Why the poststructuralist refutation of psychoanalysis should not be trusted

Abstract

In this working we consider the most complicated issue of contemporary social explorations, namely an issue of transformations of familial institutes, and essential changes in relation to value of interpersonal attachment, that, according to our profound conviction, is associated, primarily, with socio-economic transformations, taking place in the contemporary civilizations. The researchtopicality is due to the lack of sufficient attention to study of those philosophical exploration, which is fundamental in regard to the grasping of postmodern society, and which laid the basis for developing the whole social critical theory as the central paradigm in contemporary philosophy. The purpose of the article is to analyzing the methodological connection between the psychoanalysis and some poststructuralist approach, namely between the structuring of unconscious in "orthodox psychoanalysis" and "schizo-analysis", aimed to underline the dependence of dynamic of philosophical strategies on general dynamic of sociocultural transformations, especially on mental transformations, occurring in mind of postmodern men. The methodology of this exploration is founded on descriptive and comparative analyses with the references to fundamental metaphysical treatises within frameworks of development contemporary philosophical tradition. The novelty of this article is to with finding correlations between psychoanalysis and schizo-analysis in terms of similarities in their rationale for relative nature of affective values. As the result, we concluded that the considered philosophical theory of "designing of mental structures" is conditioned by principles of sociocultural determinism, while the applying a same psychoanalytic approach to the postmodern thinking one can see its dependence on author‘s personal experiences, on his "a little dirty secret". В статті ми розглядаємо найбільш складну проблему сучасних соціальних досліджень, а саме проблему трансформації сімейних інститутів, а також суттєві зміни у ставленні цінності міжособистісної прихильності, що, на наше глибоке переконання, пов'язане, в першу чергу, з соціально-економічними перетвореннями, що відбуваються в сучасних цивілізаціях. Актуальність дослідження обумовлена недостатньою увагою до вивчення тих філософських досліджень, які є фундаментальними для розуміння постмодерністського суспільства і заклали основу для розвитку всієї соціальної критичної теорії як центральної парадигми в сучасній філософії. Метою статті є аналіз методологічного зв'язку між психоаналізом та постструктуралістським підходом, а саме між структуруванням несвідомого в «ортодоксальному психоаналізі» і «шизоаналізі», з метою підкреслити залежність динаміки філософських стратегій від загальної динаміки соціокультурних трансформацій, особливо ментальних трансформацій, що відбуваються в свідомості людини постмодерну. Методологія дослідження ґрунтується на описовому і порівняльному аналізі з посиланнями на фундаментальні метафізичні трактати в рамках розвитку сучасної філософської традиції. Новизна даної статті полягає у виявленні кореляцій між психоаналізом та шизоаналізом з точки зору подібності в їх обґрунтуванн відносної природи афективних цінностей. В результаті ми прийшли до висновку, що розглянута філософська теорія «конструювання ментальних структур» обумовлена принципами соціокультурного детермінізму, але застосовуючи той же психоаналітичний підхід до постмодерністського мислення, можна побачити його залежність від особистого досвіду автора, від його «маленького брудного секрету». В данной работе мы рассматриваем наиболее сложную проблему современных социальных исследований, а именно проблему трансформаций семейных институтов, а также существенные изменения в отношении ценности межличностной привязанности, что, по нашему глубокому убеждению, связано, в первую очередь, с социально-экономическими преобразованиями, происходящими в современных цивилизациях. Актуальность исследования обусловлена недостаточным вниманием к изучению тех философских изысканий, которые являются фундаментальными для понимания постмодернистского общества и заложили основу для развития всей социальной критической теории как центральной парадигмы в современной философии. Целью статьи является анализ методологической связи между психоанализом и некоторым постструктуралистским подходом, а именно между структурированием бессознательного в «ортодоксальном психоанализе» и «шизоанализом», с целью подчеркнуть зависимость динамики философских стратегий от общей динамики социокультурных трансформаций, особенно ментальных трансформаций, происходящих в сознании человека постмодерна. Методология исследования основана на описательном и сравнительном анализе со ссылками на фундаментальные метафизические трактаты в рамках развития современной философской традиции. Новизна данной статьи заключается в обнаружении корреляций между психоанализом и шизоанализом с точки зрения сходства в их обоснованиях относительной природы аффективных ценностей. В результате мы пришли к выводу, что рассматриваемая философская теория «конструирования ментальных структур» обусловлена принципами социокультурного детерминизма, но применяя тот же психоаналитический подход к постмодернистскому мышлению, можно увидеть его зависимость от личного опыта автора, от его «маленького грязного секрета».