Модель комплексної реабілітації хворих на просту форму шизофренії

Abstract

Психосоціальна реабілітація осіб із психічними порушеннями – один із пріоритетних напрямів дослідження в сучасному психіатричному дискурсі. Ключовим у розв’язанні цієї проблеми є мультидисциплінарний підхід, у рамках якого стає можливим підбір конгруентних реабілітаційних і психоосвітніх методик із урахуванням клініко-психопатологічного наповнення досліджуваної нозологічної форми. У цьому контексті особливої уваги заслуговують психічні порушення ендогенно-процесуального спектра, що характеризуються найвищим рівнем соціальної та трудової дезадаптогенності. Мета роботи – дослідити ефективність розробленої моделі комплексної психосоціальної реабілітації хворих на шизофренію. Матеріали та методи. На базі КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР обстежили 80 хворих на просту форму шизофренії на амбулаторному етапі лікування для наступного дослідження. Клінічна діагностика психічної патології здійснена відповідно до диференційно-діагностичних критеріїв Міжнародної класифікації хвороб 10 перегляду. Критерії залучення під час формування контингенту дослідження: наявність інформованої згоди на участь, відсутність тяжкої соматичної патології та відомостей про черепно-мозкові травми в анамнезі. Для аналізу ефективності розробленої моделі контингент дослідження поділили методом рандомізації на групу дослідження (ГД) – 40 хворих, які отримували комплексну терапію в рамках розробленої моделі психосоціальної реабілітації, та групу порівняння (ГП) – 40 хворих, які отримували лікування відповідно до чинних протоколів. Результати. На засадах сформованих принципів психосоціальної реабілітації хворих на просту форму шизофренії згенерували комплексну модель психореабілітаційного супроводу цього контингенту хворих, що включала чотири етапи: психофармакологічний, сімейної інтервенції, когнітивно-поведінковий та ерготерапевтичний. Під час аналізу ефективності моделі встановили статистично значущі розбіжності (p < 0,05) між середніми показниками у групах дослідження за критеріями соціально корисної діяльності, включаючи роботу та навчання (4,18 ± 0,25 і 3,33 ± 0,27 бала у ГД і ГП відповідно), та стосунків із близькими та інших соціальних відносин (4,35 ± 0,24 та 3,60 ± 0,25 бала у ГД і ГП відповідно). За критеріями догляду за собою та поведінки, що порушує спокій оточення та є агресивною, не виявили вірогідну різницю у групах спостереження. Psychosocial rehabilitation for patients with mental disorders is one of the priority areas of scientific research in modern psychiatric discourse. The key to solving this problem is a multidisciplinary approach, within which it becomes possible to select congruent rehabilitation and psychoeducational techniques, taking into account the clinical and psychopathological content of this nosological form. In this context endogenous procedural mental disorders deserve special attention, as they are characterized by the highest level of social and labor maladjustment. Aim. To investigate the effectiveness of the developed model of complex psychosocial rehabilitation for patients with schizophrenia. Materials and methods. On the basis of Municipal Non-Commercial Enterprise “Regional Clinical Institution for Provision of Psychiatric Care” of Zaporizhzhia Regional Council, 80 patients with a simple form of schizophrenia were selected at the outpatient stage of treatment for the purpose of further examination. Clinical diagnostics of the studied mental pathology was carried out in accordance with the differential diagnostic criteria of the International Classification of Diseases 10 revision (ICD-10). The inclusion criteria for the study contingent were: informed consent to participate in the study, the absence of severe somatic pathology and information about craniocerebral trauma. In order to analyze the effectiveness of the developed model, the study contingent was randomized into the study group (SG) – 40 patients who received complex therapy within the framework of the developed model of psychosocial rehabilitation, and the comparison group (CG) – 40 patients who received treatment in accordance with the current protocols. Results. Based on the formed principles of psychosocial rehabilitation for patients with a simple form of schizophrenia, a comprehensive model of psycho-rehabilitation support for this patient contingent was generated including four stages: psychopharmacological, family intervention, cognitive-behavioural and ergotherapeutic.Analysing the effectiveness of the developed model, statistically significant differences (P < 0.05) were established between the average indicators in the studied groups according to the criteria “socially useful activity, including work and study” (4.18 ± 0.25 and 3.33 ± 0.27 points in SG and CG, respectively) and “relationships with family and other social relations” (4.35 ± 0.24 and 3.60 ± 0.25 points in SG and CG, respectively) in the absence of statistically significant differences in the criteria for “self-care” and “bothering others and aggressive behaviour”. Conclusions. The effectiveness of the complex model of psychosocial rehabilitation for patients with a simple form of schizophrenia in the areas of socially useful activities (study and work) and social relations was developed and proved, which made it possible to increase the effectiveness of therapy for this contingent of patients. Висновки. Сформулювали принципи, розробили й довели ефективність комплексної моделі психосоціальної реабілітації хворих на просту форму шизофренії у сферах соціально корисної діяльності (навчання та робота) та соціальних відносин, що дало змогу поліпшити ефективність терапії. Психосоциальная реабилитации пациентов с психическими расстройствами – одно из приоритетных направлений научных исследований в современном психиатрическом дискурсе. Ключевым в решении этой проблемы является мультидисциплинарный подход, в рамках которого становится возможным подбор конгруэнтных реабилитационных и психообразовательных методик с учётом клинико-психопатологического наполнения исследуемой нозологической формы. В этом контексте особого внимания заслуживают психические нарушения эндогенно-процессуального спектра, характеризующиеся наивысшим уровнем социальной и трудовой дезадаптогенности. Цель работы – исследовать эффективность разработанной модели комплексной психосоциальной реабилитации больных шизофренией. Материалы и методы. На базе КНП «Областное клиническое учреждение по предоставлению психиатрической помощи» ЗОС обследовали 80 больных простой формой шизофрении на амбулаторном этапе лечения для дальнейшего исследования. Клиническая диагностика исследуемой психической патологии осуществлена в соответствии с дифференциально-диагностическими критериями Международной классификации болезней 10 пересмотра. Критерии включения во время формирования контингента исследования: наличие информированного согласия на участие, отсутствие тяжёлой соматической патологии и сведений о черепно-мозговых травмах в анамнезе. Для анализа эффективности разработанной модели контингент исследования методом рандомизации разделен на группу исследования (ГИ) – 40 больных, получавших комплексную терапию в рамках разработанной модели психосоциальной реабилитации, и группу сравнения (ГС) – 40 больных, получавших лечение в соответствии с действующими протоколами. Результаты. На основе сформированных принципов психосоциальной реабилитации больных простой формой шизофрении сгенерирована комплексная модель психореабилитационного сопровождения этого контингента больных, включающая четыре этапа: психофармакологический, семейной интервенции, когнитивно-поведенческий и эрготерапевтический. В ходе анализа эффективности модели установлены статистически значимые различия (p < 0,05) между средними показателями в группах сравнения по критериям социально полезной деятельности, включая работу и учёбу (4,18 ± 0,25 и 3,33 ± 0,27 балла в ГИ и ГС соответственно), и отношений с близкими и других социальных отношений (4,35 ± 0,24 и 3,60 ± 0,25 балла в ГИ и ГС соответственно). Не установлены статистически значимые различия по критериям ухода за собой и нарушения покоя окружающих и агрессивного поведения. Выводы. Сформированы принципы, разработана и доказана эффективность комплексной модели психосоциальной реабилитации больных простой формой шизофрении в сферах социально полезной деятельности (обучение и работа) и социальных отношений, что позволило повысить эффективность терапии.