Результаты восстановления комплексных повреждений связочного аппарата коленного сустава

Abstract

Повреждения нескольких связок коленного сустава возникают, как правило, при высокоэнергетических травмах. Лечение таких пациентов в некоторых случаях представляет существенную тактическую проблему. В основном это касается оказания первой врачебной помощи, профилактики осложнений, постановки правильного клинического диагноза и, конечно, выбора тактики восстановления связочного аппарата с минимизацией риска развития осложнений [1, 2, 6]. На наш взгляд, особого внимания заслуживают две группы повреждений, выбор тактики лечения которых вызывает наибольшие затруднения. Во-первых, это пациенты с вывихами голени, при которых разорваны передняя (ПКС) и задняя (ЗКС) крестообразные связки, а также капсульно-связочный аппарат одного или двух боковых отделов. Вторую группу составляют больные с разрывами ПКС и ЗКС в сочетании с повреждением капсульно-связочного аппарата одного из боковых отделов, у которых не было вывиха голени [5, 10, 12, 16, 18, 21, 30]. Проблемы лечения таких пациентов связаны с высоким риском ранних осложнений, основными из которых являются артериальные и венозные тромбозы, а также развитие инфекции. Такие травмы могут сочетаться с повреждением малоберцового нерва. Цель работы: определить оптимальную тактику лечения при комплексных повреждениях связочного аппарата коленного сустава на основе оценки результатов лечения данной группы пациентов, анализа осложнений и отдаленных результатов в зависимости от использованной тактики лечения. Injuries of multiple ligaments of the knee joint usually occur as a result of high energy trauma. The greatest difficulties one has in choice of tactics in treatment of patients with combined injuries of capsular and ligamentous apparatus of the knee joint. Objective: To determine the most appropriate treatment strategy for patients with complex injuries of the ligaments of the knee joint. Methods: We studied 37 patients (31 men, and 6 women aged 24 to 44 years) with two or more ligaments injuries of the knee joint of varying severity as a result of sport (12) and road traffic (25) injuries. We discovered combined injuries of ligaments: anterior crucial ligament (ACL) and medial collateral — 12; posterior crucial ligament (PCL) and medial collateral — 3; ACL, PCL and both collateral — 15; PCL and lateral collateral — 7. All patients were treated surgically. The outcomes were evaluated in 4 and 6 months after the operation according to scale IKDC and MRI parameters. Results: The most severe injuries are luxations of the shin accompanied by injuries of two crucial ligaments and one or two collateral ligaments. In this case restorative surgical treatment of all damaged structures can be made in the first day after trauma. But due to technical difficulties conservative waiting tactics with staged restoration of ligaments is justified. In the case of fresh or inveterate injury of ACL and PCL it is possible to perform their simultaneous and staged recovery when firstly they restore PCL, and after 3–4 months — ACL. The best results of PCL reconstruction are obtained in case surgical treatment immediately after the injury. Along with the reconstruction of PCL it is necessary to restore posterolateral capsular-ligamentous complex. The combined damages of the medial collateral ligament and one of the crucial ligaments rarely need to restore medial capsular-ligamentous structures. Under condition of restoration of fresh ACL injury almost always they eliminate instability caused by medial collateral ligament injury. In another case after fresh injury it is necessary to perform suturing of disruption place and after inveterate — plasthy of medial part of the knee joint. Ушкодження кількох зв’язок колінного суглоба виникають зазвичай внаслідок високоенергетичних травм. Найбільші труднощі викликає вибір тактики лікування пацієнтів з поєднаними травмами капсульно-зв’язкового апарату колінного суглоба. Мета: визначити найоптимальнішу тактику лікування пацієнтів з комплексними ушкодженнями зв’язкового апарату колінного суглоба. Методи: досліджено 37 пацієнтів (31 чоловік, 6 жінок віком від 24 до 44 років) з ушкодженнями двох і більше зв’язок колінного суглоба різного ступеня тяжкості внаслідок спортивної (12) і автодорожньої (25) травм. Виявлено поєднані ушкодження зв’язок: передньої схрещеної (ПСЗ) і внутрішньої колатеральної — 12; задньої схрещеної (ЗСЗ) і внутрішньої колатеральної — 3; ПСЗ, ЗСЗ і обох колатеральних — 15; ЗСЗ і зовнішньої колатеральної — 7. Усіх хворих лікували хірургічно. Результати оцінювали через 4 і 6 міс. після операції за шкалою IKDC та показниками МРТ. Результати: найважчі травми — вивихи гомілки, які супроводжуються ушкодженнями обох схрещених і однієї або двох бічних зв’язок. У цьому випадку відновлювальне хірургічне лікування всіх структур можна провести в першу добу після травми. Але через технічні труднощі виправдана консервативно-вичікувальна тактика з етапним відновленням зв’язкового апарату. У разі свіжого чи застарілого ушкодження ПСЗ і ЗСЗ можливе одночасне їх відновлення і поетапне, коли спочатку оновлюють ЗСЗ, а через 3–4 міс. ПСЗ. Найкращі результати реконструкції ЗСЗ отримані в разі хірургічного лікування відразу після травми. Одночасно з реконструкцією ЗСЗ необхідно відновити задньолатеральний капсульно-зв’язковий комплекс. Поєднані ушкодження медіальної колатеральної та однієї схрещеної зв’язок рідко потребують відновлення медіальних капсульно-зв’язкових структур. За умов відновлення свіжого ушкодження ПСЗ майже завжди ліквідується нестабільність, обумовлена травмою внутрішньої колатеральної зв’язки. В іншому випадку за свіжої травми потрібно виконати шов місця розриву, а застарілої — пластику медіального відділу колінного суглоба.