Анализ результатов применения различных методов фиксации трансплантата при пластике передней крестообразной связки коленного сустава

Abstract

Восстановление передней крестообразной связки (ПКС) — одна из наиболее часто выполняемых операций в ортопедической практике. Однако сохраняется достаточно высокая частота неудовлетворительных результатов лечения, которая достигает 5–25 % [3, 4, 6, 9, 10, 13]. Исходя из развития пластики ПКС, необходимо отдельно рассматривать выбор трансплантата, способы его фиксации и методику формирования каналов. Эти три составляющие в равной степени важны для успешного проведения хирургического вмешательства. В представленной работе мы хотели обратить внимание на большое количество имплантатов для фиксации трансплантата, с помощью которого восстанавливают ПКС. Эволюция этих фиксаторов началась с титановых интерферирующих винтов. Позднее начали применять биоабсорбируемые винты из полимолочной кислоты, которые используют до сих пор. С успехом применяют интерферирующие винты из керамики и композитных материалов. За последние 3–5 лет появилось большое количество новых фиксаторов, что, с одной стороны, связано с технологией двухпучковой пластики ПКС, с дру- гой — со стремлением уменьшить размеры имплантата. В последнее время широко применяют титановые пуговичные фиксаторы (Endobutton, TightRope). Целью работы было определить типы фиксации трансплантата, которые обеспечивают минимальный уровень осложнений и хорошие результаты лечения пациентов. Restoration of the anterior crucial ligament (ACL) is one of the most frequently operations performing in orthopedic practice. But significant part of unsatisfactory results of treatment remains within 5–25 %. Objective: by analyzing the complications associated with the method of mount the ends of the graft to determine the optimal type of fixation, to study the long-term outcomes after plastic of ACL depending on the type of transplant and its fixation, to distinguish the most commonly used methods for graft fixation, and to analyze complications. Methods: there were assessed results of restoration of ACL in 329 patients (291 male, 196 female) operated for over 5 years ago (from 5 to 12 years). Among them there were no any high-level athletes. Patients were divided into groups according to their age: up to 20 years — 78, from 21 to 30 — 129, from 31 to 40 — 199, and over 40 year – 81 patient. All operations were performed by two experienced surgeons who used only one beam plasty of ACL. Femoral canal was formed from the anteromedial approach. Grafts made of semitendinosus and gracilis muscle tendons were used in 329 patients, and graft made of middle third of the patellar ligament with bone blocks – in 158 ones. Outcomes were assessed based on quantitative and qualitative analysis of complications after surgery, frequency of relapse, as well as according to the scale IKDC. Conclusions: The results of the ACL plasty are not dependent on the type of graft used and the method of its fixation. The most common complications were associated with graft failure relapses of instability — 8.5 %. There was marked a significant percentage of migration interference screws of polylactic acid (3,9 %) which led to their removal. Titanium implants «Endobutton» showed stable results and the lowest rate of complications. Відновлення передньої схрещеної зв’язки (ПСЗ) — одна з най- частіше виконуваних операцій в ортопедичній практиці. Але залишається значною частка незадовільних результатів лікуван- ня — від 5 до 25 %. Мета: шляхом аналізу ускладнень, пов’язаних зі способом кріплення кінців трансплантата, визначити найоптимальніший вид їх фіксації. Завдання: вивчити віддалені результати лікування пацієнтів після пластики ПСЗ залежно від типу використаного трансплантата і його фіксації, виділити найчастіше застосовувані способи фіксації трансплантата, проаналізувати ускладнення. Методи: результати відновлення ПСЗ оцінені в 329 пацієнтів (291 чоловік, 196 жінок), прооперованих понад 5 років тому (від 5 до 12 років). Серед них не було спортсменів високого рівня. Хворих розділили на групи за віком: до 20 років — 78 осіб, від 21 до 30 — 129, від 31 до 40 — 199, старші 40 років — 81. Усі операції виконали два досвідчених хірурги, які використовували тільки однопучкову пластику ПСЗ. Стегновий канал формували з антеромедіального доступу. Трансплантати із сухожилля півсухожилкового і тонкого м’язів застосували 329 пацієнтам, трансплантат із середньої третини зв’язки наколінка з кістковими блоками — 158. Результати оцінювали на підставі кількісного та якісного аналізу ускладнень після операції, частоти рецидивів, а також за шкалою IKDC. Висновки: результати автопластики ПСЗ не залежали від виду використаного трансплантата та способу його фіксації. Найчастішими ускладненнями виявилися пов’язані з неспроможністю трансплантата рецидиви нестабільнос- ті — 8,5 %. Відмічено значний відсоток міграції інтерферувальних гвинтів із полімолочної кислоти (PLLA) — 3,9 %, що призводило до їх видалення. Титанові імплантати «Endobutton» показали стабільні результати і найнижчий рівень ускладнень.