Дистанційне навчання у закладах вищої освіти: світовий досвід і тенденції розвитку

Abstract

У статті систематизовано та узагальнено світовий досвід впровадження дистанційного навчання в закладах вищої освіти. Визначено напрями розвитку дистанційного навчання в закладах вищої освіти. Доведено, що дистанційна освіта є сучасним надбанням педагогічної науки і особистісно-орієнтованою формою навчання у ЗВО. Наголошено, що дистанційне навчання студентів українських університетів є складовою національної вищої освіти, становлення, функціонування і розвиток якої зумовлений глобальними інтеграційними процесами, суспільними трансформаціями, вимогами ринку праці, інноваційними освітніми процесами та необхідністю особистісного й професійного розвитку майбутніх фахівців. Встановлено, що пріоритетним є об'єднання організаційних структур ЗВО, відкриття студентам доступу до різноманітних джерел інформації, підвищення ефективності самостійної роботи. Окреслено переваги та недоліки дистанційного навчання. Визначено, що організаційно-технологічні моделі дистанційного навчання, що впроваджуються в освітній процес, потребують вдосконалення методик викладання та оцінювання знань, а також аналізу факторів, які впливають на ефективність роботи суб’єктів освітнього процесу. Обґрунтовано необхідність поєднання традиційного та віртуального компоненту в навчальному процесі. У перспективі доцільно детальніше розглянути досвід країн Європейського Союзу щодо організації дистанційного формату навчання у медичних ЗВО. The article deals with the global experience and the development tendencies of distance learning in the context of university training. The directions of distance learning development in the sphere of higher education have been outlined. It has been proved that distance learning is a modern aspect of pedagogical science and, in fact, it is a personality-oriented form of student education in the context of university training. It is emphasized that distance learning of Ukrainian university students is a component of the national higher education, the formation, functioning and development of which is conditioned by the global integration processes, social transformations, labor market requirements, innovative educational processes and the need for personal and professional development. The present priority is unification of university organizational structures, providing the students with an access to various sources of information, improving the efficiency of independent work. The pros and cons of distance learning are discussed. In is stipulated that organizational and technological models of distance learning that are being introduced into the educational process of higher educational institutions require more careful refinement of assimilation methods and knowledge assessment, as well as analysis of factors that influence the efficiency of teachers and students in the learning space. The need for integration of traditional and virtual learning components is justified. The perspectives for further research are in studying the experience of the European Union countries in organizing distance learning for medical students.