Ґенеза національного фармацевтичного законодавства на теренах України в IX – на початку ХХ століття: історико-правові аспекти

Abstract

Мета роботи – проаналізувати ґенезу національного фармацевтичного законодавства на теренах України в ІХ – на початку ХХ століття згідно з історико-правовими аспектами. Матеріали та методи. Дослідження здійснили за допомогою порівняльно-правового, історичного методів, методів аналізу та синтезу. Результати. Регулювання відносин, що виникали під час створення або реалізації лікарських засобів, завжди були під пильною увагою держави, навіть ще до виокремлення фармації від медицини. Таке ставлення пояснюється передусім суспільним сприйняттям ліків як засобу можливого заподіяння шкоди здоров’ю та загрози для життя особи. Проблематику правового регулювання фармацевтичної діяльності необхідно вивчати і з позицій лінгвістичного аналізу цього терміну, адже в перекладі з грецької мови pharmacon означає ліки, отрута. Тобто складалася ситуація, коли на будь-якому історичному етапі пацієнти, лікарі й аптекарі використовували такий дієвий і потужний засіб впливу на організм людини, як ліки, що, своєю чергою, мало і позитивний, і негативний ефекти, адже в певних випадках недосвідченість, необережність, халатність під час виготовлення або призначення лікарських засобів призводили до заподіяння шкоди здоров’ю та життю пацієнта. Розуміючи це, держави світу та їхні інституції на різних історичних етапах свого існування намагалися визначити правові рамки діяльності представників аптекарської справи – законодавчо окреслити їхні повноваження, компетенцію та відповідальність. Висновки. Історико-правовий аналіз свідчить: питання належного забезпечення населення (або окремих його верств, зважаючи на умови на різних історичних етапах) завжди перебувало під пильною увагою держави. Особливу увагу державні органи приділяли якості лікарських засобів і професійній підготовці фармацевтичних працівників. The aim of the paper is to elucidate the genesis and early development of the national pharmaceutical legislation on the territory of modern Ukraine between IX and early XX centuries taking into account historical and legal aspects. Materials and methods. The research was carried out with the use of methods of analysis and synthesis, as well as historical, and comparative and legal methods. Results. The regulation of relations that arose during the production or sale of medical drugs has always been subject to the close attention of the state, even before pharmacy became separated frommedicine. This attitude is explained primarily by the public perception of drugs as a means of possible harm to health and life-threatening. The issue of legal regulation of pharmaceutical activities should be studied from the standpoint of linguistic analysis of this term, since the Greek word pharmacon means medicine or poison. Realizing this, different countries and their institutions at different historical stages of their existence have always tried to define the legal framework of the pharmaceutical business – to outline its powers, competence and responsibility. Conclusions. The results of the historical and legal analysis show that the issue of proper suply of the population (or, at different historical stages, its separate strata) has always been under the close attention of the state. State bodies have always been paid special attention to the quality of medicines and professional training of pharmaceutical workers. Цель работы – проанализировать генезис национального фармацевтического законодательства на территории Украины в IX – начале ХХ века согласно историко-правовым аспектам. Материалы и методы. Исследование проведено с помощью сравнительно-правового, исторического методов, методов анализа и синтеза. Результаты. Регулирование отношений, которые возникали при создании или реализации лекарственных средств, всегда были под пристальным вниманием государства, даже еще до отделения фармации от медицины. Такое отношение объясняется прежде всего общественным восприятием лекарств как средства возможного нанесения вреда здоровью и угрозы жизни человека. Проблематику правового регулирования фармацевтической деятельности следует изучать и с позиций лингвистического анализа этого понятия, ведь в переводе с греческого pharmacon означает лекарства, яд. То есть имеет место ситуация, когда на любом историческом этапе пациенты, врачи и аптекари использовали такое действенные и мощное средство воздействия на организм человека, как лекарство, что, в свою очередь, имело и положительный, и отрицательный эффекты, ведь в определенных случаях неопытность, неосторожность, халатность при изготовлении или назначения лекарственных средств приводили к причинению вреда здоровью и жизни пациента. Понимая это, государства мира и их институты на разных исторических этапах существования пытались определить правовые рамки деятельности представителей аптекарского дела – законодательно установить их полномочия, компетенцию и ответственность. Выводы. Историко-правовой анализ показал, что вопрос надлежащего обеспечения населения (или отдельных его слоев, согласно разным историческим этапам) всегда находился под пристальным вниманием государства. Особое внимание государственных органов уделялось качеству лекарственных средств и профессиональной подготовке фармацевтических работников.