Механізми наративізації семіотичних кодів житла в романі Софії Андрухович «Сьомга»

Abstract

У статті досліджуються механізми наративізації семіотичних кодів житла в романі Софії Андрухович «Сьомга». Образи помешкань нараторки протагоністки розглядаються в контексті редуплікації в них сутності центрального наративу роману – історії втручання чужого в індивідуально особистісну, зокрема тілесну, сферу протагоністки. Методологія аналізу поєднує семіотичні й наратологічні підходи до тексту та ґрунтується на працях А.Дж. Греймаса, С. Сневарра, А. Арбантес, Н. Городнюк, Р. Савчук, Ф. Штейнбука та інших науковців. Паралель між тілом і помешканням оцінюється як засаднича для індивідуального стилю С. Андрухович. Кожна новела у складі роману «Сьомга» містить образи помешкань, які семіотизують аспекти особистісного становлення нараторки й пов’язані з формуванням і рефлексією її тілесності в аспекті пошуку меж між собою та іншим. Описані будівлі впливають на сприймання оповіді читачем, втілюють семіотичні коди, значущі для сприйняття центрального наративу, реалізуючи в такий спосіб сугестивну функцію художньої літератури. У новелі «Володар світла, повелитель води» таку функцію виконує локус усамітнення – квартира протагоністки в «хрущовці», за якою стежить сантехнік Кухарук. У новелі «Кров» центральний наратив редуплікується через семіотику обставленої дзеркалами спальні і хисткої «хатки» біля моря. У новелі «Райський сад і прилеглі території» формування дитячої психіки протагоністки семіотизується через локуси «дурдому», «стройки» та «дитячого садку» як місць перманентного приниження. У новелі «Морські розбійники та діва Марія» квартира протагоністки асоціюється з її тілом, а пограбування житла виступає семіотичним аналогом зґвалтування оповідачки. У новелі «Диявол ховається в рисі» описані помешкання протагоністки є тимчасовими подібно до необов’язкових стосунків із неприємним їй хлопцем. Остання новела «Я хочу пізнати твій внутрішній світ» розглядається як абсурдистське втілення насильницької експансії чужого в життя протагоністки, де розтин тіла дівчини Кухаруком виступає метафорою, що поглиблює ідею згубності втручання у світ іншого. In the article there are investigated mechanisms of semiotic codes narrativization of habitation in the novel “The Salmon” by Sophia Andrukhovych. Images of narrator-protagonist’s habitations are considered in the context of reduplication in them the central novel narrative – the story of stranger’s invasion of privacy, in particular, of the corporeal sphere. The research methodology combines semiotic and narratological approaches to the fiction text and is based upon the studies by A.J. Greimas, A. Abrantes, S. Snævarr, N.A. Horodniuk, R.I. Savchuk, F. Shteinbuk and others. Parallel between the body and the habitation is assessed as the pivotal in the Sophia Andrukhovych individual style. Each novel as part of the novel “The Salmon” contains images of habitations that semiotize aspects of the narrator’s personality formation and are connected with forming and reflection of her corporeality sphere in the aspect of search of the borders between the self and the other. The described dwellings influence reader reception of the narrative, represent the semiotic codes what are significant for comprehension of the central narrative, and perform the suggestive function of fiction literature in this way. The analyzed novel consists of six short stories. In the short story “The Lord of Light, the Sovereign of the Water”, the suggestive function is performed due to creation of the privacy locus – the protagonist’s flat in “hrushchovka” watched by the plumber Kuharuck. In the short story “Blood” the central narrative is reduplicated through semiotics of the bedroom furnished by mirrors and the subtle house on the seashore. In the short story “The Garden of Eden and the Surrounding areas”, formation of the protagonist’s child mind is semiotized through the locuses of the “madhouse”, “construction place”, and “kindergarten” as places of the permanent humiliation. In the short story “The Sea Pirates, and Virgin Mary”, the protagonist’s flat is associated with her body, and the burglary of the apartment is seen as a semiotic analog of the rape of the narrator. In the short story “The Devil is Hidden in Rice” all described protagonist’s habitations are temporary, like are temporary and non-binding her relationship with the guy who is unpleasant to her. The last short story “I Want to Learn your Internal World” is considered as an absurdist embodiment of the notion of stranger’s violation of the protagonist’s life. The dissection of the girl’s body by Kuharuck is viewed as a metaphor deepening the idea of the stranger invasion of one’s privacy balefulness.