Features of pregnancy course in women with chemoresistant tuberculosis (a literature review)

Abstract

Tuberculosis is a global cause of morbidity among women of reproductive age, constituting a serious maternal and perinatal risk in both developed and developing countries. Tuberculosis is the third highest cause of death in women of reproductive age. At the same time, the frequency of diagnosing a specific process in pregnant women and pregnancy in women with tuberculosis is almost the same. Today, against this background, the treatment of chemoresistant tuberculosis (CR-TB) in pregnant women remains controversial. The purpose. To conduct a review of current literature sources in order to determine the characteristics of gestation in women with CR-TB, which will assist clinicians in the management of such patients. Results. In pregnant women, extrapulmonary and pulmonary forms of tuberculosis incidence are almost the same. Chest X-ray examination in pregnant women should not be avoided, since the radiation risk for the fetus is insignificant when the abdominal cavity shielding. In women with tuberculosis, childbirth occurs on average at the 38th week of pregnancy, and premature labor is associated with tuberculosis progression. In pregnant women with tuberculosis, the incidence of chorioamnionitis, gestosis, premature birth, anemia, pneumonia, maternal and perinatal mortality is higher than in pregnant women without tuberculosis. Newborns have an increased risk of a premature birth, congenital tuberculosis, intrauterine growth retardation, congenital abnormalities, and distress syndrome. A high frequency of these pathologies in pregnant women and newborns largely depends on tuberculosis progression, chemoresistance of mycobacterium tuberculosis and the adequacy of anti-mycobacterial therapy. Untreated CR-TB is associated with higher maternal mortality, an increased risk of vertical transmission of tuberculosis, spontaneous miscarriage, intrauterine growth restriction, premature birth, increased neonatal mortality. Breastfeeding is possible if there is a sputum culture conversion in mother. The risk of toxic reactions to anti-tuberculosis drugs in breastfed infants is low and may be minimized if a mother with tuberculosis takes medications immediately after breastfeeding. Medical indications for artificial termination of pregnancy at 12–22 weeks’ gestation are severe forms of tuberculosis: disseminated, progressive, chemoresistant, with severe complications. Conclusions. Considering the analysis of the literature, all pregnant women should be prescribed treatment for CR-TB with second-line anti-tuberculosis drugs based on the drug sensitivity test starting from the second trimester (if a patient is HIV-negative or not in a critical state) with the exception of drugs such as amikacin, streptomycin, prothionamide and ethionamide. A timely and adequate anti-mycobacterial therapy is the key to successful pregnancy outcome. Pregnancy follow-up among women with CR-TB should be based on an interdisciplinary approach including a team of physicians such as a tuberculosis specialist, obstetrician, neonatologist, and public health expert. Туберкульоз – глобальна причина захворюваності серед жінок репродуктивного віку, що становить серйозну материнську та перинатальну небезпеку як у розвинених країнах, так і країнах, що розвиваються. Туберкульоз посідає 3 місце серед причин смертності жінок репродуктивного віку. При цьому спостерігається майже однакова частота як діагностики специфічного процесу у вагітних, так і вагітності у хворих жінок на туберкульоз. Нині у світі на цьому тлі лікування хіміорезистентного туберкульозу (ХРТБ) у вагітних залишається спірним. Мета роботи – огляд сучасних літературних джерел щодо встановлення особливостей перебігу вагітності у хворих на ХРТБ, що допоможе клініцистам-практикам у визначенні тактики ведення таких пацієнток. Результати. У вагітних жінок позалегеневі та легеневі форми туберкульозу виявляють з майже однаковою частотою. Не треба боятися проводити рентгенографію органів грудної порожнини у вагітних, оскільки під час екранування черевної порожнини ризик опромінення плода є незначним. У хворих жінок на туберкульоз пологи в середньому відбуваються на 38 тижні вагітності, а передчасні пологи пов’язані з прогресуванням туберкульозного процесу. У вагітних, які хворі на туберкульоз, вірогідно частіше порівняно з вагітними без туберкульозу виникають хоріоамніоніт, гестози, передчасні пологи, анемія, пневмонія, висока материнська та перинатальна смертність. У новонароджених є підвищений ризик недоношення, вродженого туберкульозу, внутрішньоутробного обмеження росту плода, вроджених аномалій і дистрес-синдрому. Висока