Основні тенденції сучасного реформування законодавства України у сфері охорони здоров’я

Abstract

Мета роботи – дослідити основні напрями розвитку законодавства України у сфері охорони здоров’я, виявити проблеми реформування цього законодавства, окреслити шляхи їх вирішення. Матеріали та методи. Протягом дослідження проаналізували нормативно-правову базу України. Використали методи аналізу та синтезу, порівняльно-правовий і структурно-системний методи. Результати. Основними тенденціями сучасного реформування законодавства у сфері охорони здоров’я є такі напрями його розвитку: зміна концепції фінансування закладів охорони здоров’я, діджиталізація сфери охорони здоров’я, удосконалення системи трансплантації анатомічних матеріалів людині, зміна вимог до професійних компетентностей керівних працівників закладів охорони здоров’я, підвищення впливу громадськості у сфері охорони здоров’я, підвищення доступності пацієнтам лікарських засобів і компонентів крові, посилення антикорупційних вимог до закладів охорони здоров’я. Крім того, зроблена спроба запровадження лікарського самоврядування. Висновки. Незважаючи на загалом позитивні тенденції реформування законодавства про охорону здоров’я, виникають деякі проблеми його трансформації, що потребують невідкладного вирішення на законодавчому рівні. Так, під час реформування фінансового законодавства у сфері охорони здоров’я необхідно пам’ятати про норми Конституції України, які затверджують: наявна мережа закладів охорони здоров’я не може бути скорочена. Крім того, необхідно розробити пакет змін у законодавство, яким чітко регламентувати здійснення лікувально-діагностичної роботи наукових і науково-педагогічних працівників закладів вищої (післядипломної) медичної освіти та медичних науково-дослідних установ в умовах сучасної трансформації охорони здоров’я, адже така робота є необхідною умовою забезпечення освітнього та наукового процесів. Необхідно також розширити впровадження діджиталізації в охорону здоров’я, зокрема для фіксації актів волевиявлення, що є дуже актуальним у контексті надання інформованої згоди на медичне втручання пацієнтом або його законним представником. Вважаємо, що в сучасних умовах розвитку медичної освіти недоцільним є надання доступу до медичних професій на підставі рішення органів медичного самоврядування. The purpose of the research – to study the basic development directions of the legislation of Ukraine in the field of health care, to identify problems of reformation of the above legislation, to outline ways of their solution. Materials and methods. Regulatory framework of Ukraine, method of analysis, method of synthesis, comparative-legal method, structural-system method. Results. The main tendencies of the current reform of the legislation in the field of health care are the following directions of its development: change of the concept of financing of health care institutions, the digitization of the health care sphere, improvement of the system of transplantation of anatomical materials to a person, change of requirements to the professional competencies of executives of health care institutions. increase public health impact, increase access to medicines and blood components for patients, increase anti-corruption requirements for healthcare facilities. In addition, there is an attempt to introduce self-government. Conclusions. In spite of the positive tendencies in the overall reform of the health care legislation, there are some problems with its transformation, which need urgent resolution at the legislative level. Thus, when reforming the financial legislation in the field of health care, it is necessary to remember the norms of the Constitution of Ukraine, which say that the current network of health care institutions cannot be reduced. In addition, it is necessary to develop a package of amendments to the legislation, which should clearly regulate the implementation of medical and diagnostic work of scientific and scientific-pedagogical workers of institutions of higher (postgraduate) medical education and medical research institutions in the conditions of modern healthcare transformation, because such work is a prerequisite for ensuring educational and scientific processes. There is also a need to expand the introduction of health digitization, including for the purpose of fixing acts of will, which is very relevant in the context of providing informed consent to medical intervention by a patient or his legal representative. In addition, we believe that in the current conditions of development of medical education, the granting of access to the medical professions based on the decisions of medical self-government bodies is inappropriate. Цель работы – исследовать основные направления развития законодательства Украины в сфере здравоохранения, установить проблемы реформирования указанного законодательства, наметить пути их решения. Материалы и методы. В ходе исследования изучили нормативно-правовую базу Украины. Использованы методы анализа и синтеза, сравнительно-правовой и структурно-системный методы. Результаты. Основные тенденции современного реформирования законодательства в сфере здравоохранения – такие направления его развития: изменение концепции финансирования учреждений здравоохранения, диджитализация сферы здравоохранения, усовершенствование системы трансплантации анатомических материалов человека, изменение требований к профессиональной компетенции руководящих работников учреждений здравоохранения, увеличение влияния общественности в сфере здравоохранения, повышение доступности пациентам лекарственных препаратов и компонентов крови, усиление антикоррупционных требований к учреждениям здравоохранения. Кроме того, сделана попытка учреждения врачебного самоуправления. Выводы. Несмотря на в целом позитивные тенденции реформирования законодательства в сфере здравоохранения, возникают некоторые проблемы в его трансформации, которые требуют неотложного решения на законодательном уровне. При реформировании финансового законодательства в сфере здравоохранения необходимо помнить о нормах Конституции Украины, которыми установлено: действующая сеть учреждений здравоохранения не может быть сокращена. Кроме того, необходимо разработать пакет изменений в законодательство, которые четко регламентируют осуществление лечебно-диагностической роботы научных и научно-педагогических работников учреждений высшего (последипломного) медицинского образования и медицинских научно-исследовательских учреждений в условиях современной трансформации здравоохранения, ведь такая работа – необходимое условие обеспечения образовательного и научного процессов. Необходимо также расширить внедрение диджитализации в здравоохранение, в том числе для фиксации актов волеизъявления, что очень актуально в контексте предоставления информированного согласия на медицинское вмешательство пациентом или его законным представителем. Считаем, что в современных условиях развития медицинского образования нецелесообразно предоставление доступа к медицинским профессиям на основании решений органов медицинского самоуправления.