Принципы лечения задней нестабильности коленного сустава (обзор литературы)

Abstract

Повреждения задней крестообразной связки (ЗКС) и заднебоковых стабилизирующих структур являются значительной травмой для коленного сустава [3, 7]. При этом голень находится в состоянии хронического заднего или заднебокового подвывиха, что неизбежно ведет к формированию компенсаторно-приспособительных механизмов в опорно-двигательной системе в виде асимметрий статики и динамики с обязательным вовлечением в патологический процесс других, ранее не поврежденных, пассивных и активных стабилизирующих структур с развитием хронических воспалительных и дегенеративных процессов в тканях сустава [1, 2]. Основной контингент травмированных — это лица молодого и трудоспособного возраста. Известные методики лечения задней нестабильности пока не позволяют добиться хорошего функционального восстановления и снизить частоту утраты трудоспособности. Таким образом, усовершенствование методов лечения данной патологии остается весьма актуальным [4, 5]. В научной литературе появляется все больше публикаций о хирургических вмешательствах и функциональных результатах лечения повреждений ЗКС [14, 19, 27, 34]. Однако попрежнему остается много нерешенных проблем, связанных со сложностью повреждения. Неудовлетворительный итог лечения задней нестабильности обусловлен не только техническими трудностями, но и недооценкой роли других заднебоковых структур капсульно-связочного аппарата в стабилизации коленного сустава, а их повреждений — в формировании задних видов нестабильности [6, 7, 9]. Цель работы: на основе анализа литературы определить перспективное направление для усовершенствования хирургической техники и улучшения результатов лечения пациентов с задней нестабильностью коленного сустава. Damage of posterior crucial ligament postern-lateral stabilizing structures is a significant injury to the knee. Incomplete diagnosis of lesions in the acute period of trauma and subsequent inadequate treatment leads to functional instability and rapid progression of degenerative processes. Objective: based on the analysis of scientific literature to identify further direction for improving surgical techniques and improving outcomes of patients with posterior instability of the knee joint. Methods: keyword search on problems of diagnosis, classification and selection method for treating posterior knee instability in the english-speaking academic libraries, databases Pubmed, Medline, Cochrane library and the Russian media over the past 15 years. Results: mechanisms of posterior crucial ligament injury are very diverse. Damage can be isolated or combined, have a chronic course. In recent years, increased interest in the reconstruction of all the internal structures of the knee. Reports of the functional results of posterior crucial ligament surgical treatment is less than anterior crucial ligament. The significance of the problem is associated with low frequency and less surgical treatment of posterior crucial ligament injuries, as well as the heterogeneity of acute, chronic and combined it with the potential damage involving posterolateral joint. Damage of posterior crucial ligament often remains unrecognized and therefore untreated. The authors analyzed the methods used today to treat patients with posterior instability of the knee joint, whereby defined prospects for improving surgical techniques and improving outcomes. Ушкодження задньої схрещеної зв’язки (ЗСЗ) та задньо-бокових стабілізувальних структур є значною травмою для колінного суглоба. Неповна діагностика цих ушкоджень у гострому періоді травми і подальше неадекватне лікування призводить до розвитку функціональної нестабільності та швидкого прогресування дегенеративно-дистрофічних процесів. Мета: на підставі аналізу наукової літератури визначити перспективний напрям для вдосконалення хірургічної техніки й поліпшення результатів лікування пацієнтів із задньою нестабільністю колінного суглоба. Методи: проведено пошук за ключовими словами щодо проблем діагностики, класифікації, а також вибору способу лікування задньої нестабільності колінного суглоба в англомовних наукових бібліотеках, базах Pubmed, Medline, Кокранівській бібліотеці та російськомовних виданнях за останні 15 років. Результати: механізми травми ЗСЗ дуже різноманітні. Ушкодження можуть бути ізольованими або комбінованими, мати хронічний перебіг. Останніми роками підвищився інтерес до реконструкції всіх внутрішніх структур колінного суглоба. Кількість інформації про функціональні результати хірургічного лікування ЗСЗ менша порівняно з передньою. Значимість проблеми пов’язана з малою частотою та рідшим хірургічним лікуванням розривів цієї зв’язки, а також із неоднорідністю гострих, хронічних та комбінованих її травм із потенційним залученням задньолатерального відділу суглоба. Ушкодження ЗСЗ часто залишається нерозпізнаним і, відповідно, нелікованим. Автори проаналізували застосовувані сьогодні методи лікування пацієнтів із задньою нестабільністю колінного суглоба, на підставі чого визначили перспективи щодо вдосконалення хірургічної техніки та поліпшення результатів лікування.