частота розвитку вказаних ризиків у вагітних і новонароджених вірогідно залежить від прогресування туберкульозу, хіміорезистентності мікобактерії туберкульозу та адекватності антимікобактеріальної терапії. Не лікований ХРТБ пов’язують із вищою материнською смертністю, підвищеним ризиком вертикальної передачі туберкульозу, мимовільними викиднями, обмеженням росту плода, передчасними пологами, підвищеною неонатальною смертністю. Грудне вигодовування мож¬ливе за відсутності бактеріовиділення в матері. Ризик токсичних реакцій на протитуберкульозні препарати в дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, низький, і його можливо звести до мінімуму, якщо мати, хвора на туберкульоз, приймає препарати відразу після годування дитини. Медичними показаннями штучного переривання вагітності, строк якої становить від 12 до 22 тижнів, є тяжкі форми туберкульозу: поширена, прогресуюча, хіміорезистентна, з тяжкими ускладненнями. Висновки. Враховуючи аналіз літератури, лікування ХРТБ протитуберкульозними препаратами ІІ ряду з урахуванням тесту медикаментозної чутливості необхідно призначати всім вагітним, починаючи з ІІ триместру (за умови, якщо пацієнтка ВІЛ-негативна або не у критичному стані) з виключенням таких препаратів, як амікацин, стрептоміцин, протіонамід та етіонамід. Своєчасна і адекватна антимікобактеріальна терапія є запорукою успішного завершення вагітності. Ведення вагітних жінок, які хворі на ХРТБ, повинно мати міждисциплінарний підхід із командою таких лікарів, як фтизіатр, акушер, неонатолог та експерт з охорони здоров’я. Туберкулез – глобальная причина заболеваемости среди женщин репродуктивного возраста, что является серьезной материнской и перинатальной опасностью как в развитых, так и в развивающихся странах. Туберкулез стоит на 3 месте среди причин смертности женщин репродуктивного возраста. При этом наблюдается почти одинаковая частота как диагностики специфического процесса у беременных, так и беременности у больных туберкулезом. На этом фоне сегодня в мире лечение химиорезистентного туберкулеза (ХРТБ) у беременных остается спорным. Цель работы – обзор современных литературных источников для установления особенностей течения беременности у больных ХРТБ, что окажет помощь практикующим клиницистам в тактике ведения таких пациенток. Результаты. У беременных женщин внелегочные и легочные формы туберкулеза встречаются практически с одинаковой частотой. Не надо бояться проводить рентгенографию органов грудной полости у беременных, поскольку при экранировании брюшной полости риск облучения плода незначительный. У женщин, больных туберкулезом, роды в среднем происходят на 38 неделе беременности, а преждевременные роды связаны с прогрессированием туберкулезного процесса. У беременных, больных туберкулезом, достоверно чаще по сравнению с беременными без туберкулеза возникают хориоамнионит, гестоз, преждевременные роды, анемия, пневмония, высокие материнская и перинатальная смертность. У новорожденных существует повышенный риск недоношенности, врожденного туберкулеза, внутриутробного ограничения роста плода, врожденных аномалий и дистресс-синдрома. Высокая частота развития указанных рисков у беременных и новорожденных достоверно зависит от прогрессирования туберкулеза, химиорезистентности микобактерии туберкулеза и адекватности антимикобактериальной терапии. Не леченный ХРТБ связан с более высокой материнской смертностью, повышенным риском вертикальной передачи туберкулеза, самопроизвольными выкидышами, ограничением роста плода, преждевременными родами, повышенной неонатальной смертностью. Грудное вскармливание возможно при отсутствии бактериовыделения у матери. Риск токсических реакций на противотуберкулезные препараты у детей, находящихся на грудном вскармливании, низкий, и его можно свести к минимуму, если мать, больная туберкулезом, принимает препараты сразу после кормления ребенка. Медицинские показания искусственного прерывания беременности, срок которой составляет от 12 до 22 недель, – тяжелые формы туберкулеза: распространенная, прогрессирующая, химиорезистентная, с тяжелыми осложнениями. Выводы. Учитывая проведенный анализ литературы, лечение ХРТБ противотуберкулезными препаратами II ряда с учетом теста медикаментозной чувствительности необходимо назначать всем беременным, начиная со II триместра (при условии, что пациентка ВИЧ-отрицательная или не в критическом состоянии) с исключением таких препаратов, как амикацин, стрептомицин, протионамид и этионамид. Своевременная и адекватная антимикобактериальная терапия является залогом успешного завершения беременности. Ведение беременных, больных ХРТБ, должно иметь междисциплинарный подход с командой таких врачей, как фтизиатр, акушер, неонатолог и эксперт здравоохранения.