Комплексний підхід до проблеми впливу залишкового мономера на імунометаболічний профіль пацієнтів під час ортопедичного лікування незнімними тимчасовими конструкціями

Abstract

Мета роботи – дослідження клінічної ефективності застосування удосконаленої методики виготовлення тимчасових конструкцій та її поєднання з аплікаціями препарату гіалуронової кислоти та внутрішнім прийманням кверцетину. Матеріали та методи. Предмет дослідження – ротова рідина, яку збирали до препарування (I етап), через 7 діб після встановлення тимчасової конструкції (II етап), через 14 діб після встановлення постійної незнімної конструкції (III етап). У ротовій рідині досліджували вміст sIgA та показники стану окисного гомеостазу: глутатіон відновлений (ГВ), супе¬роксиддисмутазу (СОД), каталазу, уреазу та лізоцим. Вміст sIgA визначали за методикою імуноферментного аналізу, використовуючи реактиви «Вектор-Бест». ГВ, СОД, каталазу, уреазу та лізоцим досліджено в біохімічних спонтанних реакціях згідно з чинними рекомендаціями. Усіх пацієнтів поділили на 3 групи: І – контрольна, в якій застосовували стандартну методику виготовлення тимчасових конструкцій; ІІ – основна, для пацієнтів якої тимчасові конструкції виготовляли за удосконаленою методикою з вакуумуванням; пацієнтам ІІІ (основної) групи виготовляли тимчасові конструкції за удосконаленою методикою та паралельним застосуванням гіалуронової кислоти та кверцетину. Результати. Значуще підвищення рівня вмісту sIgA зареєстрували на другому етапі – через 7 діб після встановлення тимчасової ортопедичної конструкції (р < 0,05). Зафіксували вірогідну різницю значень між показниками І і ІІ та І і ІІІ груп на третьому етапі – р ˂ 0,001. Вірогідну різницю за рівнем активності СОД у ротовій рідині визначили між пацієн¬тами І та ІІІ групи після встановлення НОК (відповідно 1561,0 ± 36,0 у.о./хв і 1442,0 ± 28,0 у.о./хв, р < 0,05). На IІ етапі відмінність між групами порівняння І і ІІ за рівнем вмісту каталази була вірогідною на рівні р < 0,05: 6,54 ± 0,26 у.о./ хв і 5,30 ± 0,41 у.о./хв відповідно; відмінність між І і ІІІ групами була вірогідною на рівні р ˂ 0,01, показник каталази на ІІ етапі у ІІІ групі становив 4,86 ± 0,48 у.о./хв. На ІІІ етапі в І групі спостерігали дальше підвищення рівня каталази до 8,64 ± 0,29 у.о./хв, пацієнти ІІ і ІІІ групи мали вірогідно (р ˂ 0,001) кращий результат – 5,33 ± 0,33 у.о./хв і 4,48 ± 0,36 у.о./хв відповідно. На третьому етапі ортопедичного лікування в І групі дослідження показник лізоциму знизився до 39 ± 5 у.о./хв, у пацієнтів ІІ групи спостерігали його підвищення до 75 ± 6 у.о./хв, а у ІІІ групі показник стабілізувався, дорівнюючи 96 ± 4 у.о./хв, р ˂ 0,01. Висновки. Довели ефективність поєднаного застосування удосконаленої методики протезування, препаратів гіалуро¬нової кислоти та кверцетину. Зважаючи на експериментально-клінічні результати, які отримали, можна стверджувати: найбільш ефективним є саме комплексний підхід до проблеми впливу залишкового мономера на імунометаболічний профіль пацієнтів під час ортопедичного лікування незнімними тимчасовими конструкціями. Цель работы – исследование клинической эффективности применения усовершенствованной методики изготовления временных конструкций и ее сочетание с аппликациями препарата гиалуроновой кислоты и внутренним приемом кверцетина. Материалы и методы. Предмет исследования – ротовая жидкость, которую собирали до препарирования (I этап), через 7 суток после установления временной конструкции (II этап), через 14 дней после установления постоянной несъемной конструкции (III этап). В ротовой жидкости определяли содержание sIgA и показатели состояния окисли¬тельного гомеостаза: глутатиона восстановленного (ГВ), супероксиддисмутазы (СОД), каталазы, уреазы и лизоцима. Содержание sIgA определяли по методике иммуноферментного анализа с использованием реактивов «Вектор-Бест». ГВ, СОД, каталаза, уреаза и лизоцим исследованы в биохимических спонтанных реакциях в соответствии с действую¬щими рекомендациями. Пациентов поделили на 3 группы: I – контрольная, в которой применяли стандартную методику изготовления временных конструкций; II – основная, для пациентов которой временные конструкции изготавливали по усовершенствованной методике с вакуумированием; пациентам ІІІ (основной) группы изготавливали временные конструкции с усовершенствованной методикой и параллельным применением гиалуроновой кислоты и кверцетина. Результаты. Значимое повышение уровня содержания sIgA зарегистрировано на втором этапе – через 7 суток после установления временной ортопедической конструкции (р < 0,05). При этом зафиксирована достоверная разница зна¬чений между показателями I и II, I и III групп на третьем этапе – р ˂ 0,001. Достоверное различие по уровню активности СОД в ротовой жидкости отмечено между пациентами I и III групп после установления НОК (1561,0 ± 36,0 у.