Особливості психоемоційного стану та когнітивних функцій у пацієнтів із ранніми стадіями хвороби Паркінсона

Abstract

Мета роботи – оцінювання психоемоційного стану та когнітивних функцій у пацієнтів із ранніми стадіями хвороби Паркінсона (ХП), використовуючи нейропсихологічне і нейрофізіологічне обстеження. Матеріали та методи. У дослідження залучили 40 пацієнтів із ХП на І–ІІ стадіях за Хен-Яром (19 пацієнтів із І стадією ХП і 21 пацієнт із ІІ стадією ХП), яким здійснили оцінювання соматичного та неврологічного статусів, вираженості симптомів ХП за уніфікованою шкалою оцінювання MDS UPDRS, психоемоційного стану за шкалою депресії Бека, шкалою апатії Starkstein, шкалою Zung для самооцінювання тривоги, анкетою оцінювання нічного сну, бостонським тестом на стресостійкість і дослідження когнітивних функцій за Монреальською шкалою когнітивного оцінювання – MоСА та методом когнітивних викликаних потенціалів (КВП) Р300. Результати. За показниками уніфікованої шкали оцінювання MDS UPDRS, залежно від стадії ХП спостерігали вірогідне збільшення вираженості симптомів ХП і за сумарною кількістю балів (р ˂ 0,001), і за окремими частинами шкали. Встановили вірогідне порушення психоемоційного стану: збільшення рівня тривоги за шкалою Zung (p = 0,02), вираженості апатії (p = 0,026) за шкалою Starkstein при прогресуванні стадії ХП. Результати нейропсихологічного тестування дали можливість установити вірогідне погіршення показників когнітивних функцій за шкалою МоСА (р = 0,003) у 87,5 % пацієнтів. За результатами нейрофізіологічного дослідження при прогресуванні стадії ХП спостерігали вірогідне подовження латентного періоду (ЛП) N2 у правому фронтальному відведенні (р = 0,05) та подовження ЛП Р300 (р ˂ 0,01) в усіх відведеннях. Висновки. Виявили вірогідну відмінність між вираженістю не лише моторних, але й немоторних симптомів ХП у паієнтів із І та ІІ стадіями захворювання за уніфікованою шкалою оцінювання MDS UPDRS. У пацієнтів із ІІ стадією ХП, які брали участь у дослідженні, встановили вірогідно вираженіші порушення когнітивних функцій, рівень тривожності та апатії, ніж у пацієнтів із І стадією захворювання. Відмінність за вираженістю порушень когнітивних функцій залежно від стадії ХП підтверджується вірогідним подовженням ЛП Р300 у пацієнтів із ІІ стадією ХП. The purpose of the study was to assess psychoemotional and cognitive characteristics in patients at the early stages of Parkinson’s disease (PD) by neuropsychological and neurophysiological examinations. Materials and methods. A total of 40 PD patients with Hoehn and Yahr stage I–II (19 patients with stage I PD and 21 patients with stage II PD) were examined. A general physical examination and examination of the nervous system were performed in each group of patients. Neuropsychological characteristics were studied with the Unified Parkinson’s Disease Rating Scale (MDS UPDRS), the Beck Depression Inventory, Starkstein Apathy Scale, Zung Anxiety Rating Scale, Vein Night Sleep Scale, Boston Stress Test. The cognitive functions were examined by the Montreal Cognitive Assessment (MoCA) scale and cognitive evoked potentials (CEP) P300. Results. A significant increase in PD symptoms (motor and non-motor) severity (P ˂ 0.001) according to MDS UPDRS data depending on PD stage was found. The anxiety level (P = 0.02) according to Zung Anxiety Rating Scale data and apathy level (P = 0.026) measured by Starkstein Apathy Scale, were significantly higher at stage II PD. Cognitive impairments were worsened according to the MoCA scale (P = 0.003) in 87.5 % of the patients. The prolongation of N2 latency in the right frontal area (P = 0.05) and P300 latency in all brain areas (P ˂ 0.01) were observed in stage II PD patients. Conclusions. There was a significant difference between PD symptoms severity (motor and non-motor) in stage I and II PD patients according to MDS UPDRS. Stage II PD patients were characterized by worse cognitive impairments, increased level of anxiety and apathy as compared to stage I PD patients. The difference between cognitive decline severity in patients with PD depending on the stage was confirmed by P300 latency prolongation in stage II PD patients. Цель работы – оценка психоэмоционального состояния и когнитивных функций у пациентов на ранних стадиях болезни Паркинсона (БП) с использованием нейропсихологического и нейрофизиологического обследования.Материалы и методы. В исследование включили 40 пациентов с БП на І–ІІ стадиях по Хен-Яру (19 пациентов с І стадией БП и 21 пациент на ІІ стадии БП), которым выполнили оценивание соматического и неврологического статусов, выраженности симптомов БП по унифицированной шкале оценки MDS UPDRS, оценивание психоэмоционального состояния по шкале депрессии Бека, шкале апатии Starkstein, шкале Zung для самооценки тревоги, анкете оценки ночного сна, бостонскому тесту на стрессоустойчивость, а также исследование когнитивных функций по Монреальской шкале когнитивной оценки – MоСА и методом когнитивных вызванных потенциалов (КВП) Р300. Результаты. По показателям унифицированной шкалы оценки БП MDS UPDRS, в зависимости от стадии БП наблюдали достоверное увеличение выраженности симптомов БП как по суммарному количеству баллов (р ˂ 0,001), так и по отдельным частям шкалы. Установлено достоверное нарушение психоэмоционального состояния в виде увеличения уровня тревоги по шкале Zung (p = 0,02) и выраженности апатии (p = 0,026) по шкале Starkstein при прогрессировании стадии БП. Результаты нейропсихологического тестирования позволили установить достоверное ухудшение показателей когнитивных функций по шкале МоСА (р = 0,003) у 87,5 % пациентов. По результатам нейрофизиологического исследования, при прогрессировании стадии БП наблюдали достоверное удлинение латентного периода (ЛП) N2 в правом фронтальном отведении (р = 0,05) и удлинение ЛП Р300 (р ˂ 0,01) во всех отведениях. Выводы. Установлено достоверное отличие между выраженностью не только моторных, но и немоторных симптомов БП у пациентов на І и ІІ стадиях заболевания по унифицированной шкале оценки MDS UPDRS. У пациентов на ІІ стадии БП, которые участвовали в исследовании, отмечено достоверно более выраженное нарушение когнитивных функций, уровень тревожности и апатии, чем у пациентов на І стадии заболевания. Отличие в выраженности нарушений когнитивных функций в зависимости от стадии БП подтверждается достоверным удлинением ЛП Р300 у пациентов на ІІ стадии БП.