Клінічна ефективність комбінованої фармакотерапії ішемічної хвороби серця, асоційованої з постменопаузальним остеопорозом

Abstract

Оцінити клінічну ефективність комбінованої фармакотерапії препаратами натрію алендронату та екзогенного L-аргініну на тлі базисного лікування хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС), асоційовану з постменопаузальним остеопорозом (ПМОП). Матеріал і методи. До подвійного відкритого, проспективного, моноцентрового клінічного дослідження в паралельних групах залучено 58 жінок у постменопаузальному періоді з діагнозом ІХС: стабільна стенокардія напруження ІІ-ІІІ ФК, які мали ПМОП (вік 71 (65; 77) рік). Методом блокової рандомізації хворі були розподілені на дві групи: 1-ша група – 27 жінок, які отримували стандартну базисну терапію; 2-га група – 31 жінка, якій було призначено комбінацію натрію алендронату та L-аргініну гідрохлориду за схемою на тлі базисного лікування. Хворим на момент включення у дослідження та через три місяці терапії визначались показники добового моніторування ЕКГ за Холтером, структурно-функціонального стану серця та судин, рівні біомаркерів (остеопротегерину, остеокальцину, гомоцистеїну, ВЕФР-А). Результати. За результатами добового моніторування ЕКГ у динаміці лікування у хворих обох груп спостерігалось достовірне зменшення кількості епізодів надшлуночкової екстрасистолії за добу (на 11,54% та на 34,52% відповідно; р<0,05) та співвідношення LF/HF в активному та пасивному періоді. У пацієнтів 2-ї групи на відміну від 1-ї групи спостерігалось також достовірне зменшення кількості епізодів тахікардії за добу (в 1,8 раза; р<0,05), збільшення RMSSD (на 74,36%; р<0,05), зниження LF (на 54,69%; р<0,05) та збільшення HF (на 73,71%; р<0,05) як в активному, так і пасивному періоді. Через три місяці лікування у хворих 2-ї групи виявлено достовірне зменшення товщини КІМ правої ЗСА на 7,95%, розмірів ЛП на 16,83% порівняно з початковим рівнем (р<0,05), тоді як 1-й групі суттєвих змін цих показників не спостерігалось. Під впливом лікування у пацієнтів 2-ї групи виявлено достовірне зниження рівня ВЕФР-А (на 25,41%; р<0,05), гомоцистеїну (на 10,72%; р<0,05), остеопротегерину (у 2 рази; р<0,05), тоді як у пацієнтів 1-ї групи спостерігалось достовірне зниження лише рівня ВЕФР-А (на 20,09%; р<0,05). У пацієнтів 2-ї групи порівняно з пацієнтами 1-ї групи, через три місяці лікування відзначали достовірно менше епізодів шлуночкової та надшлуночкової екстрасистолії, менше значення LF, КІМ, розміру ЛП та більше значення HF, вірогідно нижчими були рівні остеокальцину, ВЕФР-А та остеопротегерину. Висновки. Застосування комбінованої терапії у хворих на ішемічну хворобу серця, коморбідну з постменопаузальним остеопорозом, сприяє позитивним змінам показників вегетативної регуляції серцевої діяльності, структурної перебудови серця та стану судинного ендотелію, нормалізації балансу біомаркерів остеорепарації та кісткової резорбції. Оценить клиническую эффективность комбинированной фармакотерапии препаратами натрия алендроната и экзогенного L-аргинина на фоне базисного лечения больных ишемической болезнью сердца (ИБС), ассоциированной с постменопаузальным остеопорозом (ПМОП). Материал и методы. В двойное открытое, проспективное, моноцентровое клиническое исследование в параллельных группах было включено 58 женщин в постменопаузе с диагнозом ИБС: стабильная стенокардия напряжения II-III ФК, которые имели ПМОП (возраст 71 (65; 77) год). Методом блоковой рандомизации больные были разделены на две группы: 1-ая группа – 27 женщин, получавших стандартную базисную терапию; 2-ая группа – 31 женщина, которой было назначена комбинация натрия алендроната и L-аргинина гидрохлорида по схеме на фоне базисного лечения. Больным момент включения в исследование и через три месяца терапии определялись показатели суточного мониторирования ЭКГ по Холтеру, структурно-функционального состояния сердца и сосудов, уровни биомаркеров (остеопротегерина, остеокальцина, гомоцистеина, ВЕФР-А). Результаты. По результатам суточного мониторирования ЭКГ в динамике лечения у больных обеих групп наблюдалось достоверное уменьшение количества эпизодов желудочковой экстрасистолии в сутки (на 11,54% и на 34,52% соответственно; р<0,05) и соотношение LF / HF в активном и пассивном периоде. У пациентов 2-ой группы в отличие от 1-ой группы наблюдалось