«Парадокс ожиріння» – позитивний вплив на перебіг серцево-судинних подій? (огляд літератури)

Abstract

Мета роботи – здійснити аналіз фахової літератури та вивчити феномен «парадокса ожиріння», патологічних станів і категорій пацієнтів, в яких його спостерігають. Матеріали та методи. Під час роботи використали аналітичний, бібліосемантичний метод, метод системного підходу та аналізу. Результати. Наведено основні сучасні погляди щодо впливу ожиріння на перебіг серцево-судинних захворювань із позицій доказової медицини. Результати, що отримані випадково, показали зниження смертності після кардіоваскулярних подій в осіб із надмірною вагою. «Парадокс ожиріння» виявили під час аналізу 10-річної виживаності після інсульту в пацієнтів Фремінгемського дослідження. У групі хворих із надлишковою масою тіла й ожирінням смертність після ішемічного інсульту була нижчою, ніж у групі пацієнтів із нормальною масою тіла ([ВР] = 0,70, 95 % ДІ 0,55–0,90, /М3.005). Дослідники припускають, що помірне збільшення ваги може асоціюватися з невідомими раніше протективними факторами. Вивчення «парадокса ожиріння» в окремих категорій пацієнтів (із наявністю в анамнезі кардіоваскулярних катастроф) показало сприятливіший перебіг інфаркту міокарда саме в осіб із більшою масою тіла. У хворих із серцевою недостатністю, які отримали ресинхронізувальну терапію, високі значення індексу маси тіла пов’язані зі зниженням ризику розвитку первинних кінцевих точок. Прогнозування ризику гострого коронарного синдрому показало кращі результати при надмірній вазі. За наявності ожиріння в пацієнтів виявили менш виражену кальцифікацію сонних артерій. З-поміж численних теорій, що пояснюють цей феномен, – захисна функція адипонектину, а також протективна дія м’язової тканини. Висновки. Надлишкова маса тіла в осіб із різними патологіями за певних умов може покращувати перебіг серцево-судинних подій, що лежить в основі «парадокса ожиріння». В механізмах «парадокса ожиріння» провідне значення належить захисним властивостям адипонектину, а також протективній функції жирової тканини. The aim: to analyze the literature and study the “obesity paradox” phenomenon, pathological conditions and categories of patients with its existence. Materials and methods. The analytical, bibliosemantic, system approach and system analysis methods were used in the work. Results. The article presents the basic current views on the effect of obesity on the cardiovascular disease course according to evidence-based medicine. Randomly analyzed results have shown a decrease in mortality after cardiovascular events in overweight individuals. The “obesity paradox” was revealed in the analysis of 10-year survival after stroke in the Framingham Study patients. In the group of overweight and obese patients, mortality rates after ischemic stroke were lower than in the group with normal body weight ([RR] = 0.70, 95 % CI 0.55–0.90, /M3.005). Researchers suggest that a moderately increased body weight may be associated with previously unknown protective factors. The “obesity paradox” has shown a more favorable course of myocardial infarction among certain categories of patients (with a history of cardiovascular events) with higher body weight. In individuals with heart failure who underwent resynchronisation therapy, high body mass index values were associated with a reduced risk of developing primary endpoints. Predicting the risk of acute coronary syndrome has shown better results in overweight patients. Obese patients have been diagnosed with less severe calcification of the carotid arteries. Numerous theories that explain this phenomenon include the protective function of adiponectin as well as the protective effect of muscle tissue. Conclusions. Overweight in people with various pathologies in certain conditions can improve the course of cardiovascular events, which underlies the “obesity paradox”. In the mechanisms of the “obesity paradox”, the protective properties of adiponectin as well as the protective function of muscle tissue are given the highest priority. Цель работы – провести анализ научной литературы и изучить феномен «парадокса ожирения», патологических состояний и категорий пациентов, у которых его наблюдают. Материалы и методы. В работе использовали аналитический, библиосемантичний метод, метод системного подхода и анализа. Результаты. Рассмотрены основные современные взгляды относительно влияния ожирения на течение сердечно-сосудистых заболеваний с позиций доказательной медицины. Случайно полученные результаты показали снижение смертности после перенесенных кардиоваскулярных событий у лиц с избыточной массой тела. «Парадокс ожирения» обнаружен при анализе 10-летней выживаемости после инсульта у пациентов Фремингемского исследования. В группе больных с избыточной массой тела и ожирением смертность после ишемического инсульта была ниже, чем в группе с нормальной массой тела ([ОР] = 0,70, 95 % ДИ 0,55–0,90, /М3.005). Исследователи предполагают, что умеренное увеличение веса может ассоциироваться с неизвестными ранее протективными факторами. Изучение «парадокса ожирения» у определенных категорий пациентов (с наличием в анамнезе кардиоваскулярных катастроф) показало более благоприятное течение инфаркта миокарда именно у лиц с более высокой массой тела. У больных с сердечной недостаточностью, перенесших ресинхронизирующую терапию, высокие значения индекса массы тела связаны со снижением риска развития первичных конечных точек. Прогнозирование риска острого коронарного синдрома показало лучшие результаты при избыточном весе. При наличии ожирения у пациентов отмечена менее выраженная кальцификация сонных артерий. Среди многочисленных теорий, объясняющих этот феномен, – защитная функция адипонектина, а также протективное действие мышечной ткани. Выводы. Избыточная масса тела у лиц с различными патологиями при определенных условиях может улучшать течение сердечно-сосудистых событий, что лежит в основе «парадокса ожирения». В механизмах «парадокса ожирения» ведущее значение отведено защитным свойствам адипонектина, а также протективной функции мышечной ткани.