Поняття, ознаки та види корупції як негативного соціального явища

Abstract

У статті проаналізовано різні доктринальні підходи, що інтерпретують корупцію як негативне соціальне явище, а також нормативно-правову базу, що містить вищенаведену дефініцію. Крім того, розглянуто класифікацію корупції на види за різними критеріями, зокрема: за сферами соціального буття, залежно від характеру дій суб’єктів корупції, за способами здійснення. Автор пропонує власну класифікацію корупції за суб’єктами та залежно від сфери здійснення економічної діяльності. На основі проаналізованого матеріалу автором запропоновано ознаки та власне визначення корупції, а також запропоновано виділяти дві моделі суспільних відносин, які характеризують корупцію: модель «корупційного ринку» та модель «корупційного вимагання». Під час наукового аналізу поняття «корупція» необхідно підкреслити, що корупціонером є не тільки особа, що використовує свої службові повноваження для отримання неправомірної вигоди, але і особа, що надає цю неправомірну вигоду для отримання іншої неправомірної вигоди у вигляді певних соціальних благ (престижна посада, диплом про вищу освіту, медичні послуги і т. д.). По суті, в даних випадках існує «ринок» неправомірного отримання соціальних благ, суб’єкти корупції є «продавцями» та «покупцями» неправомірно отриманих соціальних благ. Тому умовно такі соціальні відносини можна назвати «корупційним ринком», а їхніх учасників, що взаємовигідно домовляються між собою, – «корупційним продавцем» та «корупційним покупцем» відповідно. Однак вищеописана ситуація має місце не завжди. Адже корупційні відносини далеко не у всіх випадках вписуються в модель «корупційного ринку». Іноді суб’єкт, що наділений певними службовими повноваженнями, нав’язує своїм партнерам свої «корупційні послуги», вимагаючи від них певну неправомірну вимогу за певні дії чи утримання від них (наприклад, поставити оцінку, пролікувати в лікарні, підписати певні документи дозвільного характеру). Таку модель корупційних відносин можна умовно назвати «корупційним вимаганням», а її учасників – «корупційним вимагачем» та «жертвою корупції» відповідно. Окрім корупції, вирізняють достатньо схоже соціальне явище, яке можна назвати діяльністю, пов’язаною з корупцією. Це порушення певних процедур та норм, передбачених антикорупційним законодавством, які не містять ознак корупції. Наприклад, несвоєчасне подання декларації або повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб’єктами декларування, порушення норм запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. The article analyzes various doctrinal approaches that interpret corruption as a negative social phenomenon, as well as the legal framework that contains the above definition. In addition, the classification of corruption into types by different criteria is considered, in particular: by sphere of social existence, depending on the nature of the actions of the subjects of corruption, by the methods of implementation. The author proposes his own classification of corruption by subjects and depending on the sphere of economic activity. On the basis of the analyzed material, the author suggested signs and own definition of corruption, and proposed two models of public relations that characterize corruption: the model of “corruption market” and the model of “corruption extortion”. In the scientific analysis of the concept of “corruption” it should be emphasized that a corrupt person is not only a person who uses his / her official powers to obtain an undue benefit, but also a person who provides this undue advantage to obtain other undue advantage in the form of certain social benefits (prestigious benefits, diploma of higher education, medical services, etc.). In fact, in these cases, there is a “market” for the misappropriation of social goods, and the entities of corruption are “sellers” and “buyers” of the misappropriation of social goods. Therefore, such social relations can be conditionally termed the “corruption market”, and their participants mutually agreeing among themselves “the corruption seller” and “the corruption buyer” respectively. However, the above situation does not always occur. Corruption relations do not in all cases fit into the “corruption market” model. Sometimes, an entity with certain powers of authority imposes on its partners its “corruption services”, requiring them to make some unlawful request for certainactions or abstaining from them (for example, to make an assessment, to be treated in a hospital, to sign certain permits) . Such a model of corruption relations can be conditionally called “corruption extortion” and its participants “corruption extortionist” and “victim of corruption” respectively. In addition to corruption, they distinguish a sufficiently similar social phenomenon that can be called corruption-related activity. This is a violation of certain anti-corruption procedures and norms that do not contain any signs of corruption. For example, late filing of a declaration or notification of significant changes in property status by the subjects of declaration, violation of rules of prevention and settlement of conflicts of interest.