Биомеханические аспекты развития вывиха бедра при эндопротезировании тазобедренного сустава

Abstract

Резюме. На основании обзора литературы отечественных и зарубежных авторов проведен анализ биомеханических аспектов возникновения вывиха эндопротеза бедра, оценка зависимости возможности возникновения вывиха от состояния окружающих мягких тканей и капсульно-связочного аппарата после эндопротезирования. Факторы риска вывиха эндопротеза бедра многочисленны и разнообразны. Многие факторы риска связаны с хирургической техникой, геометрическим дизайном имплантата, а таюке с ориентацией как бедренного, так и вертлужного компонента во время их установки. Тем не менее один фактор, по которому единодушно согласны ортопеды, заключается в том, что нарушение целостности мягких тканей тазобедренного сустава явно предрасполагает к риску возникновения вывиха бедренного компонента эндопротеза. Было установлено, что для самой тонкой капсулы (1 мм) пиковая устойчивость к вывихам достигала всего 53 % от таковой при толщине капсулы 3,5 мм и составляла лишь 31 % от максимальной толщины капсулы — 6 мм. Кроме того, важна локализация дефекта: в задней и заднелатеральной области как со стороны ацетабулярного, так и со стороны бедренного компонента отмечается значительное снижение силы воздействия, вызывающей вывих, — более чем на 50% относительно уровня интактной капсулы. Восстановление таких дефектов возвращает пиковые значения момента сопротивления в пределах 10-20 % от базового уровня. Таким образом, определяется очевидная зависимость от сохранности мягких тканей сустава как фактора, влияющего на нестабильность и вызывающего осложнение в виде вывиха эндопротеза бедра. Особого внимания заслуживает выявление наиболее эффективных стратегий хирургического восстановления дефектов капсулы и окружающих мягких тканей сустава, что подразумевает необходимость тщательного восстановления задних капсульных структур в максимально возможной степени как при первичной, так и при ревизионной хирургии. Резюме. На підставі огляду літератури вітчизняних і закордонних авторів проведено аналіз біомеханічних аспектів виникнення вивиху еццопротеза стегна, проведена оцінка залежності можливості виникнення вивиху від стану оточуючих м’яких тканин і капсульно- зв’язкового апарату після ендопротезування. Фактори ризику вивиху еццопротеза стегна численні й різноманітні. Багато факторів ризику пов’язані з хірургічною технікою, геометричним дизайном імплантату, а такожз орієнтацією як стегнового, такі вертлюгового компонента під час ж установки. Проте один фактор, з яким одностайно згодні ортопеди, полягає в тому, що порушення цілісності м’яких тканин тазостегнового суглоба веде до ризику виникнення вивиху стегнового компонента еццопротеза. Було встановлено, щодня най- тоншої капсули (1 мм) пікова стійкість до вивихів досягала всього 53 % від такої при товщині капсули 3,5 мм і становила лише 31 % від максимальної товщини капсули — 6 мм, крім того, важлива локалізація дефекту: в задній і заднюлагеральній ділянці як з боку ацетабулярного, так і з боку стегнового компонента відзначається значне зниження сили впливу, що викликає вивих, більш ніж на 50 % щодо рівня інтактної капсули Відновлення таких дефектів повертає пікові значення моменту опору в межах 10—20 % від базового рівня. Таким чином, визначається очевидна залежнісіь від збереження м’яких тканин суглоба як чинника, що впливає на нестабільність і викликає ускладнення у вигляді вивиху ендопротеза стегна. На особливу увагу заслуговує виявлення найбільш ефективних стратегій хірургічного відновлення дефектів капсули інавколишніхм’якихтканин суглоба, що має на увазі необхідність ретельного від новлення задніх капсульних структур у максимально можливій мірі як при первинній, так і при ревізійній хірургії. Abstract. Based on a review of the literature of domestic and foreign authors, an analysis of the biomechanical aspects of the development of a dislocation of the femur endoprosthesis was made, an assessment was made of the dependence of the possibility of the development of a dislocation on the condition of the surrounding soft tissues and the capsular- ligament apparatus after endoprosthetics. The risk factors for dislocation of the hip endoprosthesis are numerous and varied. Many risk factors are associated with surgical technique, geometric design of the implant, and with orientation of both the femoral and acetabular components during their installation. Nevertheless, one factor unanimously agreed by orthopedists is that a violation of the integrity of the soft tissues of the hip joint clearly predisposes to the risk of dislocation of the femoral component of the endoprosthesis. It was found that for the thinnest capsule (1 mm) the peak resistance to dislocations reached only 53 % of that at a capsule thickness of 3.5 mm and reached only 31 % of the maximum capsule thickness of 6 mm, in addition, the localization of the defect is important: in the back And the posterolateral region, both from the side of the acetabular and from the femoral component, there is a significant decrease in the force of action causing the dislocation, by more than 50 % relative to the level of the intact capsule. The recovery of such defects returns the peak values of the resistance moment within 10-20 % of the baseline. Thus, an obvious dependence on the safety of the soft tissues of the joint is defined as a factor that affects instability and causes a complication in the form of a dislocation of the hip endoprosthesis. Particular attention should be paid to identifying the most effective strategies for surgical repair of capsule defects and surrounding soft tissues of the joint, which implies the need to carefully restore the posterior capsular structures as much as possible, both in primary and revision surgery.