Забезпеченість вітаміном D у дітей із назофарингеальними проявами гастроезофагеальної рефлюксної хвороби

Abstract

Мета роботи – визначити особливості забезпеченості вітаміном D у дітей із назофарингеальними проявами гастроезофагеальної рефлюксної хвороби для поліпшення профілактики розвитку хронічного тонзиліту. Матеріали та методи. У дослідження залучили 88 дітей, середній вік яких становив 4,60 ± 0,14 року. Пацієнтів поділили на 3 групи: 1 група (основна) – 22 особи з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ) та хронічним тонзилітом (ХТ), 2 група – 22 особи з ХТ без ГЕРХ, 3 група – 22 дитини з ГЕРХ без ХТ. Група контролю (4 група) – 22 дитини без патології з боку шлунково-кишкового тракту та ЛОР-органів. Між групами дослідження не було вірогідних відмінностей за статтю пацієнтів. Аналіз забезпеченості дітей вітаміном D виконали імуноферментним методом з використанням набору реактивів «25 OH Vitamin Total ELISA» виробництва фірми DIAsourse ImmunoAssays S.A. (Бельгія), «1,25-Dihydroxy Vitamin D EIA» виробництва фірми Immunodiagnostic Systems Limited (Великобританія), «Vitamin-D-Bindungsprotein ELISA kit» виробництва фірми Immunodiagnostik AG (ФРН). Результати статистично опрацьовані з використанням програм Microsoft Office Excel і Statistica 13. Результати. Встановили, що для всіх дітей 1 групи притаманний дефіцит вітаміну D, для 9 % – важкий дефіцит вітаміну D (менше ніж 10 нг/мл). З-поміж дітей 2 групи дефіцит вітаміну D встановили у 86,4 % осіб. У 3 групі дефіцит вітаміну D притаманний тільки 4,5 % дітей, а у 91,0 % визначили його недостатній рівень. У дітей контрольної групи дефіцит вітаміну D не діагностували, для 86,4 % притаманний недостатній рівень вітаміну D, у 13,6 % осіб рівень вітаміну D достатній. Середні показники рівня 25(OH)D3 у групах дослідження вірогідно нижчі, ніж у дітей групи контролю, а в дітей 1 групи показники нижчі, ніж у дітей інших груп (р = 0,00001). У дітей із назофарингеальними проявами ГЕРХ реєстрували нижчі показники 25(ОН)D3, ніж у дітей 2 групи (13,05 ± 0,55 проти 17,91 ± 0,45, р = 0,00001). Дослідження рівня 1,25(ОН)2D показало, що в усіх дітей груп дослідження показники вірогідно вищі, ніж у дітей групи контролю. У дітей 1 групи показники вірогідно вищі (142,28 ± 6,99), ніж у дітей групи контролю (46,38 ± 2,61, р = 0,00001) та дітей інших груп (76,63 ± 1,73 та 109,06 ± 4,68 відповідно, р = 0,00001). У дітей 1 групи спостерігали негативний кореляційний зв’язок між рівнем 25(OH)D3 і 1,25(ОН)2D (r = -0,52, p = 0,01). У дітей 3 групи та групи контролю визначили позитивний кореляційний зв’язок між цими показниками (r = 0,63, p = 0,0016 та r = 0,66, p = 0,0009 відповідно). За результатами дослідження рівня вітамін D зв’язувального білка не виявили вірогідні відмінності за групами та з групою контролю. Не встановили кореляційний зв’язок між рівнями 25(ОН)D3 і 1,25(OH)2D та рівнем D зв’язувального білка, що не суперечить відомостям фахової літератури. Висновки. У пацієнтів із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою та хронічним тонзилітом (1–3 групи) спостерігали знижений рівень вітаміну D, який мав зв’язок із ненасиченням плода вітаміном D в антенатальному періоді. Результати дослідження, як і відомості наукової літератури, показали: майже в 90 % дітей спостерігали недостатню забезпеченість вітаміном D. У 93 % дітей із хронічним тонзилітом незалежно від наявності ГЕРХ визначили дефіцит вітаміну D. У дітей із ГЕРХ визначили нижчий рівень вітаміну D щодо дітей групи контролю. Ще нижчий рівень 25(ОН)D3 реєстрували в дітей із назофарингеальними проявами ГЕРХ, що може вказувати на вплив дефіциту вітаміну D на розвиток цієї патології. The aim of the study is to estimate the peculiarities of vitamin D status in children with nasopharyngeal manifestations of gastroesophageal reflux disease to improve the prevention of chronic tonsillitis. Materials and methods. Eighty-eight children with an average age of 4.60 ± 0.14 years were enrolled into the study. The patients were divided into three groups: group 1 (treatment group) comprised 22 people with gastroesophageal reflux disease (GERD) and chronic tonsillitis (CT); group 2 consisted of 22 people having CT without GERD, and group 3 included 22 children with GERD but without CT. The control group (group 4) included 22 children without gastrointestinal and ENT pathologies. There were no any significant sex differences among children from all the groups. The analysis of vitamin D status in children was performed. The results were statistically processed by means of Microsoft Office Excel and Statistica 13 software. Results. It has been found that vitamin D deficiency was common for all group 1 children, and 9 % of them had severe vitamin D deficiency (less than 10 ng/ml). Deficiency of vitamin D was observed in 86.4 % of group 2 children. Only 4.5 % of group 3 children demonstrated vitamin D deficiency, and insufficient level of vitamin D was revealed in 91.0 % of children. Vitamin D deficiency was not detected in the control group children, 86.4 % of whom demonstrated insufficient vitamin D level, and 13.6 % had sufficient vitamin D level. The average 25(OH)D3 level in the studied groups was significantly lower than in children from the control group, and that was lower in group 1 children than in children from other studied