Особливості накладання та укріплення товстокишкового анастомозу у хворих з інсулінорезистентністю

Abstract

Дослідити особливості накладання та укріплення товстокишкового анастомозу (ТКА) у хворих з інсулінорезистентністю (ІР) з використанням сучасних адгезивних матеріалів. Матеріал і методи. З метою визначення особливостей накладання та укріплення товстокишкового анастомозу у хворих з ІР з використанням сучасних адгезивних матеріалів обстежено та прооперовано 80 осіб (медіана віку — 64 (57; 71) роки). Усі пацієнти розподілені на дві групи, залежно від методу укріплення шва товстокишкового анастомозу: 1‑ша група — 40 осіб, яким виконане накладання однорядового безперервного шва (ОБШ) ТКА (медіана віку — 65 (57; 75) років, 2‑га група — 40 осіб, яким виконане накладання однорядового безперервного шва ТКА, та з метою герметизації та укріплення зони анастомозу додавали сучасний адгезив для тканин Н‑бутилціаноакрилат («Катсил») (медіана віку хворих — 63,5 (58,5; 70,5) року. Проведено визначення спектра мікробної флори виділень із дренажів поблизу анастомозу та аналіз післяопераційних ускладнень. Результати. У хворих з ІР, яким з метою додаткового укріплення зони ТКА після накладання ОБШ використовували адгезив для тканин Н‑бутилціаноакрилат, траплялася достовірно менша кількість пацієнтів з поєднанням двох різних штамів мікроорганізмів порівняно з хворими, яким накладали ОБШ ТКА без додаткового укріплення, [2 (5,0%) хворих проти 9 (22,5%)) (χ2= 5,17, df=1; р<0,05], а також достовірно більше пацієнтів з відсутнім ростом мікроорганізмів у посівах із зони анастомозу [11 (27,5%) хворих проти 3 (7, 5%) хворих відповідно) (χ2= 5,54, df=1; р<0,05]. В обох групах, незалежно від методу накладання анастомозу, відзначалися гнійно-запальні ускладнення, проте у хворих з додатковим укріпленням зони ТКА кількість гнійно-запальних змін рани та випадків неспроможності ТКА було достовірно меншою, порівняно з пацієнтами без додаткового укріплення 2,5%, проти 17,5% відповідно (χ2= 6,65, df=1; р<0,05 та χ2= 5,00, df=1; р<0,05 відповідно). Висновок. Використання сучасного адгезиву для тканин Н‑бутилціаноакрилат («Катсил») для додаткового укріплення зони товстокишкового анастомозу у хворих з інсулінорезистентністю сприяє достовірному зниженню забруднення зони довкола анастомозу, а також зменшенню кількості гнійно-запальних змін рани та випадків неспроможності товстокишкового анастомозу. исследовать особенности наложения и укрепления толстокишечного анастомоза (ТКА) у больных с инсулинорезистентностью (ИР) с использованием современных адгезивных материалов. Материал и методы. С целью определения особенностей наложения и укрепления ТК анастомоза у больных с ИP с использованием современных адгезивных материалов обследовано и прооперировано 80 больных (медиана возраста больных — 64 (57; 71) года). Все пациенты разделены на две группы в зависимости от метода укрепления шва ТКА: 1‑ая группа — 40 больных, которым выполнено наложение однорядового непрерывного шва (ОНШ) ТКА (медиана возраста больных — 65 (57; 75) лет, 2‑ая группа — 40 больных, которым выполнено наложение ОНШ ТКА, а с целью герметизации и укрепления зоны анастомоза добавляли современный адгезив для тканей Н‑бутилцианоакрилат («Катсил») (медиана возраста больных — 63,5 (58,5; 70,5) лет. Проведено определение спектра микробной флоры выделений из дренажей вблизи анастомоза и анализ послеоперационных осложнений. Результаты. У больных с ИР, которым с целью дополнительного укрепления зоны ТКА после наложения ОНШ использовали адгезив для тканей Н‑бутилцианоакрилат, встречалось достоверно меньшее количество пациентов с сочетанием двух разных штаммов микроорганизмов по сравнению с больными, которым накладывали ОНШ ТКА без дополнительного укрепления [2 (5, 0%) больных против 9 (22,5%)) (χ2 = 5,17, df = 1; р <0,05], а также достоверно больше пациентов с отсутствующим ростом микроорганизмов в посевах с зоны анастомоза [11 (275%) больных против 3 (7, 5%) больных соответственно) (χ2 = 5,54, df = 1; р <0,05]. В обеих группах, независимо от метода наложения анастомоза, отмечались гнойно-воспалительные осложнения, однако у больных с дополнительным укреплением зоны ТКА количество гнойно-воспалительных изменений раны и случаев несостоятельности ТКА было достоверно меньше по сравнению с пациентами без дополнительного укрепления 2,5%, против 17,5% соответственно (χ2 = 6,65, df = 1; р <0,05 и χ2 = 5,00, df = 1; р <0,05 соответственно). Вывод. Использование современного адгезива для тканей Н‑бутилцианоакрилат («Катсил») для дополнительного укрепления зоны толстокишечного анастомоза у больных с инсулинорезистентностью способствует достоверному снижению загрязнения зоны вокруг анастомоза, а также уменьшению количества гнойно-воспалительных изменений раны и случаев несостоятельности толстокишечного анастомоза. to investigate peculiarities of imposition and strengthening of colonic anastomosis (СА) in patients with insulin resistance (IR) using modern adhesive materials. Material and methods. In order to determine the features of applying and strengthening the colonic anastomosis in patients with IR using modern adhesive materials, 80 patients were examined and operated on (median age of patients — 64 (57; 71) years). All patients were divided into 2 groups depending on the method of reinforcing the suture of the CA: group 1–40 patients who underwent the application of a one-row continuous suture (OCS) of the CA (median age of patients — 65 (57; 75) years, 2 group — 40 patients who OCS CA was applied, and, in order to seal and strengthen the anastomosis zone, a modern tissue adhesive N‑butylcyanoacrylate (Katsil) was added (median age of patients — 63.5 (58.5; 70.5) years). The spectrum of the microbial flora of the discharge from the drainages near the anastomosis was determined and the analysis of postoperative complications was carried out. Results. In patients with IR who, in order to additionally strengthen the CA zone after applying OCS, used tissue adhesive H‑butylcyanoacrylate, a significantly smaller number of patients with a combination of 2 different strains of microorganisms were found compared with patients who applied OCS CA without additional strengthening (2 (5 (5, 0%) patients versus 9 (22.5%)) (χ2 = 5.17, df = 1; p <0.05), as well as significantly more patients with absent growth of microorganisms in bacterial culture from the anastomosis zone (11 (275%) patients versus 3 (7, 5%) patients, respectively) (χ2 = 5.54, df = 1; p <0.05). In both groups, regardless of the method of application of the anastomosis, purulent-inflammatory complications were noted, however, in patients with additional strengthening of the CA zone, the number of purulent-inflammatory changes in the wound and cases of insolvency of CA was significantly less compared to patients without additional strengthening of 2.5%, versus 17.5%, respectively (χ2 = 6.65, df = 1; p <0.05 and χ2 = 5.00, df = 1; p <0.05, respectively). Conclusions. The use of modern tissue adhesive N‑butylcyanoacrylate (Katsil) to further strengthen the colonic anastomosis zone in patients with insulin resistance helps to significantly reduce the contamination of the area around the anastomosis, as well as reduce the number of purulent-inflammatory wound changes and cases of colonic anastomosis failure.