Comparative study of the effectiveness of antihistamine preparations in the treatment of patients with atopic dermatitis

Abstract

The objective of the study – to determine the comparative effectiveness of І-generation antihistamines and active metabolites of II-generation in treatment of patients with atopic dermatitis. Materials and methods. The study included 40 patients with atopic dermatitis. SCORAD scale was used for the assessment of the disease severity and Ukrainian translation of the Dermatology Life Quality Index – for the quality of life assessment. Patients were randomized into two groups that received I generation antihistamines and active metabolites of the II generation. Student’s criterion or Wilcoxon criterion was used for statistical analyses. Normality of data distribution was verified using Shapiro–Wilk criterion. Results. A high ΔSCORAD (%) was observed in patients, who used I generation antihistamines. The significantly higher DLQI was in the group which used active metabolites of the II generation. ΔDLQI (%) was significantly lower in patients from the comparison group compared with individuals from the main group. Significant differences in neuroticism and state anxiety were obtained in patients from main and comparative groups with lower values in patients taking I generation antihistamines. In the group of patients before the start of treatment, the state of subdepression was noted, and in those of the main group there were no depressive symptoms at the end of the course of therapy. Conclusions. First-generation antihistamines are more effective in the treatment of atopic dermatitis compared to the active metabolites of second-generation, as evidenced by significant differences in SCORAD, ΔSCORAD (%), the severity of pruritus between groups of patients after completion of treatment. I-generation antihistamines indirectly have a positive effect on the quality of life, anxiety, depression and neuroticism, which explains the need for their priority choice in the treatment of atopic dermatitis. Мета роботи – визначення порівняльної ефективності антигістамінних препаратів І покоління та активних метаболітів препаратів ІІ покоління в лікуванні хворих на атопічний дерматит. Матеріали та методи. У дослідження включили 40 осіб, які хворі на атопічний дерматит. Шкалу SCORAD використовували для оцінювання тяжкості захворювання. Якість життя оцінювали відповідно до українського перекладу Dermatology Life Quality Index. Хворі на атопічний дерматит рандомізовані у 2 терапевтичні групи, які отримували антигістамінні препарати І покоління або активні метаболіти препаратів ІІ покоління. Критерій Стьюдента або критерій Вілкоксона використовували для статистичного аналізу залежно від нормальності розподілу. Нормальність розподілу даних визначали за критерієм Шапіро–Уїлка. Результати. Високий показник Δ SCORAD (%) визначили у хворих, які отримували антигістамінні препарати І покоління. Вірогідно вищим індекс DLQI був у групі осіб після застосування активних метаболітів антигістамінних препаратів ІІ покоління. Встановили, що показник ΔDLQI (%) був вірогідно нижчим у пацієнтів із групи порівняння щодо осіб з основної групи. Між основною та порівняльною групами пацієнтів встановили вірогідну різницю за рівнями невротизації та ситуативної тривожності з меншими значеннями в осіб, які отримували антигістамінні препарати І покоління. У групі пацієнтів до початку лікування відзначали стан субдепресії згідно з інтегральним показником за шкалою Бека, а в осіб основної групи після завершення курсу терапії не спостерігали депресивні симптоми. Висновки. Антигістамінні препарати І покоління є ефективнішими в лікуванні атопічного дерматиту порівняно з активними метаболітами препаратів ІІ покоління, що підтверджується статистично вірогідною різницею в бальній оцінці за шкалою SCORAD, ΔSCORAD (%), у вираженості свербежу та його об’єктивної ознаки – екскоріацій – між групами пацієнтів після завершення курсу лікування. Антигістамінні препарати І покоління опосередковано чинять позитивний ефект щодо якості життя, рівнів тривожності, депресії та невротизації пацієнтів, що пояснює необхідність їх пріоритетного вибору під час лікування атопічного дерматиту.Цель работы – определение сравнительной эффективности антигистаминных препаратов І поколения и активных метаболитов препаратов ІІ поколения в лечении больных атопическим дерматитом. Материалы и методы. В исследование включили 40 больных атопическим дерматитом. Шкалу SCORAD использовали для оценки тяжести заболевания. Качество жизни оценивали соответственно украинскому переводу Dermatology Life Quality Index. Больные атопическим дерматитом рандомизированы в 2 терапевтические группы, которые получали антигиста Уилкоксона использовали для статистического анализа в зависимости от нормальности распределения. Нормальность распределения данных определяли по критерию Шапиро–Уилка. Результаты. Высокий показатель ΔSCORAD (%) отмечен у больных, принимавших антигистаминные препараты І поколения. Достоверно более высоким индекс DLQI был в группе лиц после применения активных метаболитов препаратов ІІ поколения. Установлено, что показатель ΔDLQI (%) достоверно ниже у пациентов из группы сравнения по сравнению с лицами из основной группы. Между основной и сравнительной группами пациентов получены достоверные различия по уровням невротизации и ситуативной тревожности с меньшими значениями у лиц, принимавших антигистаминные препараты І поколения. В группе пациентов до начала лечения отмечено состояние субдепрессии согласно интегрального показателя по шкале Бека, а у лиц основной группы по завершению курса терапии не установлены депрессивные симптомы. Выводы. Антигистаминные препараты І поколения более эффективны в лечении атопического дерматита по сравнению с активными метаболитами препаратов ІІ поколения, что подтверждается статистически достоверными различиями в балльной оценке по шкале SCORAD, ΔSCORAD (%), выраженности зуда и его объективного признака – экскориаций – между группами пациентов после завершения курса лечения. Антигистаминные препараты І поколения опосредовано оказывают положительный эффект относительно качества жизни, уровней тревожности, депрессии и невротизации пациентов, что объясняет необходимость их приоритетного выбора в лечении атопического дерматита.