groups (P = 0.00001). Children with nasopharyngeal manifestations of GERD demonstrated lower levels of 25(OH)D3 than group 2 children (13.05 ± 0.55 compared to 17.91 ± 0.45, P = 0,00001). The study of 1.25(OH)2D level has confirmed that it was significantly higher in children of all the studied groups than that in the control group. The indicators of group 1 children were significantly higher (142.28 ± 6.99) than those of the control group children (46.38 ± 2.61, P = 0.00001) and children from other studied groups (76.63 ± 1.73 and 109.06 ± 4.68, P = 0.00001, respectively). It has been identified that there was a negative correlation between 25(OH)D3 and 1.25(OH)D2 levels (r = -0.52, P = 0.01). Positive correlation between these indicators (r = 0.63, P = 0.0016 and r = 0.66, P = 0.0009, respectively) was revealed in group 3 children. According to the results of vitamin D-binding protein level study, no significant differences were found both among the studied groups and the control group. Besides, no correlation was defined between levels of 25(ОН)D3 and vitamin D-binding protein, as well as between 1.25(OH)2D and vitamin D-binding protein, which is compatible with the literature data. Conclusions. Patients with gastroesophageal reflux disease and chronic tonsillitis (groups 1–3) experienced a decreased level of vitamin D, which was associated with vitamin D undersaturation in the antenatal period. In addition, our results have shown that nearly 90 % of children experienced a deficiency in vitamin D as in the literature data. In 93 % of children with chronic tonsillitis, deficiency of vitamin D was observed regardless of the GERD presence. In children with GERD, a low level of vitamin D was determined comparing to the children of the control group. However, a lower level of 25(OH)D3 was reported in children with nasopharyngeal manifestations of GERD, which may indicate the impact of vitamin D deficiency on the development of this pathology. Цель работы – определить особенности обеспеченности витамином D у детей с назофарингеальными проявлениями гастроэзофагеальной рефлюксной болезни для улучшения профилактики развития хронического тонзиллита. Материалы и методы. В исследование включили 88 детей, средний возраст которых составлял 4,60 ± 0,14 года. Пациентов поделили на 3 группы: 1 группа (основная) – 22 ребенка с гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью (ГЭРБ) и хроническим тонзиллитом (ХТ), 2 группа – 22 человека с ХТ без ГЭРБ, 3 группа – 22 ребенка с ГЭРБ без ХТ. Группу контроля (4 группа) составили 22 ребенка без патологии со стороны желудочно-кишечного тракта и ЛОР-органов. Между группами не было существенных отличий по полу пациентов. Проанализировали обеспеченность детей витамином D. Результаты статистически обработаны с использованием программ Microsoft Office Exсel и Statistica 13. Результаты. Установлено, что для всех детей 1 группы присущ дефицит витамина D, для 9 % – тяжелый дефицит витамина D (ниже 10 нг/мл). Во 2 группе дефицит витамина D установлен в 86,4 % детей. В 3 группе дефицит витамина D обнаружен только у 4,5 % детей, у 91,0 % – недостаточный уровень. У детей контрольной группы дефицит витамина D не установлен, для 86,4 % присущ недостаточный уровень витамина D, в 13,6 % случае уровень витамина D достаточен. Средние показатели уровня 25(OH)D3 в исследуемых группах достоверно ниже, чем у детей группы контроля, а у детей 1 группы показатели ниже, чем у детей других групп (р = 0,00001). У детей с назофарингеальными проявлениями ГЭРБ регистрировали более низкие показатели 25(ОН)D3, чем у детей 2 группы (13,05 ± 0,55 против 17,91 ± 0,45, р = 0,00001). Исследование уровня 1,25(ОН)2D показало: у всех детей исследуемых групп показатели достоверно выше, чем у детей группы контроля. У детей 1 группы показатели достоверно выше (142,28 ± 6,99), чем у детей группы контроля (46,38 ± 2,61, р = 0,00001) и у детей других групп (76,63 ± 1,73 и 109,06 ± 4,68 соответственно, р = 0,00001). У детей 1 группы установлена отрицательная корреляционная связь между уровнем 25(OH)D3 и 1,25(ОН)2D (r = -0,52, p = 0,01). У детей 3 группы и группы контроля определена положительная корреляционная связь между данными показателями (r = 0,63, p = 0,0016 и r = 0,66, p = 0,0009 соответственно). По результатам исследования уровня витамин D связывающего белка не установили достоверные различия по группам и с группой контроля. Не обнаружена также корреляционная связь между уровнями 25(ОН)D3 и 1,25(OH)2D и витамин D связывающим белком, что не противоречит данным научной литературы. Выводы. У пациентов с гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью и хроническим тонзиллитом (1–3 группы) наблюдали пониженный уровень витамина D, который имел связь с ненасыщением плода витамином D в антенатальном периоде. Результаты исследования, как и данные специализированной литературы, показали: почти у 90 % детей наблюдали недостаточную обеспеченность витамином D. У 93 % детей с хроническим тонзиллитом независимо от наличия ГЭРБ диагностировали дефицит витамина D. У детей с ГЭРБ определили низкий уровень витамина D относительно детей группы контроля. Однако более низкий уровень 25(ОН)D3 зарегистрировали у детей с назофарингеальными проявлениями ГЭРБ, что может указывать на влияние дефицита витамина D на развитие этой патологии