної порожнини у цивільних постраждалих

Abstract

Актуальність. Структура бойової хірургічної травми змінюється з часом, що зумовлено розвитком засобів ураження та особливостями характеру бойових дій. Водночас поранення та травми органів досі залишаються найскладнішими викликами для хірургів. Попри здобутки сучасної хірургії та фармакології при бойовій травмі черевної порожнини частота післяопераційних ускладнень утримується в межах 54–81%, а показник летальності в межах – 12–31%. Мета. Проаналізувати структуру, клінічні особливості та результати лікування бойової травми черевної порожнини у цивільних пацієнтів, а також визначити чинники, пов’язані з внутрішньогоспітальною летальністю. Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз результатів лікування 616 цивільних пацієнтів із травмами, що були отримані внаслідок бойових дій у 2022 – 2025 роках. Досліджено окремо групу із 69 пацієнтів, які мали проникаючі поранення черевної порожнини. Проаналізовано механізм травми, кількість уражених органів, тактику хірургічного втручання, ускладнення та показники летальності. Тяжкість отриманої травми визначали за шкалою Injury Severity Score (ISS). Проведено порівняльний аналіз між групами пацієнтів, які вижили та які померли. Результати. Частота мінно–вибухових ушкоджень становила 95%. Травму органів черевної порожнини виявлено у 15,3% пацієнтів, частота проникаючої травми становила 73,4%. Найчастіше були уражені тонка (50,8%) та товста (38,5%) кишки. У пацієнтів, які померли, оцінка тяжкості травми за шкалою ISS (31,9 бала) виявилася статистично значущо (p < 0,05) вищою, ніж у пацієнтів, які вижили (15,8 бала). Множинні ушкодження органів, ураження магістральних судин, необхідність застосування тактики Damage Control Surgery та масивної трансфузійної терапії асоціювалися з підвищеною летальністю. Загальна летальність при травмі живота становила 24,6%, при цьому 50% пацієнтів померли протягом перших 24 год. Інфекційні ускладнення виникли у 25% пацієнтів, тяжкі післяопераційні ускладнення – у 15%. Висновки. Бойова травма черевної порожнини у цивільних пацієнтів відрізняється високим ступенем тяжкості, частими поєднаними ушкодженнями та значними показниками ранньої летальності. Серед основних предикторів несприятливих результатів лікування високий показник шкали ISS, множинні ушкодження органів, судинна травма, а також потреба в реалізації тактики Damage Control Surgery та проведенні масивної трансфузії. Отримані результати дослідження вказують на необхідність стандартизації лікувальних підходів та адаптації базових принципів Enhanced Recovery After Surgery (ERAS) до специфічних умов ургентної травматологічної хірургії у воєнний час.