Фізична терапія в післяопераційному періоді у хворих на рак легені

Abstract

Резюме. Рак легені продовжує посідати перше місце в структурі онкозахворюваності чоловіків, постійно зростає кількість хворих працездатного віку після радикального лікування. Мета роботи – дослідити вплив фізичної терапії на стан зовнішнього дихання у прооперованих хворих на рак легені. Матеріали і методи. Вивчення впливу фізичної терапії на стан зовнішнього дихання проведене у 332 хворих після лоб- та білобектомій через рік після операції. 156 пацієнтів, які з тих чи інших причин відмовилися від виконання фізичних вправ за програмою фізичної терапії, входили до контрольної групи. В основній групі, що складалася з 176 пацієнтів, був проведений повноцінний курс фізичної терапії в найближчому і відстроченому періодах після операції. Контроль стану зовнішнього дихання проводили за допомогою спірографії, а стан працевлаштування – шляхом опитування хворих. Результати дослідження. Більшість показників спірографії при застосуванні фізичних вправ достовірно перевищували аналогічні дані у хворих контрольної групи. Відсоток хворих, які повернулися до праці, у досліджуваній групі є достовірно більшим, ніж у контрольній. Спостерігалось також і зменшення інвалідизації хворих у досліджуваній групі. Висновки. Встановлено, що використання фізичної терапії в післяопераційному періоду у хворих на рак легені суттєво поліпшує відновлення дихальної функції і полегшує повернення до побутових і професійних навантажень. Критеріями для призначення програми занять з фізичної терапії повинні бути вік, стать, загальний стан здоров’я пацієнта та результати початкового реабілітаційного обстeжeння, a також індивідуальна рeaкція на фізичні нaвaнтaжeння. Для стимуляції участі пацієнтів у процесі відновлення рекомендується покращити сприйнятий поведінковий контроль (самореалізацію) пацієнта стосовно методів фізичної терапії. Резюме. Рак легкого продолжает занимать первое место в структуре онкозаболеваемости мужчин, постоянно растет количество больных трудоспособного возраста после радикального лечения. Цель работы – определить влияние физической терапии на состояние внешнего дыхания у про- оперированных больных раком легкого. Материалы и методы. Изучение влияния физической терапии на состояние внешнего дыхания проведено у 332 больных после лоб- и билобектомий через год после операции. 156 пациентов, которые по тем или иным причинам отказались от выполнения физических упражнений по программе физической терапии, входили в контрольную группу. В основной группе, состоящей из 176 пациентов, был проведен полноценный курс физической терапии в ближайшем и отсроченном периодах после операции. Контроль состояния внешнего дыхания проводили с помощью спирографии, а состояние трудоустройства – путем опроса больных. Результаты исследования. Большинство показателей спирографии при применении физических упражнений достоверно превышали аналогичные данные у больных контрольной группы. Процент пациентов, вернувшихся к труду, в исследуемой группе достоверно выше, чем в контрольной. Наблюдалось также и уменьшение инвалидизации больных в исследуемой группе. Выводы. Установлено, что использование физической терапии в послеоперационном периоде у больных раком легкого существенно улучшает восстановление дыхательной функции и облегчает воз- вращение к бытовым и профессиональным нагрузкам. Установлено, что критериями для назначения программы занятий по физической терапии должны быть возраст, пол, общее состояние здоровья пациента и результаты начального реабилитационного обследования, a также индивидуальная рeaкция на физические нагрузки. Для стимуляции участия пациентов в процессе восстановления, рекомендуется улучшить поведенческий контроль (самореализацию) пациента относительно методов физической терапии. Abstract. WHO have developed an average of 38 tasks for a European strategy that has received health for all people who have been referred to as "lifelong life". The content of this task was revealed as follows: “... all people should be given the opportunity to develop and use their own health potential in order to lead a full social, economic and spiritual life. That is, health is defined as a state of complete physical, mental and social wellbeing, not just the absence of illness and disability. Lung cancer continues to occupy the first place in the structure of male oncological morbidity. The number of working age patients after radical treatment is constantly growing. The aim of the study was to investigate the effect of physical therapy on the state of external respiration in operated lung cancer patients. Materials and methods. Effect of physical therapy on external respiration was studied in 332 patients with lung cancer after one year after surgery. Of these, 156 patients, who for various reasons refused to perform therapeutic exercises, were included in the control group. In the main group, in the immediate and delayed periods after surgery, 176 patients with a full course of physical therapy were examined. External breathing was monitored by Spirograph and employment status by interviewing patients. Considering that there are complications from radical antitumor treatment in the form of pulmonary and circulatory insufficiency of degree I, restriction of movements in the shoulder joint, curvature of the spine we performed complexes of medical exercises. It aimed at training of cardiovascular and respiratory systems in the shoulder joint on the side of surgery, prevention of deformation of the chest and spine, strengthening of all muscles, increase of mobility of the chest and diaphragm, and preparation of min. nut to household loads. Results. Most indicators of Spirograph when using exercise significantly exceeded the same data in patients in the control group. The percentage of patients returning to work in the study group is significantly higher than in the control group. There was also a decrease in the disability of patients in the study group. Patients, who were employed during the first year after radical treatment, generally returned to work earlier than those who had not previously worked. According to the survey data, the vast majority of patients wishing to find a job fulfill their desire regardless of the opinion of the medical board. Significant changes in the situation regarding the increase of working capacity in the group of patients after pulmonectomy could not be achieved for obvious reasons - in this group of patients, it was impossible to apply our proposed methods of improving external respiration. Conclusions. Thus, the use of physical therapy in the postoperative period in patients with lung cancer significantly improves the restoration of respiratory function and facilitates the return to work. It was established that the criteria for the appointment of a program for withdrawal from physical therapy should be the age, gender, general health of the patient and the results of the initial rehabilitation examination, as well as the individual response to physical exertion. In order to stimulate patients' participation in rehabilitation, it is recommended to improve the patient's perceived behavioral control of physical therapy methods.