Конструктивна сторона соціогуманітаристики в медичній освіті: погляд із майбутнього

Abstract

В статті висвітлюється конструктивна роль соціо-гуманітарного та філософського знання в системі природничо-наукових структур. Доводиться, що актуальність соціо-гуманітаристики та філософії – це відповідь на виклики сучасної техногенної цивілізації, де точні та природничі науки закликають до відродження філософської складової в системі освіти та науки, а отже, відродження самої Людини. В статті розкриваються основні причинно-наслідкові зв’язки, що доводять необхідність активізації ролі соціо-гуманітарного знання для науки, освіти та соціуму взагалі. Окремо акцентовано увагу на ролі соціо-гумантіарного фактору для вищої медичної освіти. Доводиться, що соціо-гуманітарні науки та, безпосередньо, філософія, виступають для сучасної науки та освіти певним методологічним регулятивом. Це говорить про життєву необхідність зберегти та посилити роль соціо-гуманітаристики в освітньому просторі, як єдино можливий інструмент для формування критично мислення, ідеалів, норм культури мислення сучасного науковця та спеціаліста. В статті розкривається проблематика вірного розуміння своєї місії викладачами гуманітарних дисциплін у вищій школі, які не мають права нехтувати новими технологіями та повинні впливати на трансформацію сучасних підходів до наукового знання: спрямовувати молодих науковців йти шляхом не пасивних спостерігачів-дослідників, а креативних та натхнених творців нової реальності, де головним акцентом завжди залишатиметься принцип гуманізму. Стаття акцентує увагу на новому статусі соціо-гуманітарних наук, які мають виступити в ролі інноваційної рушійної сили та супроводжувати процеси міждисциплінарного, транс дисциплінарного та полідисциплінарного синтезу. Окремим вектором інтенсивного впливу соціо-гуманітаристики є освіта фахівців, які будуть здатні розробити синтетичну методологію найближчого майбутнього науки. Тому так важливо за допомогою гуманітарних дисциплін спрямовувати формування нової генерації вчених та спеціалістів, які були б здатні відійти від класичних і традиційних кліше, мали б сміливість позбутися в разі необхідності старих конструктів науки. Автори представляють результати конкретної реалізації нового міждисциплінарного діалогу в системі соціо-гуманітарних та природничих наук в рамках медичного університету, де кафедрою суспільних дисциплін адаптовані та впроваджені ряд проектів в цьому напрямку. Abstract. The article highlights the constructive role of socio-humanitarian and philosophical knowledge in the system of natural-scientific structures. It is argued that the relevance of socio-humanities and philosophy is the answer to the challenges of modern technogenic civilization, where the exact and natural sciences call for the revival of the philosophical component in the system of education and science, and therefore the revival of the man himself. The article reveals the main cause-and-effect relationships that prove the need to enhance the role of socio-humanitarian knowledge for science, education and society in general. Particular emphasis is placed on the role of the socio-humanitarian factor for higher medical education. It is argued that socio-human sciences and, directly, philosophy, stand as a methodological regulation for modern science and education. It speaks for the vital need to preserve and enhance the role of socio-humanities in the educational space as the only possible tool for the formation of critical thinking, ideals, norms of the culture of thinking of the modern scientist and specialist. The article deals with the problem of the true understanding of their mission regarding teachers of the humanities in higher education, who have no right to neglect new technologies and have to influence the transformation of modern approaches to scientific knowledge: to direct young scientists to follow the way not of some passive observers but creative researchers of the reality where the principle of humanism will always remain the main focus. The article focuses on the new status of socio-humanities, which should act as an innovative driving force and accompany the processes of interdisciplinary, trans-disciplinary and multidisciplinary synthesis. A separate vector of intense influence of socio-humanities is the education of specialists who will be able to develop a synthetic methodology for the near future of science. That is why it is so important, through the humanities, to direct the formation of a new generation of scientists and specialists who would be able to move away from the classical and traditional clichés and have the courage to dispose of the old constructs of science when needed. The authors present the results of concrete implementation of a new interdisciplinary dialogue in the system of socio-humanities and natural sciences within the medical university, where a number of projects have been adapted and implemented by the department of social disciplines.