Клініко-лабораторні особливості інфекційного мононуклеозу у дітей, викликаного вірусом Епштейна-Барр та цитомегаловірусом

Abstract

Вступ. Інфекційний мононуклеоз – розповсюджене захворювання серед дітей, етіологічним чинником якого можуть бути вірус Епштейна-Барр (ВЕБ) та цитомегаловірус (ЦМВ). Клінічно встановити етіологію захворювання складно. Мета дослідження: Визначити клініко-лабораторні особливості інфекційного мононуклезу (ІМ), викликаного ВЕБ та ЦМВ. Матеріал і методи. Проведено ретроспективний аналіз 28 історій хвороб дітей, що лікувалися з приводу інфекційного мононуклеозу на базі ОІКЛ м. Запоріжжя. З урахуванням проведеної етіологічної діагностики пацієнтів розділили на дві групи: I – 13 дітей з ІМ, який викликаний ВЕБ; II – 16 дітей з ІМ ЦМВ етіології. Проаналізовано клінічні дані та дані загального аналізу крові (ЗАК). Статистична обробка матеріалу проведена з використанням комп’ютерної програми XL. Отримані результати. Проведений аналіз показав, що за віком групи порівняння не відрізняються (7±5,8 років та 7,8 ±10,2 років, відповідно). Виявлено розбіжність діагнозів при госпіталізації. В I групі 5 (38,5%) госпіталізували з діагнозом лакунарна ангіна, двоє (15,4%) – катаральна ангіна, 6 (46,1%) – з ІМ. В II: половину – з діагнозом лакунарна ангіна, двоє (12,5%) – ГРВІ і лише третину – 6 (37,5%) з ІМ. Отже, вже на догоспітальному етапі ІМ, викликаний ВЕБ, у переважної більшості мав типовий перебіг, при тому, що у випадку ЦМВ-ІМ більшість направлені до стаціонару з іншими діагнозами. Всі пацієнти мали підвищення температури тіла: в межах субфебрильних (I група – 5 дітей (36,5%); II група – 3 дитини (18,8%)) та фебрильних (I гр. – 8 (61,5%); II гр. – 13 (81,3%)) цифр. Збільшення лімфатичних вузлів від 0,5-2 см спостерігалось у всіх пацієнтів I гр.(1,1±0,4 см) і у 13 дітей (81,3%) II групи (1,1±0,4см). Ангіна відмічена у 6 дітей (46,2%) з I та у 6 (37,5%) – з II групи. Одним з постійних клінічних симптомів було збільшення печінки у 12 пацієнтів (92,3%) I групи (1,79±0,84см), у всіх пацієнтів II групи (1,75±0,63см). Збільшення селезінки було в кожного третього пацієнта I групи (4 дитини – 30,7%) і лише у кожного восьмого – II групи (2 – 12,5%). Тобто, у дітей з ВЕБ-ІМ частіше спостерігалися типові симптоми захворювання у вигляді полілімфаденопатії та спленомегалії, що супроводжували субфедрильне збільшення температури тіла та прояви гострого тонзиліту, тоді як при захворюванні, що викликане ЦМВ, переважали симптоми, які характеризують загальну запальну реакцію організму – фебрильна температура тіла, а специфічні симптоми реєструвалися менше.