Ефективність терапії валсартаном із гідрохлортіазидом та її вплив на стан міокарда лівого передсердя в жінок із гіпертонічною хворобою у стані постменопаузи

Abstract

Мета роботи – оцінити ефективність комбінації валсартану й гідрохлортіазиду та її вплив на структурно-функціональні параметри міокарда лівого передсердя в жінок із гіпертонічною хворобою (ГХ) у стані постменопаузи. Матеріали та методи. У відкрите проспективне контрольоване дослідження залучили 100 жінок у стані постменопаузи з неускладненою ГХ. Трансторакальну та спекл-трекінг ехокардіографію виконали на ультразвуковому сканері «Vivid E9 XDClear Console 4D Expert 100» (General Electric, США) синхронізовано із записом ЕКГ. Добове моніторування АТ здійснили за допомогою приладу АВРМ-04 (Meditech, Угорщина). Через 6 місяців лікування антигіпертензивною комбінацією валсартану і гідрохлортіазиду всім жінкам повторно виконали обстеження в повному обсязі. Статистичний аналіз результатів здійснювали, використовуючи пакет програм Statistica 13.0. Усі тести були двобічними, статистично значущими вважали відмінності при p < 0,05. Результати. На тлі 6-місячного лікування валсартаном і гідрохлортіазидом у жінок із ГХ у стані постменопаузи вірогідно знизилися показники офісного систолічного АТ та офісного діастолічного АТ (р < 0,001), спостерігали нормалізацію цих параметрів. Цільовий рівень АТ, за даними офісного вимірювання, досягнуто у 64 % хворих. Визначили вірогідне зниження індексу часу САТ у денний період в 1,6 раза (р = 0,012), ранкового підйому САТ (р = 0,021) та середнього пульсового АТ (р = 0,012). Аналіз динаміки деформаційних властивостей міокарда ЛП під впливом 6-місячної антигіпертензивної терапії не показав вірогідні зміни показників поздовжнього стрейну ЛП у жінок із ГХ у стані постменопаузи на відміну від стрейну ЛШ. Висновки. Комбінована антигіпертензивна терапія валсартаном і гідрохлортіазідом у жінок у стані постменопаузи є ефективною, безпечною та характеризується хорошою толерантністю. Застосування такої терапії протягом 6 місяців вірогідно не впливає на розміри та деформаційні властивості лівого передсердя на відміну від позитивного структурно-функціонального ремоделювання лівого шлуночка. Цель работы – оценить эффективность комбинации валсартана и гидрохлортиазида и ее влияние на структурно-функциональные параметры миокарда левого предсердия у женщин с гипертонической болезнью в состоянии постменопаузы. Материалы и методы. В открытое проспективное контролируемое исследование включили 100 женщин в состоянии постменопаузы с неосложненной гипертонической болезнью. Трансторакальную и спекл-трекинг эхокардиографию проводили на ультразвуковом сканере «Vivid E9 XDClear Console 4D Expert 100» (General Electric, США) синхронизированно с записью ЭКГ. Суточное мониторирование АД проводили с помощью устройства АВРМ-04 (Meditech, Венгрия). Через 6 месяцев лечения антигипертензивной комбинацией валсартана с гидрохлортиазидом всем женщинам повторно проводили обследование в полном объеме. Статистический анализ результатов осуществляли с использованием пакета программ Statistica 13.0. Все тесты были двусторонними, статистически значимыми считали отличия при p < 0,05. Результаты. На фоне 6-месячного лечения валсартаном и гидрохлортиазидом у женщин с ГБ в состоянии постменопаузы достоверно снизились показатели офисного систолического и офисного диастолического АД (р < 0,001), наблюдали нормализацию этих параметров. Целевой уровень АД, по данным офисного измерения, достигли 64 % пациенток. Отмечено достоверное снижение индекса времени САД в дневной период в 1,6 раза (р = 0,012), утреннего подъема САД (р = 0,021) и среднего пульсового АД (р = 0,012). Анализ динамики деформационных свойств миокарда ЛП под влиянием 6-месячной антигипертензивной терапии не показал достоверные изменения показателей продольного стрейна ЛП у женщин с ГБ в состоянии постменопаузы в отличие от стрейна ЛЖ. Выводы. Комбинированная антигипертензивная терапия валсартаном с гидрохлортиазидом у женщин в состоянии постменопаузы является эффективной, безопасной и характеризуется хорошей переносимостью. Применение данной терапии на протяжении 6 месяцев достоверно не влияет на размеры и деформационные свойства левого предсердия в отличие от позитивного структурно-функционального ремоделирования левого желудочка. Purpose – to evaluate the effectiveness of the combination of valsartan and hydrochlorothiazide and its effect on the structural and functional parameters of the left atrial myocardium in postmenopausal women with arterial hypertension. Materials and methods. An open prospective controlled study included 100 postmenopausal women with uncomplicated arterial hypertension. Transthoracic and speckle tracking echocardiography was performed on a Vivid E9 XDClear Console 4D Expert 100 ultrasound scanner (General Electric, USA) with ECG-synchronization. Ambulatory blood pressure monitoring was performed using the device ABPM-04 (Meditech, Hungary). After 6 months of treatment with the antihypertensive combination of valsartan and hydrochlorothiazide, all women were re-examined in full. Statistical analysis of the results was performed using the Statistica 13.0 software package. All tests were two-way, statistically significant considered differences at P < 0.05. Results. As a result of our study, office systolic and office diastolic blood pressure in postmenopausal women with arterial hypertension significantly decreased (P < 0.001) due to a 6-month treatment with valsartan and hydrochlorothiazide. The target level of blood pressure, according to office measurements, was reached by 64 % of patients. A significant decrease of the SBP time index in the daytime in 1.6 times (P = 0.012), morning rise of SBP (P = 0.021) and the average pulse blood pressure (P = 0.012) was observed. Analysis of the LA deformation dynamics under the 6-month antihypertensive therapy did not reveal significant changes in the longitudinal strain of the LA in postmenopausal women with AH, unlike left ventricular strain. Conclusions. Combined antihypertensive therapy with valsartan and hydrochlorothiazide in postmenopausal women is effective, safe and well-tolerated. The use of this therapy for 6 months does not significantly affect the size and deformation properties of the left atrium, in contrast to the positive structural and functional remodeling of the left ventricle.