также достоверное уменьшение количества эпизодов тахикардии в сутки (в 1,8 раза; р<0,05), увеличение RMSSD (на 74,36%; р<0,05), снижение LF (на 54,69%; р<0,05) и увеличение HF (на 73,71%; р<0,05) как в активном, так и пассивном периоде. Через три месяца лечения у больных второй группы выявлено достоверное уменьшение толщины КИМ правой ОСА на 7,95%, размеров ЛП на 16,83% по сравнению с исходным уровнем (р<0,05), тогда как в первой группе существенных изменений этих показателей не наблюдалось. Под влиянием лечения у больных второй группы выявлено достоверное снижение уровня ВЕФР-А (на 25,41%; р<0,05), гомоцистеина (на 10,72%; р<0,05), остеопротегерина (в 2 раза р<0,05), тогда как у пациентов первой группы наблюдалось достоверное снижение только уровня ВЕФР-А (на 20,09%; р<0,05). У больных второй группы по сравнению с больными первой группы, через три месяца лечения отмечали достоверно меньше эпизодов желудочковой и наджелудочковой экстрасистолии, меньшее значение LF, КИМ, размера ЛП и большее значение HF, достоверно ниже были уровни остеокальцина, ВЕФР-А и остеопротегерина. Выводы. Применение комбинированной терапии у больных ИБС, коморбидной с ПМОП, способствует позитивным изменениям показателей вегетативной регуляции сердечной деятельности, структурной перестройки сердца и состояния сосудистого эндотелия, нормализации баланса биомаркеров остеорепарации и костной резорбции. To evaluate the clinical efficacy of combined pharmacotherapy with alendronate sodium and exogenous L-arginine on the background of basic treatment of patients with coronary artery disease (CAD) associated with postmenopausal osteoporosis (PMOP). Material and methods. A double open, prospective, monocentric clinical study in parallel groups involved 58 women in the postmenopausal period with a diagnosis of coronary artery disease: stable angina pectoris II-III FC, who had PMOP (age 71 (65; 77) years). By the method of block randomization, patients were divided into two groups: 1 group – 27 women who received standard basic therapy; 2 group – 31 women who were prescribed a combination of alendronate sodium and L-arginine hydrochloride according to the scheme on the background of basic treatment. The indices of daily ECG monitoring by Holter, structural and functional state of the heart and blood vessels assessment, levels of biomarkers (osteoprotegerin, osteocalcin, homocysteine, VEGF-A) assessment in patients were obtained at study entry and after 3 months of therapy. Results. According to the results of daily ECG monitoring in the dynamics of treatment in patients of both groups there was a significant decrease in the number of episodes of supraventricular arrhythmia per day (by 11.54% and 34.52%, respectively; p<0.05) and the ratio of LF / HF in active and passive period. In patients of group 2 in contrast to group 1, there was also a significant decrease in the number of episodes of tachycardia per day (1.8 times; p<0.05), an increase in RMSSD (by 74.36%; p<0.05), a decrease in LF (by 54.69%; p<0.05) and an increase in HF (by 73.71%; p<0.05) in both active and passive periods. After 3 months of treatment in patients of the 2nd group showed a significant decrease in the IMC thickness of the right CA by 7.95%, the size of the LP by 16.83% compared to baseline (p<0.05), while the 1st group no significant changes in these indicators were observed. Under the influence of treatment in patients of the 2nd group revealed a significant decrease in the level of VEGF-A (by 25.41%; p<0.05), homocysteine (by 10.72%; p<0.05), osteoprotegerin (2 times ; p<0.05), while in patients of the 1st group there was a significant decrease only in the level of VEGF-A (by 20.09%; p<0.05). In patients of group 2 compared with patients of group 1, after 3 months of treatment there were significantly fewer episodes of ventricular and supraventricular arrhythmias, smaller LF meaning, IMC, LA size and greater HF meaning, probably lower levels of osteocalcin, VEGF-A and osteoprotegerin. Conclusions. The use of combined therapy in patients with coronary artery disease, comorbid with PMOP, contributes to positive changes in the autonomic regulation of cardiac activity, structural adjustment of the heart and vascular endothelium, normalization of the balance of biomarkers of osteoreparation and bone resorption.