е./мин и 1442,0 ± 28,0 у.е./мин соответственно, р < 0,05). На I и этапе различие между группами сравнения I и II по уровню со¬держания каталазы было достоверным на уровне р < 0,05 – 6,54 ± 0,26 у.е./мин и 5,30 ± 0,41 у.е./мин соответственно; разница между I и III группами была достоверной на уровне р ˂ 0,01, показатель каталазы на втором этапе в III группе составил 4,86 ± 0,48 у.е./мин. На III этапе в I группе отмечено дальнейшее повышение уровня каталазы до 8,64 ± 0,29 у.е./мин, пациенты II и III групп имели достоверно (р ˂ 0,001) лучший результат – 5,33 ± 0, 33 у.е./мин и 4,48 ± 0,36 у.е./мин соответственно. На третьем этапе ортопедического лечения в I группе исследования показатель лизоцима снизился до 39 ± 5 у.е./мин, у пациентов II группы отмечено повышение результата до 75 ± 6 у.е./мин, а в III группе показатель стабилизируется и равняется 96 ± 4 у.е./мин., р ˂ 0,01. Выводы. Доказана эффективность сочетанного применения усовершенствованной методики протезирования и пре¬паратов гиалуроновой кислоты и кверцетина. На основании полученных экспериментально-клинических результатов можно утверждать, что именно комплексный подход к проблеме влияния остаточного мономера на иммунометаболич¬ний профиль пациентов при ортопедическом лечении несъемными временными конструкциями является наиболее эффективным. The purpose of this work was to study the clinical effectiveness of the application of an advanced method of manufacturing temporary structures and its combination with the applications of hyaluronic acid and the internal administration of quercetin. Materials and methods. The subject of the study was the oral fluid, which was collected before preparation (stage I), 7 days after the establishment of the temporary structure (stage II), 14 days after the installation of permanent non-removable structure (stage III). In the oral fluid, the level of sIgA content and indicators of the state of oxidative homeostasis: reduced glutathione (RG), superoxide dismutase (SOD), catalase, urease and lysozyme were studied. The level of sIgA content was determined using the technique of immunoassay analysis using Vector-Best reagents. RG, SOD, catalase, urease and lysozyme have been investigated in biochemical spontaneous reactions, in accordance with the recommendations of existing methods. All patients were divided into 3 groups: I – control group, which used the standard methodology for the manufacture of temporary structures; ІІ – the main, for patients whose temporary structures were made according to an improved technique with evac¬uation; for the patients of the III (main) group temporary structures with the advanced technique and the parallel application of hyaluronic acid and quercetin were made. Results. Significant increase in the level of sIgA content was registered at the second stage – 7 days after the establishment of a temporary orthopedic construction (P < 0.05). At the same time, the reliable difference between the values of the indicators of I and II, I and III groups at the third stage was recorded – P ˂ 0.001. Significant differences in the level of activity of SOD in oral fluid were achieved between patients of groups I and III after the establishment of NOCs (respectively (1561.0 ± 36.0) с.u./ min and (1442.0 ± 28.0) с.u./min, P < 0.05). At ІІ stage, the difference between the groups of comparison I and II by the level of catalase content was reliable at the level P < 0.05 – (6.54 ± 0.26) с.u./min and (5.3 ± 0.41) с.u./min, respectively, while the difference between I and III groups was reliable at P ˂ 0.01, the catalase index at the ІІ stage was(4.86 ± 0.48) с.u./min in the third group. At the third stage, in the It group, there was a further increase in the catalase to (8.64 ± 0.29) с.u./min, while the second and third group of patients had a significantly (P ˂ 0.001) better result – (5.33 ± 0.33) с.u./min and (4.48 ± 0.36) с.u./min, respectively. At the third stage of orthopedic treatment in the I group the lysozyme index is reduced to (39 ± 5) с.u./ min, whereas in patients of group ІІ there is an increase in the result to (75 ± 6) с.u./min, and in ІІІ group it is completely stabilized, equaling (96 ± 4) c.u./min, P ˂ 0.01. Conclusions. Thus, by combining the use of the advanced prosthetic technique and the preparations of hyaluronic acid and quercetin, we have proved the effectiveness of this method and on the basis of the experimental and clinical results, we can safely assert that it is a complex approach to the problem of the effect of residual monomer on the immune-metabolic profile of patients with orthopedic treatment of non-removable temporary constructions to be the most effective.