Результати використання предикторів запалення у хворих на сечокам'яну хворобу

Abstract

Незважаючи на прогрес у вивчені сечокам’яної хвороби (СКХ), проблема виникнення даної патології залишається однією з найбільш складних і остаточно не вирішених. За поширеністю дана патологія в Україні посідає друге місце серед усіх урологічних захворювань. Серед дорослого населення планети СКХ спостерігається більш ніж у 4%. В Україні на СКХ страждають приблизно 7% дорослого населення. Темпи приросту захворюваності становлять 0,16–0,22, а частота виникнення – 30–40% від усієї урологічної патології, що свідчить про несприятливий прогноз щодо подальшого поширення даного захворювання. Приєднання інфекції, яка посилює захворювання і погіршує прогноз, спостерігається майже у 70% осіб. Рання діагностика, своєчасно поставлений діагноз та визначення тактики лікування СКХ відіграють значну роль в кінцевому результаті захворювання. Мета дослідження: визначення ефективності використання предикторів запалення у хворих на СКХ та моделювання подальшої тактики лікування. Матеріали та методи. У статті наведено ретельний та детальний аналіз результатів обстеження 70 пацієнтів з СКХ, які за стандартом надання допомоги пройшли повне урологічне обстеження. Усі хворі були розподілені на дві групи. До І групи увійшли 36 хворих, яким була проведена консервативна терапія, до ІІ групи – 34 пацієнти, яким було виконано оперативне втручання. Результати. Під час аналізу результатів периферичної крові в двох групах достовірних відмінностей не виявлено (Р>0,05). Саме тому вивчення даних показників проводили з додатковим імуноферментним аналізом сечі з обов’язковим урахуванням клінічної картини захворювання. За результатами проведеного дослідження показники маркерів раннього пошкодження нирок були більш інформативніші, ніж загальнолабораторні і свідчили про наявність ознак інфекційно-запального процесу у перші 12–24 год. Заключення. Результати клінічного дослідження продемонстрували, що застосування предикторів запалення в якості діагностичного критерію інфекційно-запального процесу є цінним клінічним засобом при сечокам’яній хворобі (СКХ), який більш ніж у 50% випадків, ще до появи загальноклінічних та лабораторних змін, свідчить про розвиток запального процесу та порушення функціонального стану нирок у перші 12–24 год. Завдяки проведеному дослідженню розроблено алгоритм обстеження та вибору методу лікування хворих на СКХ. Despite the progress in the study of urolithiasis, the problem of the occurrence of this pathology remains one of the most complex and not yet fully resolved. In terms of prevalence, this pathology in Ukraine takes the second place among all urological diseases. Among the adult population of the planet, urolithiasis is observed in more than 4%. In Ukraine, approximately 7% of the adult population suffer from urolithiasis. The growth rate of the incidence is 0,16–0,22, and the incidence rate is 30–40% of the entire urological pathology, which indicates an unfavorable prognosis regarding the further spread of this disease. Joining an infection, which exacerbates the disease and worsens the prognosis, is observed in almost 70%. Early diagnosis, timely diagnosis and determination of treatment for urolithiasis play a large role in the final result of the disease. The objective: was to determine the effectiveness of the use of inflammation predictors in patients with urolithiasis and to model further treatment tactics. Materials and methods. The publication provides a thorough and detailed analysis of the results of the examination of 70 patients with urolithiasis, who, according to the standard of care, underwent a complete urological examination. All patients were divided into 2 groups. Group I included 36 patients who underwent conservative therapy. The second group consisted of 34 patients who underwent surgery. Results. When analyzing the results of peripheral blood in two groups, no significant differences were found (P>0,05). That is why, the analysis of these indicators was carried out with an additional enzyme-linked immunosorbent assay of urine with mandatory consideration of the clinical picture of the disease. According to the results of the study, the indicators of markers of early damage to the kidneys were more informative than general laboratory ones and indicated the presence of signs of an infectious and inflammatory process in the first 12–24 hours. Conclusion. As a result of a clinical study, it was proved that the use of predictors of inflammation, as a diagnostic criterion for an infectious and inflammatory process, is a valuable clinical tool for urolithiasis, which in more than 50% of cases, even before the appearance of general clinical and laboratory changes, indicates the development of the inflammatory process and impaired renal function in the first 12–24 hours. Thanks to the study, it was possible to develop an algorithm for examining and choosing a method for treating patients with urolithiasis. Несмотря на прогресс в изучении мочекаменной болезни (МКБ), проблема возникновения данной патологии остается одной из наиболее сложных и до конца не решенных. По распространенности данная патология в Украине занимает второе место среди всех урологических заболеваний. Среди взрослого населения планеты МКБ наблюдается более чем у 4%. В Украине МКБ страдают примерно 7% взрослого населения. Темпы прироста заболеваемости составляют 0,16–0,22, а частота возникновения – 30–40% от всей урологической патологии, что указывает на неблагоприятный прогноз относительно дальнейшего распространения данного заболевания. Присоединение инфекции, которая усугубляет заболевание и ухудшает прогноз, наблюдается почти в 70%. Ранняя диагностика, своевременно поставленный диагноз и определение тактики лечения мочекаменной болезни играют большую роль в конечном результате заболевания. Цель исследования: определение эффективности использования предикторов воспаления у больных МКБ и моделирование дальнейшей тактики лечения. Материалы и методы. В публикации приведены тщательный и детальный анализ результатов обследования 70 пациентов с МКБ, которые по стандарту оказания помощи прошли полное урологическое обследование. Все больные были разделены на две группы. В І группу вошли 36 больных, которым была проведена консервативная терапия, во ІІ группу – 34 пациента, которым было выполнено оперативное вмешательство. Результаты. При анализе результатов периферической крови в двух группах достоверных различий не выявлено (Р>0,05). Именно поэтому анализ этих показателей проводили с дополнительным иммуноферментным анализом мочи с обязательным учетом клинической картины заболевания. По результатам проведенного исследования показатели маркеров раннего повреждения почек были более информативнее, чем общелабораторные и указывали о наличии признаков инфекционно-воспалительного процесса в первые 12–24 ч. Заключение. Результаты клинического исследования продемонстрировали, что применение предикторов воспаления в качестве диагностического критерия инфекционно-воспалительного процесса является ценным клиническим средством при мочекаменной болезни (МКБ), который более чем в 50% случаев, еще до появления общеклинических и лабораторных изменений, указывает на развитие воспалительного процесса и нарушение функционального состояния почек в первые 12–24 ч. Благодаря проведенному исследованию удалось разработать алгоритм обследования и выбора метода лечения больных МКБ.