Прогностичне значення ранньої динаміки активності лужної фосфатази щодо рецидиву трансверзального звуження верхньої щелепи у дорослих

Abstract

Стабільність результатів ортодонтичного розширення верхньої щелепи залежить не лише від величини досягнутого розширення, але й від інтенсивності подальшого кісткового ремоделювання. Одним із доступних лабораторних показників, пов’язаних з остеобластичною активністю та мінералізацією кісткової тканини, є лужна фосфатаза (ЛФ). Водночас можливість використання ранньої динаміки її рівня для прогнозування віддалених результатів лікування трансверзального звуження верхньої щелепи у дорослих залишається недостатньо вивченою. Мета – визначити зв’язок ранньої динаміки рівня лужної фосфатази з розвитком рецидиву трансверзального звуження верхньої щелепи через 18 місяців після проведеного ортодонтичного лікування й оцінити її прогностичну значущість. Матеріали та методи дослідження. До дослідження було включено 42 дорослих пацієнтів віком 18–35 років із трансверзальним звуженням верхньої щелепи. Активність ЛФ у сироватці крові визначали до початку лікування, на 4-му та 8-му тижнях. Розраховували відносну зміну показника від початку лікування до 4-го тижня (d1), від 4-го до 8-го тижня (d2) та від початку лікування до 8-го тижня (d3). Віддалений результат оцінювали через 18 місяців. Стабільний результат встановлено у 24 пацієнтів, реци- див – у 18. Для статистичного аналізу застосовували порівняння груп, кореляційний аналіз Спірмена, однофакторну логістичну регресію та ROC-аналіз. Оптимальне порогове значення визначали за максимальним індексом Юдена. Introduction. The stability of maxillary expansion outcomes depends not only on the magnitude of the achieved expansion but also on the intensity of subsequent bone remodelling. Alkaline phosphatase (ALP) is an accessible laboratory marker associated with osteoblastic activity and bone mineralisation. However, the potential value of early changes in ALP activity for predicting the long-term outcomes of transverse maxillary constriction treatment in adults remains insufficiently investigated. Aim. To determine the association between early changes in alkaline phosphatase activity and relapse of transverse maxillary constriction 18 months after orthodontic treatment and to evaluate the prognostic value of this marker. Materials and methods. The study included 42 adult patients aged 18–35 years with transverse maxillary constriction. Serum ALP activity was measured before treatment and at weeks 4 and 8. Relative changes in ALP activity were calculated from baseline to week 4 (d1), from week 4 to week 8 (d2), and from baseline to week 8 (d3). Long-term treatment outcomes were assessed after 18 months. A stable outcome was recorded in 24 patients, whereas relapse was detected in 18 patients. Statistical analysis included between-group comparisons, Spearman’s rank correlation analysis, univariable logistic regression and receiver operating characteristic curve analysis. The optimal cut-off value was determined using the maximum Youden index. Results. The absolute values of serum ALP activity showed considerable individual variability and did not differ significantly between the groups at baseline or at weeks 4 and 8 (p > 0.05). An inverse association was found between all indicators of early changes in ALP activity and relapse: d1, rₛ = –0.417 (p = 0.006); d2, rₛ = –0.520 (p < 0.001); and d3, rₛ = –0.659 (p < 0.001). The relative change in ALP activity from baseline to week 8 was the most informative indicator. According to the logistic regression analysis, each one-percentage-point increase in d3 was associated with an approximately 30.2% reduction in the odds of relapse (β = –0.360 ± 0.109; odds ratio 0.70; 95% confidence interval 0.56–0.86; p = 0.001). The overall classification accuracy of the logistic model was 76.2%. The area under the receiver operating characteristic curve was 0.884. At a d3 cut-off value of ≤11.3%, sensitivity for identifying relapse was 100.0%, specificity was 70.8%, and the Youden index was 0.708. Conclusions. A smaller increase in serum ALP activity during the first eight weeks of orthodontic treatment was associated with a higher probability of transverse maxillary constriction relapse at 18 months. The d3 indicator may be used as an additional early laboratory marker for relapse risk assessment but should not be regarded as an independent diagnostic criterion. Further validation of the identified cut-off value in an independent patient sample is required.