Клінічні особливості перебігу гострого періоду інфаркту міокарда з елевацією ST у пацієнтів після реперфузійної терапії

Abstract

Мета роботи – встановити клінічні особливості перебігу гострого періоду інфаркту міокарда з елевацією ST у пацієнтів після реперфузійної терапії. Матеріали та методи. Проаналізували результати клініко-інструментального обстеження 100 пацієнтів з інфарктом міокарда з елевацією ST (STEMI) в гострому періоді. Хворих поділили на 3 групи: 1 (n = 46) – пацієнти, яким у гострому періоді інфаркту міокарда (ІМ) здійснили первинне перкутанне коронарне втручання (ПКВ) або тромболітичну терапію (ТЛТ) із наступним ПКВ; 2 група (n = 33) – хворі, які отримали ТЛТ; 3 група (n = 21) – особи, які отримали стандартну медикаментозну терапію. Результати. У хворих 1 групи порівняно з 3 групою вірогідно меншими були кінцево-систолічний розмір лівого шлуночка (ЛШ) (на 5,73 %, p = 0,0471) та індекс маси міокарда ЛШ (на 10,06 %, р = 0,0076). У пацієнтів 1 групи щодо хворих 2 групи вірогідно рідше визначали легеневу гіпертензію (на 17,72 %, р = 0,028), формування зон гіпокінезу (на 26,15 %, р = 0,0293), систолічну дисфункцію ЛШ (на 1,99 %, р = 0,0135); порівняно з 3 групою – рідше формування зон дискінезу ЛШ (на 19,46 %, р = 0,027). У пацієнтів 2 групи порівняно з хворими інших груп спостерігали тенденцію до переважання частоти виникнення фібриляції шлуночків та екстрасистолічної аритмії. Гостра лівошлуночкова недостатність (ГЛШН) у групі 2 виникала рідше порівняно з 1 та 3 групами (на 24,34 %, р = 0,0067 та 7,7 %, р = 0,0049 відповідно). Висновки. Реперфузійний синдром (РС) після відновлення коронарного кровотоку (ГЛШН та аритмії) мав транзиторний характер та іноді зумовлював необхідність нетривалої симптоматичної терапії. Частим проявом РС після ТЛТ є екстрасистолічна аритмія, на відміну від РС після ПКВ, де частіше спостерігали ГЛШН (Killip III). У пацієнтів, які не отримали реперфузійну терапію, частіше виявляли порушення систолічної, діастолічної функції міокарда, формування аневризми ЛШ. Після відновлення коронарного кровотоку за допомогою ПКВ вірогідно рідше спостерігали дилатацію, порушення локальної та глобальної скоротливості лівого шлуночка, вірогідно менші показники післянавантаження лівого шлуночка в порівнянні з ТЛТ. Aim: to determine the clinical features of the course of myocardial infarction with ST segment elevation in the acute period in patients after reperfusion therapy. Materials and methods. The clinical and instrumental examination data of 100 patients with ST-elevation myocardial infarction (STEMI) in the acute period were analyzed. The patients were divided into 3 groups: group 1 – patients (n = 46) who underwent primary percutaneous coronary intervention (PCI) or thrombolytic therapy (TLT) followed by PCI in the acute period of myocardial infarction (MI), group 2 – patients (n = 33) who underwent TLT, group 3 – patients (n = 21) who received standard drug therapy. Results. The left ventricular (LV) end-systolic diameter and LV myocardial mass index were significantly smaller by 5.73 % (P = 0.0471) and 10.06 % (P = 0.0076), respectively, in group 1 patients than in group 3. Among the group 1 patients, pulmonary hypertension, local hypokinesia and LV systolic dysfunction were significantly less often detected by 17.72 % (P = 0.028), 26.15 % (P = 0.0293) and 1.99 % (P = 0.0135), respectively, compared with group 2, and zones of LV dyskinesia were much less identified by 19.46 % (P = 0.027) than in group 3. Among the group 2 patients, there was a tendency towards the prevalence of ventricular fibrillation and extrasystolic arrhythmia occurrence. Acute LV failure (ALVF) was less common in group 2 as compared with group 1 and 3, by 24.34 %, P = 0.0067 and 7.7 %, P = 0.0049, respectively. Conclusions. Reperfusion syndrome (RS) after restoration of coronary blood flow, manifested in ALVF and arrhythmias, was transient and sometimes required short-term symptomatic therapy. A common manifestation of RS after TLT was extrasystolic arrhythmia, in contrast to RS after PCI with more common ALVF (Killip III). In patients who did not undergo reperfusion therapy, systolic and diastolic myocardial function violation as well as LV aneurysm formation occurred more frequently. Restoration of coronary blood flow using PCI had advantages over TLT, such as less pronounced clinical manifestations of systemic inflammation, dilatation, local and global contractility impairment and indicators of LV afterload. Цель работы – установить клинические особенности течения острого периода инфаркта миокарда с элевацией ST у пациентов после реперфузионной терапии. Материалы и методы. Проанализированы результаты клинико-инструментального обследования 100 пациентов с инфарктом миокарда с элевацией ST (STEMI) в остром периоде. Больных поделили на 3 группы: группа 1 – пациенты (n = 46), которым в остром периоде инфаркта миокарда (ИМ) проведено первичное перкутанное коронарное вмешательство (ПКВ) или тромболитическая терапия (ТЛТ) с последующим ПКВ, группа 2 – больные (n = 33), которые получили ТЛТ, группа 3 – больные (n = 21), получившие стандартную медикаментозную терапию. Результаты. У больных 1 группы по сравнению с пациентами группы 3 достоверно меньше были конечно-систолический размер ЛЖ (на 5,73 %, p = 0,0471) и индекс массы миокарда ЛЖ (на 10,06 %, р = 0,0076). У пациентов 1 группы по сравнению со больными 2 группы достоверно реже диагностировали легочную гипертензию (на 17,72 %, р = 0,028), формирование зон гипокинеза (на 26,15 %, р = 0,0293), систолическую дисфункцию ЛЖ (на 1,99 %, р = 0,0135); по сравнению с группой 3 реже наблюдали формирование зон дискинезии ЛЖ (на 19,46 %, р = 0,027). У пациентов 2 группы отмечена тенденция к преобладанию частоты фибрилляции желудочков и экстрасистолической аритмии. Острая левожелудочковая недостаточность (ОЛЖН) в группе 2 возникала реже (на 24,34 %, р = 0,0067 и на 7,7 %, р = 0,0049 соответственно). Выводы. Реперфузионный синдром (РС) после восстановления коронарного кровотока (ОЛЖН и аритмии) имел преходящий характер и иногда требовал непродолжительной симптоматической терапии. Частое проявление РС после ТЛТ – экстрасистолическая аритмия, в отличие от РС после ПКВ, где чаще наблюдали ОЛЖН (Killip III). У пациентов, которым не проведена реперфузионная терапия, чаще наблюдали нарушение систолической, диастолической функции миокарда, формирования аневризмы ЛЖ. После восстановления коронарного кровотока с помощью ПКВ достоверно реже наблюдали дилатацию, нарушение локальной и глобальной сократимости левого желудочка, достоверно меньшие показатели постнагрузки левого желудочка по сравнению с ТЛТ.